Рішення

від 05.09.2016 по справі 911/2072/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №911/2072/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий

центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області

про стягнення заборгованості у розмірі 26 775,83 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Лапа В.П. (довіреність № 3-23/229 від 27.04.2016);

від відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 до Господарського суду міста Києва за підсудністю надійшла позовна заява державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі - позивач) до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 26 775,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між ним та відповідачем був укладений договір на виконання робіт (послуг) № 17-06350/13 від 06.12.2013 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати послуги з проведення незалежної експертизи (випробувань) зразків продукції, відібраних в ході здійснення заходів державного нагляду (контролю), на відповідність їх вимогам чинних нормативних документів України щодо якості та безпеки (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Відповідач, у порушення умов договору, послуги надані позивачем не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 13 711,46 грн основного боргу, відсотки за користування коштами в розмірі 998,49 грн та інфляційну складову боргу в сумі 12 065,88 грн.

Провадження у справі № 911/2072/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 та призначено її розгляд на 01.08.2016.

01.08.2016 у судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення щодо обставин справи, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.07.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 розгляд справи відкладено на 05.09.2016.

05.09.2016 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.07.2016 та 01.08.2016 не виконав.

Ухвали в даній справі надсилалась, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були повернуті до суду підприємством поштового зв'язку, що підтверджується поштовими поверненнями, долученими до матеріалів справи.

Однак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не подав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

06.12.2013 між державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі - позивач або виконавець) та Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області (далі - відповідач або замовник) був укладений договір на виконання робіт (послуг) № 17-06350/13 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати послуги з проведення незалежної експертизи (випробувань) зразків продукції, відібраних в ході здійснення заходів державного нагляду (контролю), на відповідність їх вимогам чинних нормативних документів України щодо якості та безпеки (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість послуг, які будуть надані згідно з цим договором, становить 15 000,00 грн, в тому числі ПДВ.

Згідно з п. 2.2 договору вартість послуг за кожною заявкою замовника визначається на підставі діючих розцінок виконавця і погоджується сторонами шляхом укладення додаткової угоди.

18.12.2013 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору та погодили, що загальна вартість послуг по договору становить 24 910,02 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що здача-приймання наданих послуг оформлюється актом здачі-приймання послуг. Представлення замовнику результатів випробувань (протоколів) є основою для підписання та передачі замовнику акта здачі-приймання послуг. В разі відсутності претензій до наданих послуг замовник підписує акт здачі-приймання послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання акту.

Позивач надав відповідачу послуги загальною вартістю 13 711,46 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 306-В109714-2/13 від 27.12.2013, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач послуги, надані за вищевказаним актом, прийняв, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на акті, проте не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернуся до відповідача з претензією № 3-23/131 від 10.04.2014 та вимагав сплатити заборгованість.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач направив позивачу лист № 2013 від 22.05.2014, підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, зокрема й за актом здачі-прийняття робіт № 306-В109714-2/13 від 27.12.2013, та повідомив, що при отриманні фінансування згідно кошторису та плану асигнувань на 2014 рік відповідач першочергово спрямує кошти на погашення кредиторської заборгованості 2013 року.

Проте, заборгованість за актом здачі-прийняття робіт № 306-В109714-2/13 від 27.12.2013 відповідачем оплачена не була.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 13 711,46 грн основного боргу, відсотки за користування коштами в розмірі 998,49 грн та інфляційну складову боргу в сумі 12 065,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

З огляду на вкладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 13 711,46 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача відсотки за користування коштами в розмірі 998,49 грн та інфляційну складову боргу в сумі 12 065,88 грн.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата вартості послуг за цим договором здійснюється замовником поетапно в розмірі, визначеному в додаткових угодах шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання акта здачі-приймання робіт.

Таким чином, строк виконання зобов'язання з оплати послуг за актом здачі-прийняття робіт № 306-В109714-2/13 від 27.12.2013 настав 13.01.2014, а прострочення виконання вказаного зобов'язання почалось з 14.01.2014.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги за актом здачі-прийняття робіт № 306-В109714-2/13 від 27.12.2013 не оплатив, отже допустив прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок позовних вимог, наведений у позовній заяві, суд дійшов висновку про те, що позивач здійснює нарахування та просить стягнути саме три проценти річних. Водночас, наведений позивачем розрахунок виконаний не вірно, оскільки позивачем не вірно визначений початок прострочення виконання зобов'язання. У зв'язку з цим судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Кількість днів простроченняТри проценти річних (грн) 14.01.2016-13.06.2016 13 711,46 882 993,99 Всього 993,99 Отже, вимога позивача, щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 993,99 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Індекси інфляції, що застосовуються (%)Інфляційна складова боргу (грн) 14.01.2016-13.06.2016 13 711,46січень 2014-травень 2016 12 091,66 Всього 12 091,66 Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 12 065,88 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 377,77 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» задовольнити частково.

2. Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6, кабінет 612; ідентифікаційний код 37994373) на користь державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 4; ідентифікаційний код 02568182) 13 711,46 грн (тринадцять тисяч сімсот одинадцять грн 46 коп.) основного боргу; три проценти річних у розмірі 993,99 грн (дев'ятсот дев'яносто три грн 99 коп.); інфляційну складову боргу в сумі 12 065,88 грн (дванадцять тисяч шістдесят п'ять грн 88 коп.); 1 377,77 грн (одну тисячу триста сімдесят сім грн 77 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 вересня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань