Рішення

від 12.09.2016 по справі 914/1915/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016р. Справа№ 914/1915/16

За позовом : Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Громадської організації «Джерела допомоги», м. Львів

про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 18-11-02199 від 12.04.2016 року;

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області 19.07.2016р. надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Громадської організації «Джерела допомоги» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.07.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.08.2016р. та відстрочено сплату судового збору.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 29.08.2016р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 4141/16 від 22.08.2016 року), розгляд справи відкладено на 12.09.2016р. та відстрочено сплату судового збору до прийняття судового рішення у справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору оренди нерухомого державного майна № 198 від 30.12.2015р. не здійснював оплату орендних платежів, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість станом на 16.08.2016р. по орендній платі за сумі 3 918,30 грн. За неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути 308,65 грн. пені та 391,83 грн. 10% штрафу. Розірвати договір оренди нерухомого державного майна № 198 від 30.12.2015р.

В судовому засіданні 12.09.2016р. представником позивача просить позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 4141/16 від 22.08.2016р.). Просить стягнути заборгованість за договором оренди в сумі 3 918,30 грн., 308.65 грн. пені, 391,83 грн. штрафу та розірвати договір оренди.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 12.09.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справ, які надсилалась відповідачу повернулись без вручення з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», яка надсилалась судом на адресу: 79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, 24/7, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

У судовому засіданні 12.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено таке.

30.12.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець, позивач у справі) та Громадською організацією "Джерела допомоги" (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 198 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення №№ 83, 84, 85, 86 (далі-майно) загальною площею 40,5 кв.м. на другому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. І.Франка, 61, що перебувають на балансі Філії «Львівський проектний інститут «Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» (балансоутримувач).

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 30.12.2015р., підписаного та скріплено печатками сторін та балансоутримувача.

Майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації (п. 1.2 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору, сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2015 року 1111,83 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди листопад 2015 р. на індекс інфляції за грудень 2015р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць (п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 70% до Державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням Державної казначейською службою України у Львівській області, а саме: одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача - 38008294, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку - 31114092702002 (код 22080300);

- 30% на рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.3 Договору, відповідач, як орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Всупереч умов договору, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати.

06.05.2016р. позивачем відправлено відповідачу претензію від 05.05.2016р. № 17-11-02752 з вимогою про сплату заборгованості за Договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умовах цього Договору.

Відповідно до п.5.8. Договору, орендар зобов'язується: одночасно з укладенням цього Договору застрахувати орендоване Майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку майна (з ПДВ) на користь Орендодавця (для передачі балансоутримувачу), який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати Орендодавцю договір страхування (страховий поліс) і копію платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди Майно було застраховане.

Станом на 15.07.2016р. в регіональному відділені ФДМУ по Львівській області відсутній договір страхування державного майна з копіями платіжного доручення про сплату страхового внеску по вищевказаному договору оренди.

У зв'язку з не належним виконанням умов Договору щодо сплати орендної плати протягом трьох місяців позивач просить розірвати договір оренди та стягнути заборгованість з орендної плати за Договором в розмірі 3 918,30 грн., яка виникла за період з лютого 2016р. по липень 2016р. та на підставі п.3.7., п 3.8. Договору просить стягнути пеню в сумі 308,65 грн. та 391,83 грн. 10% штрафу.

Відповідачем не подано суду жодних доказів які б спростовували факт існування заборгованості в сумі 3 918,30 грн.

Доказів повної або часткової оплати заборгованості сторонами не подано.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір оренди є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору оренди в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 Господарського кодексу України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не своєчасно та не в повному обсязі здійснювалися орендні платежів за Договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за Договором за період з лютого 2016р. по липень 2016р. в сумі 3 918,30 грн.

Відповідачем належних та допустимих доказів спростування наявності боргу чи його розміру не подано. Доказів проведення часткової чи повної оплати орендної плати перед позивачем не надав.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі за Договором в сумі 3 918,30 грн., оскільки така обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно п.9.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути пеню в сумі 308,65 грн. та 10% штрафу в сумі 391,83 грн.

Суд здійснивши перевірку пені та штрафу, приходить до висновку, що пеня в сумі 308,65 грн. ( в межах заявлених позовних вимог) та 10 % штрафу в сумі 391,83 грн., нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Відповідно до п. 5.3 Договору, відповідач, як орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з ч.3 ст.26 цього ж Закону договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 10.7. Договору даний Договір може бути припинений внаслідок: достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно з п.5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Судом встановлено, що відповідачем не вносилася орендна плата за Договором за лютий 2016р. по липень 2016р., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 3 918,30 грн.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді відповідачем здійснено часткову оплату орендної плати в сумі 784,08 грн. (12.08.2016р.), однак дана оплата не має правового значення для вирішення питання щодо розірвання договору, оскільки виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди, пов'язується саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

З врахуванням вище наведеного, та не внесенням відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд, суд приходить до висновку, що вимога позивача про розірвання договору оренди нерухомого державного майна від 30.12.2015р. № 198 є правомірною і такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Суд приходить до висновку, що судові витрати в сумі 1 378,00 грн. за вимогу майнового характеру (стягнення заборгованості) та 1 378,00 грн. за вимогу немайнового характеру (розірвання договору оренди) на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути із Громадської організації "Джерела допомоги" (79018, м.Львів, вул. Олени Степанівни, 24/7, код ЄДРПОУ 37879793) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79014, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; код ЄДРПОУ 20823070) 3 918,30 грн. заборгованості по орендній платі, 308,65 грн. пені та 391,83 грн. штрафу.

3. Розірвати договір оренди нерухомого державного майна № 198 від 30.12.2015р. укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Громадською організацією "Джерела допомоги".

4. Стягнути з Громадської організації «Джерела допомоги» (79018, м.Львів, вул. Олени Степанівни, 24/7, код ЄДРПОУ 37879793) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; ОСОБА_1 отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 2 756,00 грн. судового збору.

5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.09.2016р.

Суддя Коссак С.М.