Рішення

від 07.09.2016 по справі 914/1813/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016р. Справа№ 914/1813/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.,

при секретарі судового засідання Краєвському І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєрой Груп», м. Львів, про: стягнення 8.059,28 грн. заборгованості, 456,57 грн. пені, 805,57 грн. штрафу та розірвання договору оренди нерухомого державного майна №41 від 02.03.2015 р. Представники: позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність №18-11-02199 від 12.04.2016 р.), відповідача:не з'явився. Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєрой Груп» про стягнення 8.059,28 грн. заборгованості, 456,57 грн. пені, 805,57 грн. штрафу та розірванням договору оренди нерухомого державного майна №41 від 02.03.2015 р. Ухвалою суду від 07.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.07.2016 р. Ухвалою суду від 20.07.2016 р. відкладено розгляд справи на 03.08.2016 р. Ухвалою суду від 03.08.2016 р. відкладено розгляд справи на 17.08.2016 р. Ухвалою суду від 17.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 07.09.2016 р. з підстав, наведених в ухвалах суду. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов Договору оренди державного нерухомого майна №41 від 02.03.2012 р. не сплачував в повному обсязі орендної плати протягом лютого - травня 2016 року, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість в загальній сумі 8.059,28 грн. Крім того, відповідачу нараховано 456,57 грн. пені та 805,57 грн. штрафу.

29 серпня 2016 року до суду за вх.№34655/16 від позивача надійшли письмові пояснення по суті справи.

29 серпня 2016 року до суду за вх.№4186/16 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 4.232,66 грн. заборгованості по орендній платі та 463,96 грн. пені. Свої вимоги за поданою заявою позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди державного нерухомого майна №41 від 02.03.2012 р. не сплачував орендної плати за період червень та липень 2016 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 4.232,66 грн. Додатково позивачем нараховано відповідачу 463,96 грн. пені.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав заяву (вх.№4301/16 від 07.09.2016 р.) про зміну підстави позову щодо розірвання Договору оренди державного нерухомого майна №41 від 02.03.2012 р. У своїй заяві зазначає про те, що відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Враховуючи той факт, що відповідачем не сплачувалась орендна плата у строк встановлений Договором, просить суд розірвати вищезазначений Договір у зв'язку з істотним порушенням умов Договору.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, причин неприбуття не повідомляв, хоча був належно повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

16 серпня 2016 року до суду відповідач подав відзив на позовну заяву. Поданим відзивом повідомив, що ним сплачено 8.059,28 грн. заборгованості, 456,57 грн. пені та 805,57 грн. штрафу, відтак в частині стягнення провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Щодо позовної вимоги про розірвання Договору оренди нерухомого державного майна №41 від 02.03.2015 р. повідомляє, що визнає та не заперечує проти задоволення такої позовної вимоги. Також повідомляє, що процесуальні наслідки визнання позову, передбачені ГПК України йому відомі та зрозумілі.

Суд розглянувши подану позивачем заяву про зміну підстави позову, вважає за необхідне задовольнити таку з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу ( пункт 3.12. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Так, судом встановлено, що вказана заява про зміну підстави позову відповідає вимогам закону, а розгляд справи по суті не розпочато, тому суд вважає за необхідне прийняти та задовольнити вказану заяву.

Щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, позивачем реалізовано зазначене право, та подано до суду 29.08.2016 року заяву про збільшення позовних вимог. Суд розглянувши вказану заяву зазначає, що така заява не є заявою про збільшення позовних вимог, адже спрямована на одночасну зміну і предмета, і підстави позову, що випливає з її змісту.

У постанові Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у підпунктах 4, 5 пункту 3.12. зазначено, зокрема, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Суд зазначає позивачу, що у поданій заяві вх.№4186/16 від 29.08.2016 р. про збільшення позовних вимог ним одночасно змінено і предмет позову, і підставу позову. Вказане випливає з того, що позивач звертаючись до суду з такою заявою просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати та пеню за травень, червень 2016 року, тобто додає нові періоди, протягом яких відповідач не виконав свого обов'язку з оплати. Зазначене обґрунтовує посилаючись на обставини, які не були зазначені у позовній заяві. Відтак, свої вимоги за заявою про збільшення позовних вимог обґрунтовує іншими обставинами, які не стосуються предмету спору, та на яких не ґрунтуються первісні позовні вимоги зазначені у позовній заяві.

Так, при подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну і предмета, і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви, і приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. (підпункт 6 пункту 3.12. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Беручи до уваги наведене, суд відмовляє в задоволенні такої заяви про збільшення позовних вимог, та приєднавши її до матеріалів справи вважає за необхідне розглядати раніше заявлені позовні вимоги, зазначені у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі був укладений Договір оренди нерухомого державного майна №41 від 02.03.2012 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору орендодавець (позивач у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення №33, загальною площею 76,4 кв.м. (надалі - Майно), що знаходиться на другому поверсі 2-поверхової будівлі (реєстровий номер 02361400.1.АААДЕЖ045) за адресою: Львівська область, місто Городок, майдан Гайдамаків, 25-26 та перебуває на балансі Головного управління статистики у Львівській області (надалі - Балансоутримувач).

Майно передано відповідачеві за актом приймання-передавання №41 від 02.03.2012 р.

Відповідно до положень пункту 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди листопад 2011 року 1.824,32 грн. без ПДВ.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по орендній платі та пені поданого позивачем, заборгованість відповідача з врахуванням інфляції перед позивачем з орендної плати за Договором становить 8.059,28 грн.

Претензією №11-11-02757 від 05.05.2016 р. відповідача повідомлено про допущену заборгованість з орендної плати та можливість вжиття заходів для розірвання Договору оренди у разі непогашення заборгованості.

Відповідач поданим до суду відзивом повідомив, що ним сплачено заборгованость в розмірі 8.059,28 грн., 456,57 грн. пені та 805,57 грн. штрафу, що підтверджується платіжним дорученням №17 від 12.08.2016 р. на суму 8.059,28 грн., платіжним дорученням №18 від 12.08.2016 р. на суму 456,57 грн. та платіжним дорученням №19 від 12.08.2016 р. на суму 805,57 грн., також позивач подав банківську виписку на підтвердження зазначених оплат (долучені до матеріалів справи).

Щодо позовної вимоги про розірвання Договору оренди нерухомого державного майна №41 від 02.03.2015 р. повідомляє, що визнає та не заперечує проти задоволення такої позовної вимоги. Також повідомляє, що процесуальні наслідки визнання позову, передбачені ГПК України йому відомі та зрозумілі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв у користування за плату нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення №33, загальною площею 76,4 кв.м. (надалі - Майно), що знаходиться на другому поверсі 2-поверхової будівлі (реєстровий номер 02361400.1.АААДЕЖ045) за адресою: Львівська область, місто Городок, майдан Гайдамаків, 25-26.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов'язків орендаря у зобов'язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Такий обов'язок визначається також частиною 3 статті 18, частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтею 286 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 5.3 Договору оренди орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Пунктами 3.1, 3.3, 3.6 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди листопад 2011 року 1.824,32 грн. без ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв у користування приміщення, проте у порушення умов пунктів 5.3 та 3.6 Договору оренди не проводив оплати за користування ним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8.059,28 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 456,57 грн. підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 3.8 Договору орендар сплачує штраф у розмірі 10% заборгованості у випадку, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менш, ніж три місяці. За таких обставин, коли сторонами погоджено таку форму відповідальності за неналежне виконання умов Договору оренди, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення 805,93 грн. штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Однак, як встановлено судом, відповідач сплатив зазначені вище суми до прийняття господарським судом рішення у цій справі. На підтвердження зазначених обставин відповідачем долучено до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №17 від 12.08.2016 р. на суму 8.059,28 грн., оригінал платіжного доручення №18 від 12.08.2016 р. на суму 456,57 грн., оригінал платіжного доручення №19 від 12.08.2016 р. на суму 805,57 грн., а також банківську виписку на підтвердження зазначених оплат.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Так, суд дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази на підтвердження зазначених обставин щодо сплати відповідачем заборгованості, пені та штрафу, вважає, що провадження у справі в частині стягнення 8.059,28 грн. заборгованості, 456,57 грн. пені та 805,57 грн. штрафу підлягає припиненню.

Що стосується вимоги про розірвання договору оренди, то суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є його розірвання. Згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Виходячи з положень частини 3 статті 285, статті 286 Господарського кодексу України, статті 762 Цивільного кодексу України, статтей 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункту 5.3 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Правовий режим переданого в оренду майна регулюється законом України «Про оренду державного та комунального майна» (частина 3 статті 26), в тому числі і питання щодо підстав розірвання Договору. Несплата або несвоєчасна сплата орендної плати за орендоване державне або комунальне майно є підставою для розірвання договору оренди.

Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 12.01.2012 року у справі №5021/967/2011.

Враховуючи ту обставину, що відповідач допустив порушення умов Договору оренди, яке полягало у порушенні строків та обсягів здійснення орендних платежів, а саме: повністю не оплачено за лютий 2016 р., за березень 2016 р. оплачено 1.000,00 грн., повністю не оплачено за квітень 2016 р., за травень оплачено 1.000,00 грн., що в сукупності призводить до істотного порушення відповідачем умов Договору, та завдання як наслідок такого порушення шкоди позивачу, адже позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував.

Крім того, відповідач у поданому до суду відзиві визнає та не заперечує проти задоволення такої позовної вимоги про розірвання Договору. Також повідомляє, що процесуальні наслідки визнання позову, передбачені ГПК України йому відомі та зрозумілі.

Відтак, суд розглянувши та дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, вважає вимоги позивача про розірвання Договору оренди державного нерухомого майна №41 від 02.03.2012 р. обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, не надано суду інших доказів, які би свідчили про належне виконання зобов'язання та не встановлено інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Ухвалою суду від 07.07.2016 р. відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то судовий збір за вимогами про стягнення 8.059,28 грн. заборгованості, 456,57 грн. пені та 805,57 грн. штрафу не стягується, враховуючи те, що провадження в цій частині підлягає припиненню, а судовий збір за вимогою про розірвання Договору оренди державного нерухомого майна №41 від 02.03.2012 р. покладається на відповідача та підлягає стягненню в Державний бюджет України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі №914/1813/16 в частині стягнення 8.059,28 грн. заборгованості, 456,57 грн. пені та 805,57 грн. штрафу.

3. Розірвати Договір оренди державного нерухомого майна №41 від 02.03.2012 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (адреса: вулиця Січових Стрільців, будинок 3, місто Львів, Львівська область,79000; ідентифікаційний код 20823070 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лєрой груп» (адреса: вулиця Б. Хмельницького, будинок 176, місто Львів, Львівська область, 79024; ідентифікаційний код 37162499 ).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєрой груп» (адреса: вулиця Б.Хмельницького, будинок 176, місто Львів, Львівська область, 79024; ідентифікаційний код 37162499 ) в доход Державного бюджету України 1.378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2016 р.

Суддя Трускавецький В.П.