Рішення

від 08.09.2016 по справі 917/1179/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016 р. Справа № 917/1179/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Ст.Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Кременчуцької філії, проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601

до Кременчуцької міської громадської організації сприяння профілактиці соціально-негативних явищ у суспільстві "Порятунок", вул. ім. лікаря Богаєвського, 15/50, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення грошових коштів у сумі 32 032,90 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-73/2141 від 22.02.2016 р.

від відповідача: відсутні

08.09.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ : Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії до Кременчуцької міської громадської організації сприяння профілактиці соціально-негативних явищ у суспільстві "Порятунок" про стягнення грошових коштів у сумі 32 032,90 грн., з яких 27 210,04 грн. основного боргу за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1160 від 01.07.2009 року (за теплову енергію, спожиту в період жовтень 2015р.-квітень 2016р.), 3 219,24 грн. пені за період 13.11.2015р. по 16.05.2016р., 1 363,07 грн. інфляційних за період 16.11.2015р. по 16.05.2016р., 240,55 грн. 3% річних за період за період 13.11.2015р. по 16.05.2016р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Відповідач представництво в судове засідання не забезпечив. Ухвали суду від 25.07.2016р. та від 16.08.2016р., які надсилались відповідачу за адресою, вказаною в ЄДРПОУ: вул. ім. лікаря Богаєвського, 15/50 (вул.40 р.Жовтня), м. Кременчук, Полтавська область, 39600, повернулись до суду із відміткою поштового відділення «організація вибула». Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі В«Смірнова проти УкраїниВ» ).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

01.07.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі його структурного підрозділу Кременчуцької філії (теплопостачальна організація) та Кременчуцькою міською громадською організацією сприяння профілактиці соціально-негативних явищ у суспільстві "Порятунок" (споживач) було укладено договір № 1160 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі Договір, а.с. 18-24).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки визначені цим договором та додатками до нього. Тарифи на послуги за теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та діючого законодавства (п. 1.1. та п. 1.2 Договору);

- теплопостачальна організація зобов’язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби згідно з Додатком № 1 "Перелік об’єктів споживача та характеристика обєкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком № 2 "Обсяги теплового навантаження тепло споживання" (п. 2.1.2 Договору);

- порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору (п. 6.6 Договору);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 7.10 Договору).

За даними позивача відповідно до п. 7.10 Договору, останній не розривався, не визнавався недійсним, пролонгувався на кожен наступний період і на даний час є діючим.

До Договору сторонами було складено (підписано та скріплено печатками) наступні додатки :

- Додаток № 2 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (а.с. 19);

- Додаток № 3 "Тарифи на теплову енергію" (а.с. 20);

- Додаток № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а.с. 21),

- Додаток № 4-3, 4-4 "Розрахунок теплового навантаження, місячного об’єму теплоспоживання по опаленню" (а.с. 22-23);

Зокрема, в Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" сторони узгодили наступне :

- розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії вказаними у додатку № 2, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються за тарифом, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, споживач зобов’язаний проводити не пізніше 7-ми календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);

- у випадку несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).

Теплопостачальною організацією за період з жовтня 2015р. по квітень 2016 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення на загальну суму 27 210,04 грн.

За даними позивача, в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії. На момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 27 210,04 грн. (борг за жовтень 2015р. - квітень 2016 р.), що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві рахунки на оплату отриманої теплової енергії (а.с. 11-17). Направлення (надання) вищезазначених рахунків відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями реєстрів про вручення споживачам теплової енергії кореспонденції (а.с. 30-35).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 32 032,90 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.07.2009 р. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1160, з яких : 27 210,04 грн. - основний борг з оплати вартості отриманої теплової енергії за жовтень 2015р. - квітень 2016 р., 3 219,24 грн. - пеня, 240,55 - грн. три проценти річних та 1 363,07 грн. - інфляційні втрати.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги з теплопостачання у визначені Договором строки не оплатив, заборгованість на момент звернення до суду та винесення даного рішення складає 27 210,04 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 27 210,04 грн. є підтвердженими документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

За приписами ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено суми заявлених позивачем пені та 3% річних, дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовані в сумі 3 219,24 грн. пені та 240,55 грн. - три проценти річних за період з жовтня 2015р. по квітень 2016 року.

Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 363,07 грн. з жовтня 2015р. по квітень 2016 року, суд встановив, що позивачем допущені помилки при обрахуванні, які вплинули на їх розмір (зокрема, мало місце нарахування інфляційних втрат за період менше місяця).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Отже, суд визнає правомірними та такими, що підлягають до стягнення 3 219,24 грн. пені та 240,55 грн. 3% річних в сумах, заявлених позивачем за період жовтня 2015р. по квітень 2016 року та 1 060,09 грн. втрат від інфляції за період існування заборгованості з жовтня 2015р. по квітень 2016 року (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та "ІПС" Законодавство").

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцької міської громадської організації сприяння профілактиці соціально-негативних явищ у суспільстві "Порятунок" (вул. ім. лікаря Богаєвського, 15/50, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 25692163) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601, ідентифікаційний код юридичної особи 25717118) - 31 729,92 грн., з яких: 27 210,04 грн. основного боргу за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1160 від 01.07.2009 року, 3 219,24 грн. пені, 1 060,09 грн. інфляційних, 240,55 грн. 3% річних, 1 364,97 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складене 13.09.2016 р.

Суддя О.С.Мацко