Ухвала

від 07.09.2016 по справі 7/450

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07.09.2016№ 7/450

За заявою Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу

господарського суду міста Києва від 26.07.2010 р. у справі № 7/450

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного

відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Управління освіти Голосіївської районної державної адміністрації у

м. Києві

про стягнення 91 539,69 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Зеленько Н.Ю. за довіреністю № 91/2015/10/21-3 від 21.10.2015 р.;

від відповідача: Федорчук О.В. за довіреністю № 50 від 20.01.2015 р.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2010 у справі №7/450 позов задоволено частково; стягнуто з Управління освіти Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, 118Б, код ЄДРПОУ: 26063819) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) - 36 358 (тридцять шість тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 75 коп. - інфляційних збитків, 5 049 (п'ять тисяч сорок дев'ять) грн. 26 коп. - 3% річних, 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 40 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 50 131,68 грн. боргу; повернуто Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) надмірно сплачені витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу із Державного бюджету України, що перераховані платіжним дорученням №2379 від 01.06.2009 (оригінал в матеріалах справи № 7/450) в розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 50 коп.

26.07.2010 господарським судом міста Києва в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України було видано наказ про примусове виконання вищевказаного рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2015 в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні (боржника), з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 №7/450, з Управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, 118-Б, код ЄДРПОУ 03327664) на його правонаступника Управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 118 Б, код ЄДРПОУ 37479398); змінено найменування сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 року № 7/450, з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2016 стягувачу було видано дублікат наказу від 26.07.2010 у справі № 7/450.

11.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.07.2010 у справі № 7/450.

Відповідно до розпорядження Керівника апарату господарського суду міста Києва від 11.08.2016 № 04-23/1637 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.08.2016, вищевказану заяву було передано на розгляд судді Літвіновой М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2016 заяву Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.07.2010 у справі № 7/450 було призначено до розгляду на 07.09.2016.

В судовому засіданні 07.09.2016 представник позивача підтримав викладені в заяві вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2016 заперечив проти задоволення вищевказаної заяви.

Розглянувши у судовому засіданні 07.09.2016 заяву Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва від 26.07.2010 у справі №7/450 до виконання, суд вирішив її задовольнити, враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент видачі наказу) було передбачено, що виконавчі документи, зокрема, накази господарського суду, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2010 господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення від 24.06.2010 у справі № 7/450 зі строком його пред'явлення до виконання до 26.07.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2015 в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України було здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні (боржника), з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 № 7/450, з Управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, 118-Б, код ЄДРПОУ 03327664) на його правонаступника Управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 118 Б, код ЄДРПОУ 37479398), а також змінено найменування сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 року №7/450, з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305).

На підставі ухвали господарського суду міста Києва позивачу було видано дублікат наказу від 26.07.2010 у справі № 7/450.

Стягувач обґрунтовує пропуск строку для пред'явлення наказу до виконання тим, що Управління освіти виконавчого органу Голосіївської районної у м. Києві ради було ліквідовано та утворено Управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, у зв'язку з чим стягувач звертався до господарського суду із заявою про заміну сторони правонаступником, і у зв'язку з втратою наказу ним було пропущено строк для пред'явлення даного наказу до виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Тобто, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про видачу дублікату наказу та поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, позивач зазначав, що виданий судом наказ № 7/450 від 26.07.2010 було пред'явлено до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві для примусового виконання.

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 15.02.2011, керуючись п. 7. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», було закінчено виконавче провадження за наказом господарського суду м. Києва №7/450 від 26.07.2010.

При цьому, наказ господарського суду м. Києва №7/450 від 26.07.2010 було направлено державним виконавцем голові ліквідаційної комісії Управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації Чернілевській І.Л. з метою вжиття подальших заходів виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.06.2010 у справі № 7/450, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист № 1162/7 від 15.02.2011.

Станом на день подачі заяви стягувачем до суду, зазначене рішення є невиконаним, а оригінал наказу господарського суду міста Києва №7/450 від 26.07.2010 від Управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації на запит стягувача не повернуто.

Крім того, стягувач обґрунтовує пропуск строку для пред'явлення наказу до виконання тим, що Управління освіти виконавчого органу Голосіївської районної у м. Києві ради було ліквідовано та утворено Управління освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, у зв'язку з чим стягувач звертався до господарського суду із заявою про заміну сторони правонаступником. На підставі поданих документів Управлінням освіти Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації виконавче провадження закінчено та виконавчий документ передано до ліквідаційній комісії боржника - юридичної особи з метою вжиття подальших заходів щодо виконання рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2010 у справі №7/450. Втрата виконавчого документа позбавила можливості стягувача звернутися до органів виконавчої служби для його виконання.

Також, стягувач зазначив, що факт втрати виконавчого документу є поважною обставиною, що призвела до пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, оскільки втрата виконавчого документа, яка призвела до пропуску строків пред'явлення наказу виконання, відбулась не з вини стягувача, а з незалежних від нього причин, що, в свою чергу, спростовує заперечення боржника.

Окрім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2016 у справі №7/450, яка набрала законної сили, було встановлено, що стягувачем надано всі документи, що підтверджують факт втрати оригіналу наказу, крім того, боржник не надав жодних письмових пояснень або документів стосовно наявності у ліквідаційної комісії оригіналу виконавчого документа, а також направлення його правонаступнику або стягувачу.

Відсутність наказу у стягувача унеможливило виконання рішення суду та порушує права ПАТ «Київенерго».

Водночас, суд зазначає, що відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Положення ст.ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги непред'явлення стягувачем до виконання спірного наказу у зв'язку з його втратою, що унеможливило виконання прийнятого на його користь судового рішення, а також оцінивши всі надані документи та пояснення в їх сукупності, керуючись внутрішнім переконанням, господарський суд вважає за доцільне відновити строк для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва № 7/450 від 26.07.2010 р., у зв'язку з чим задовольняє заяву.

Керуючись ст.ст. 86, 119 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання задовольнити.

2. Поновити строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.07.2010 у справі №7/450.

Суддя М.Є. Літвінова

СУДДЯ УХВАЛИВ:

на 07.09.16 о 11:50 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № .

Суддя