Рішення

від 07.09.2016 по справі 916/657/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2016 р.Справа № 916/657/16

Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Зайцева Ю.О. та Цісельського О.В., розглянувши справу за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Прем'єр інвест ЛТД" (65007, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 88/1, код ЄДРПОУ 37223289)

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (02218, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

про визнання Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1 - недійсним

Представники:

Від позивача - ОСОБА_3 за довіреністю від 21.10.2015 № 3492;

Від відповідача (ТОВ „Прем'єр інвест ЛТД") - Недяк А.В. за довіреністю від 11.09.2015;

Від відповідача (ФОП ОСОБА_2.) - не з'явився.

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Прем'єр інвест ЛТД" (далі - Відповідач1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач2) про визнання Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1 - недійсним.

Ухвалою суду від 23.03.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.04.2016.

Ухвалою суду від 13.04.2016 відкладено розгляд справи на 29.04.2016.

Ухвалою суду від 29.04.2016 відкладено розгляд справи на 20.05.2016.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2016 призначено справу № 916/657/16 до колегіального розгляду.

За результатами автоматизованого розподілу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Цісельський О.В. та Степанова Л.В.

Ухвалою суду від 23.05.2016 прийнято справу до свого провадження у вказаному вище складі колегії суддів та призначено її до розгляду на 14.06.2016.

Ухвалою суду від 14.06.2016 відкладено розгляд справи на 07.07.2016.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області від 07.07.2016 № 665 у зв'язку з перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному, яка є членом колегії у розгляді справи № 916/657/16, призначено повторний автоматичний розподіл справи для визначення нового складу колегії.

За результатами автоматизованого розподілу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Зайцев Ю.О. та Цісельський О.В.

Ухвалою суду від 07.07.2016 прийнято справу до свого провадження у вказаному вище складі колегії суддів та призначено її до розгляду на 07.09.2016.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 202, частину третю статті 203, статті 205, 206, 207, 208, 215, частину першу статті 626, статтю 627, частину першу статті 628, статтю 638 Цивільного кодексу України, частини шосту, сьому статті 179, статтю 180 Господарського кодексу України, частину першу статті 24, статті 33, 62, 63 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV, Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, обґрунтовані не укладенням оспорюваного договору у письмовій формі та відсутністю в належній формі домовленості його сторін щодо усіх істотних умов договору, зокрема, зазначення про наявність кінцевого обладнання, яке відповідає певним нормам та стандартам. Окрім того, із посиланням на статтю 177, частину першу статті 901 Цивільного кодексу України, Позивач зазначає про нереальність Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1, оскільки, ФОП ОСОБА_2 не має жодного відношення до телефонного номеру НОМЕР_3, за яким, відповідно до Додатку № 1 до вказаного договору, повинно здійснюватись інформування користувачів щодо послуг, вона фізично не могла отримувати послугу «Короткий номер 715».

Представник відповідача - ТОВ „Прем'єр інвест ЛТД" у судовому засіданні визнав позов у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву від 19.05.2016 (вхід. від 23.05.2016 № 12748/16) Відповідач1 із посиланням на статтю 202, частину третю статті 203, статті 205, 206, 207, 208, 215, частину першу статті 626, статтю 627, частину першу статті 628, статтю 638 Цивільного кодексу України, частини шосту, сьому статті 179, статтю 180 Господарського кодексу України, частину першу статті 24, статті 33, 62, 63 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV, Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, обґрунтовані не укладенням оспорюваного договору у письмовій формі та відсутністю в належній формі домовленості його сторін щодо усіх істотних умов договору, зокрема, зазначення про наявність кінцевого обладнання, яке відповідає певним нормам та стандартам. Окрім того, із посиланням на статтю 177, частину першу статті 901 Цивільного кодексу України, Відповідач1 зазначає про нереальність Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1, оскільки, ФОП ОСОБА_2 не має жодного відношення до телефонного номеру НОМЕР_3, за яким, відповідно до Додатку № 1 до вказаного договору, повинно здійснюватись інформування користувачів щодо послуг, вона фізично не могла отримувати послугу «Короткий номер 715».

Також, Відповідач1 окремо зазначає про відсутність оригіналу Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1, та надав письмові пояснення від 13.06.20016 директора ТОВ „Прем'єр інвест ЛТД" ОСОБА_5, у яких вона повідомила суд про те, що як директор цього товариства ніколи не підписувала вказаний договір.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 не забезпечила явку свого повноважного представника до судового засідання, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, рекомендованою кореспонденцією /а.с. 126/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача1, суд

в с т а н о в и в :

01.07.2015 між Позивачем та ТОВ „Прем'єр інвест ЛТД" укладено Договір про надання послуг № 2. /а.с. 14 - 20/.

Згідно із пунктом 2.1 Договору про надання послуг від 01.07.2015 № 2, пунктів 5, 6, 7 Додатку № 1 до договору виконавець (Відповідач1) бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, викладених в договорі та додатках до нього, від імені провайдера, залученого на договірних засадах та за дорученням, і за рахунок замовника (Позивач), за винагороду, надавати послуги по передачі запитів від користувачів оператора до обладнання замовника за допомогою транспортної мережі і Короткого номеру. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Передача запитів здійснюється за допомогою наступного Короткого номеру: 715. Замовник зобов'язується використовувати наданий Короткий номер 715 виключно для виклику таксі користувачами. Будь-яка зміна виду або розширення виду сервісів, що надається замовником за виділеним Коротким номером, повинна бути письмово узгоджена з представниками виконавця. Замовник за свій рахунок здійснює інформування користувачів щодо послуг, які надаються в рамках договору, за телефонним номером 048 797 24 59, який працює з 9.00 по 18.00 щоденно.

У матеріалах справи наявна фотокопія Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1, зі змісту якої випливає, що між ТОВ „Прем'єр інвест ЛТД" та ФОП ОСОБА_2 також укладено договір з предметом, який є аналогічним предмету Договору про надання послуг від 01.07.2015 № 2. А саме, відповідно до пункту 2.1 фотокопії Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1, пунктів 5, 6, 7 Додатку № 1 до договору виконавець (Відповідач1) бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, викладених в договорі та додатках до нього, від імені провайдера, залученого на договірних засадах та за дорученням, і за рахунок замовника - ФОП ОСОБА_2 (Відповідач2), за винагороду, надавати послуги по передачі запитів від користувачів оператора до обладнання замовника за допомогою транспортної мережі і Короткого номеру. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Передача запитів здійснюється за допомогою наступного Короткого номеру: 715. Замовник зобов'язується використовувати наданий Короткий номер 715 виключно для збору інформації. Будь-яка зміна виду або розширення виду сервісів, що надається замовником за виділеним Коротким номером, повинна бути письмово узгоджена з представниками виконавця. Замовник за свій рахунок здійснює інформування користувачів щодо послуг, які надаються в рамках договору, за телефонним номером 048 750 20 03, який працює з 9.00 по 18.00 щоденно /а.с. 25-30/.

Відповідно до частин першої, другої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Приписами частин шостої, сьомої статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Пунктом 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, у редакції, яка діяла станом на 01.06.2011, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною другою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Підстави недійсності правочину визначені приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з'ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору (пункт 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18).

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу (пункт 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18).

Судом ухвалами від 23.03.2016, від 13.04.2016, від 29.04.2016, від 23.05.2016, від 14.06.2016, від 07.07.2016 відповідачів було зобов'язано надати для огляду в засіданні оригінал Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1. Проте, вказані вимоги суду виконані не були, та оригінал оспорюваного договору відповідачами не був наданий.

Наявна у матеріалах справи фотокопія Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1 не відповідає вимогам щодо посвідчення копій документів, встановленим пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", а тому не може вважатись належним і допустимим доказом, і не береться судом до уваги у вирішенні спору.

Як випливає з наданих суду письмових пояснень від 13.06.20016 директора ТОВ „Прем'єр інвест ЛТД" ОСОБА_5, вона, як директор цього товариства, ніколи не підписувала Договір про надання послуг від 01.06.2011 № 1 з ФОП ОСОБА_2 /а.с. 103/. Тобто, зазначений договір ніколи не укладався. Позивачем і Відповідачем2 не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували вказане, зокрема, не наданий оригінал Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9).

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним (пункт 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11).

Отже, з огляду на встановлені судом обставини не укладення Договору про надання послуг від 01.06.2011 № 1 між ТОВ „Прем'єр інвест ЛТД" та ФОП ОСОБА_2, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання вказаного правочину недійсним.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові покладаються на Позивача.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 12 вересня 2016 р.

Керуючись пунктом 2 частини другої статті 16, частинами першою, другою статті 202, статтею 203, частиною першою статті 205, пунктом 2 частини першої статті 208, статтею 215, частиною першою статті 626, частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України, частинами шостою, сьомою статті 179, частиною другою статті 180 Господарського кодексу України, пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, статтями 32, 33, 34, 36, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Головуючий Ю.А. Шаратов

Суддя Ю.О. Зайцев

Суддя О.В. Цісельський