Постанова

від 05.09.2016 по справі 914/854/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа № 914/854/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Оштук Н.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Конкорд-Захід», б/н від 17.06.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3208/16 від 30.06.2016 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 03.06.2016 р.

у справі №914/854/16 (суддя - Долінська О.З.)

за позовом Фермерського господарства «Є-НАДІЯ», с. Нестерівці, Дунаєвицького району, Хмельницької області

до Приватного підприємства «Конкорд-захід», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Староконстянтинівський елеватор», м. Староконстянтинів, Хмельницька область

про розірвання договору поставки та зобов»язання здійснити переоформлення поставленого товару

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 30.12.2015 р.);

від відповідача: не з»явились;

третя особа: ОСОБА_3 - представник (довіреність №03 від 04.01.2016 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.06.2016 р. частково задоволено позовні вимоги Фермерського господарства «Є-НАДІЯ», с.Нестерівці, Дунаєвицького району, Хмельницької області (надалі - Позивач) до Приватного підприємства «Конкорд-Захід», м. Львів (надалі - Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії «Староконстянтинівський елеватор», м. Старокостянтинів, Хмельницька область (надалі - третя особа) про розірвання договору поставки №176 від 14.12.2015 р. та зобов»язання здійснити переоформлення поставленого товару. Розірвано договір поставки №176 від 14.12.2015 р., укладений між ФГ «Є-НАДІЯ» та ПП «Конкорд-Захід». У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Дане рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване нормами ч. 1 ст. 530, ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України і порушенням Відповідачем умов договору поставки №176 в частині опати товару, що, є відповідно, підставою для розірвання такого.

Відповідач - ПП «Конкорд-Захід», частково не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н від 17.06.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3208/16 від 30.06.2016 р.), в якій посилається на те, що останнє в частині задоволення позовних вимог, прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи , а саме:

Скаржник вказує, що в порушення п.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, місцевим господарським судом надано самостійну експертну оцінку достовірності копіям квитанцій до прибуткового касового ордера ФГ «Є-НАДІЯ» №1 від 15.12.2015 р. В межах даної справи експертиза призначена не була , відповідно вважає, що висновок суду про недійсність документу щодо оплати товару є лише припущенням і не може підтверджувати обставини, на які посилався Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Також, Скаржник зазначає, що в порушення норм ч.1 ст.188 Господарського кодексу України місцевим господарським судом при винесенні рішення не враховано, що згідно умов договору поставки №176 від 14.12.2015 р. сторонами не передбачено розірвання договору в односторонньому порядку.

При винесенні рішення судом, на думку Скаржника, порушено норми ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України: не взято до уваги те, що на адресу ПП «Конкорд-Захід» від ФГ «Є-НАДІЯ» не направлялось пропозиції про розірвання договору про поставку товару №176 від 14.12.2015 р. з підстав істотного порушення умов договору. також вважає, що судом порушено норми ст. 652 Цивільного кодексу України.

Дані обставини Скаржник вважає підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову та просить прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 р. поновлено строк ПП «Конкорд-Захід» на подання апеляційної скарги б/н від 17.06.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3208/16 від 30.06.2016 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 03.06.2016 р. у справі №914/854/16 (Т-1, а.с.232-233).

Ухвалою суду від 04.07.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Конкорд-Захід», б/н від 17.06.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-05/3208/16 від 30.06.2016 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 03.06.2016 р. у справі №914/854/16 та призначено до розгляду в судове засідання на 12.07.2016 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. (Т-1, а.с.234).

12.07.2016 р. в канцелярію суду від Позивача поступило клопотання б/н від 06.07.2016 р. (вх. № апеляційного суду 01-04/5132/16) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (Т-2, а.с.а.с.4) .

Враховуючи вищенаведене клопотання, судова колегія 12.07.2016 р. відклала розгляд справи в судове засідання на 05.09.2016 р. за участю представника Відповідача та задоволила клопотання Позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції покладено на господарський суд Хмельницької області (Т-2, а.с.5-6).

В судове засідання 05.09.2016 р. до господарського суду Хмельницької області з»явились представники Позивача та третьої особи. Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання 05.09.2016 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 12.07.2016 р.

Судова колегія зазначає, що ухвали суду від 04.07.2016 р. та від 12.07.2016 р. надсилались на адресу Відповідача - ПП «Конкорд-Захід» 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 228 , однак, повертаються на адресу суду без вручення із зазначенням «за закінченням терміну зберігання». З наявних в матеріалах справи витягу з ЄДРЮОФОП (Т-1, а.с.61) та Договору поставки №176 від 14.12.2015 р. (Т-1, а.с.29) вбачається, що юридична адреса ПП «Конкорд-Захід» є ОСОБА_4 228 куди і скеровувались ухвали Львівського апеляційного господарського суду про розгляд справи (Т-2, а.с.11, 15). Крім того, представник Відповідача (Скаржника) знав про розгляд справи №914/854/16 в суді апеляційної інстанції, з огляду на те, що був присутній в судовому засіданні 12.07.2016 р., що підтверджується протоколом судового засідання від 12.07.2016 р. (Т-2, а.с.4).

Станом на 05.09.2016 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представники Позивача та третьої особи в судовому засіданні 05.09.2016 р. заперечили доводи апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду просять залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Після розгляду справи №914/854/16 по суті - 05.09.2016 р. від третьої особи в канцелярію суду поступили пояснення б/н і б/д (вх. № апеляційного суду 01-04/6469/16 від 05.09.16 р.), в яких така просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників Позивача та третьої особи в даному судовому засіданні та представника Відповідача в попередньому судовому засіданні, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

14.12.2015 р. ФГ «Є-НАДІЯ» (постачальник) та ПП "Конкорд-Захід" (покупець) укладено договір поставки №176 (Т-1, а.с.26-29), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) покупцеві окремими партіями товар - зернові та олійні культури в кількості, за якістю та за цінами узгодженими сторонами у специфікації, яка є додатком до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Поставка здійснюється партіями. Під партією товару сторони розуміють визначену товаросупроводжувальним документом (видаткова або товаротранспортна накладна) кількість товару, що поставляється згідно з узгодженими сторонами специфікаціями. Кількість товару визначається сторонами у відповідних специфікаціях. Одиниця виміру товару - метричні тони. Ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається на кожну окрему партію товару у відповідній специфікації. Сторони домовились, що ціна товару, визначена у відповідній специфікації, може коригуватись (в сторону зменшення) в залежності від якісних показників товару. Загальна сума цього договору складається з загальної вартості всіх поставок товару за цим договором, визначених сторонами у специфікаціях та закріплених в рахунках і видаткових накладних. Покупець здійснює оплату товару постачальнику у відповідності до узгоджених сторонами цін в порядку та у строки, визначені сторонами у відповідній специфікації. Платежі за цим договором здійснюються покупцем на рахунок постачальника, зазначений в розділі 12 цього договору, в безготівковій формі виключно на підставі відповідних рахунків постачальника. Зобов'язання покупця з оплати товару вважається виконаним в момент списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Покупець не несе відповідальності за порушення строків оплати товару, якщо постачальник не надав в строки, передбачені договором, належним чином оформлені товаросупроводжувальні документи. Постачальник забезпечує поставку товару партіями на умовах, визначених у погоджених сторонами специфікаціях згідно вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2010 року. Місце та строки поставки погодженої сторонами партії товару визначаються ними в кожному конкретному випадку і зазначаютьcя у відповідній специфікації. Порушення строків, місця та/або інших умов поставки є недопустимим. Зміна строків, місця, та/або інших базисних умов поставки можлива лише за згодою покупця, оформленою письмово, або у формі додаткової угоди до цього договору, підписаної сторонами. Право власності на товар та всі ризики, пов'язані з його втратою чи пошкодженням, а також всі витрати на зберігання товару переходять від постачальника до покупця у відповідності з умовами базису поставки, визначеними у відповідній специфікації.

Покупець відповідно до договору зобов'язаний прийняти та оплатити товар згідно з вимогами, визначеними в цьому договорі. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно специфікації №1 від 14.12.2015 р. до договору поставки №176 від 14.12.2015 р. (Т-1, а.с.29 «зворот»)) сторони домовились про поставку покупцю наступної партії товару: соя, ДСТУ 4964:2008, в кількості 32 т (±5% на вибір покупця) за ціною 9' 400,00 грн./т з ПДВ, всього вартістю 300 800 грн. з ПДВ (п. 1 специфікації). Сторони домовились, що постачальник забезпечує поставку товару автомобільним транспортом партіями на умовах СРТ відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2010 року. Місце поставки: Хмельницька область, м. Староконстянтинів. Місцезнаходження: вул. Кривоноса, 1 (п. 3 специфікації). Відповідно до п.4 специфікації строки поставки товару: з "15" грудня 2015 року по "18" грудня 2015 року. За умовами п.5 специфікації датою поставки вважається дата відмітки на товарно-транспортній накладній ОСОБА_5 філія Староконстянтинів. Право власності на товар та всі ризики, пов'язані з його втратою чи пошкодженням, а також всі витрати на зберігання товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару. Товаросупроводжувальними документами на товар є наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, документи, що підтверджують якість, перевірку, випробування, сертифікацію товару, карантинний сертифікат, фітосанітарний сертифікат (у випадках, передбачених чинним законодавством України) (п. 6 специфікації). Пунктом 7 специфікації передбачено, що у відповідності з п. 3.4, 3.5 договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: оплата 95% вартості товару - протягом 3 (трьох) операційних (банківських) днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником рахунку на оплату; остаточний розрахунок - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати надання постачальником оригіналів всіх супроводжувальних документів на товар, вказаних в п. 8 даної специфікації.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем протягом 15.12.2015 р. - 18.12.2015 р. передано Відповідачу 30 873 кг. сої на суму 290 206,20 грн., що підтверджується товаро-транспортною накладною №15/12/01 від 15.12.2015 р. та рахунком на оплату №42 від 16.12.2015 р. (Т-1,а.с.30-32)).

Також наявна копія товаро-транспортних накладної на цю ж кількість сої де зазначено, що тим же автомобільним транспортом Замовником та Вантажовідправником - ПП В«Конкорд-ЗахідВ» сою відправлено вантажоодержувачу - ПАТ В«ДПЗКУВ» філія Старокостянтинівський елеватор, вул. Кривоноса 1 (Т-1, а.с.30). На даній накладній містяться відмітки Староконстянтинівського елеватора та печатки ПП В«Конкорд-ЗахідВ» .

В подальшому, 05.12.2015 р. ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» в особі директора філії ПАТ В«ДПЗКУВ» В«Староконстянтинівський елеваторВ» (зерновий склад) та ПП В«Конкорд-ЗахідВ» (поклажодавець) укладено договір складського зберігання №101 (Т-1, а.с.78-85), за п.1.1. якого поклажодавець зобовВ»язується передати, а зерновий склад зобовВ»язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, крупВ»яні, олійні культури врожаю 2015 р., надавати додаткові послуги , відповідно до додатку №1, що є невідВ»ємною частиною даного договору та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором

З наявної в матеріалах справи складської квитанції №1084 від 15.12.2015 р. на зерно підтверджується, що від ПП В«Конкорд-ЗахідВ» ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» прийняло сою, урожаю 2015 р. фактичною вагою 30813 кг. (Т-1, а.с.88)

Відповідач як в суді першої так і апеляційної інстанції в обґрунтування сплати вартості сої посилається на квитанції до прибуткового касового ордера ФГ «Є-НАДІЯ» №1 від 15.12.2015 р. на суму 290 836,00 грн. (Т-1, а.с.141), які останній вважає доказом оплати Позивачу вартості сої.

Однак, згідно умов договору , гроші за зерно повинні були поступити з рахунку Відповідача на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання товару та рахунку - фактури. Даний рахунок за №42 від 16.12.2015 р. надісланий Покупцю на його електронну адресу.

Станом на 12.03.2016 р. сума коштів, передбачена п.7 Специфікації №1 до Договору від 14.12.2015 р. на банківський рахунок Позивача не посупили.

21.12.2015 р. Позивач повідомив Відповідача та третю особу про втрату інтересу до договору поставки та заборону третій стороні відвантажити вказаний товар Відповідачу, оскільки останній не виконував умови договору щодо оплати товару.

В подальшому Позивач звернувся до суду з вимогою про відмову від договору поставки та визнавння права власності на зерно сої у кількості 30 873 кг. в порядку виключної підсудності, оскільки це майно знаходилося на території Хмельницької області.

Однак, рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.03.2016 р. у справі №924/4/16 відмовлено у такому позові , з огляду на те, що застосування такого способу захисту, як визнання права власності у даному спорі є неприпустимим (Т-1, а.с.165-167).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовВ»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовВ»язки, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовВ»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовВ»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майна, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовВ»язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовВ»язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повВ»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовВ»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовВ»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобовВ»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, 14.12.2015 р. ФГ «Є-НАДІЯ» (постачальник) та ПП "Конкорд-Захід" (покупець) укладено договір поставки №176 (Т-1, а.с.26-29), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) покупцеві окремими партіями товар - зернові та олійні культури в кількості, за якістю та за цінами узгодженими сторонами у специфікації, яка є додатком до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

З обставин справи вбачається, що Позивачем протягом 15.12.2015 р. - 18.12.2015 р. передано Відповідачу 30 873 кг сої на суму 290 206,20 грн. що підтверджується товаро-транспортною накладною №15/12/01 від 15.12.2015 р. та рахунком на оплату №42 від 16.12.2015 р.

Позивач, як на підставу розірвання договору поставки №176 від 14.12.2015 р., вказує на невиконання Відповідачем умов такого в частині розрахунків, а відтак втрату інтересу до нього, а відтак просить розірвати такий в односторонньому порядку згідно вимог ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідач, в свою чергу, в обґрунтування сплати за поставлений товар по договору подає квитанції до прибуткового касового ордера ФГ «Є-НАДІЯ»: №1 від 15.12.2015 р.

У відповідності до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 43 ГПК України).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вищевказана копія квитанції до прибуткового касового ордера ФГ «Є-НАДІЯ» №1 від 15.12.2015 р. не може бути підтвердженням здійснення оплати по договору. Позивач заперечує дійсність цих квитанцій з наступних підстав: квитанції підписані від руки, а підприємство видає їх лише у друкованому вигляді; ОСОБА_6 не уповноважений приймати готівку; нумерація у наявних в матеріалах справи копіях не відповідає нумерація у поданих копіях не відповідає нумерації з реєстру прибуткових касових ордерів підприємства за грудень 2015 р.; відбиток печатки повинен бути повністю на відривній частині прибуткового касового ордера, а у даному випадку є тільки частина печатки; вказані у квитанціях нібито отримані суми перевищують встановлені граничні суми розрахунки готівкою; усі відбитки печаток на копіях вчинені під одним кутом до лінії відриву, що свідчить про їх виконання за допомогою комп'ютерної програми). Оригіналів таких не подані ні суду першої ні апеляційної інстанцій.

У договорі поставки та специфікації сторони чітко визначили порядок оплати - на рахунок постачальника, зазначений в розділі 12 цього договору, в безготівковій формі (а не готівкою) виключно на підставі відповідних рахунків постачальника. Зобов'язання покупця з оплати товару вважається виконаним в момент списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Доказів такого в матеріалах справи немає.

З наявних в матеріалах справи копій квитанцій до прибуткових касових ордерів (Т-1, а.с.156-158) неможливо встановити їх дійсність. Оригіналів таких суду не надано.

Крім того, навіть в наявних копіях немає покликання на спірний договір поставки №246 від 14.12.2015 р.

У відповідності до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду, про те, що Відповідачем не оплачено отриманий товар, чим допущено істотне порушення умов договору, а відтак правомірно задоволено позовну вимогу про дострокове розірвання договору поставки №176 від 14.12.2015 р.

Поряд з вищевказаною позовною вимогою, Позивачем також заявлено вимогу про зобовВ»язання ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» в особі філії В«Староконстянтинівський елеваторВ» переоформити зерно сої насипом в кількості 30 873 кг. на ФГ «Є-НАДІЯ» в задоволенні якої місцевим господарським судом правомірно відмовлено, з огляду на наступне:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України).

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу (ст.21 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Як вбачається з обставин справи, Позивачем заявлена вимога про зобовВ»язання ПАТ В«Державна продовольчо-зернова корпорація УкраїниВ» в особі філії В«Староконстянтинівський елеваторВ» переоформити зерно сої в кількості 30 873 кг. на ФГ «Є-НАДІЯ», яка не є Відповідачем у справі. Крім цього, судом вірно зазначено, що Позивачем ні у позовній заяві, ні у своїх поясненнях не обґрунтовано яким чином третя особа порушила його права та законні інтереси і на якій підставі суд повинен зобовВ»язувати її переоформити зерно сої.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що в порушення п.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України , місцевим господарським судом надано самостійну експертну оцінку достовірності копіям квитанцій до прибуткового касового ордера ФГ «Є-НАДІЯ» №1 від 15.12.2015 р. В межах даної справи експертиза призначена не була, відповідно вважає, що висновок суду про недійсність документу щодо оплати товару є лише припущенням і не може підтверджувати обставини на які посилався Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Судова колегія зазначає, що дане твердження є безпідставним, з огляду на те, що як вбачається з матеріалів та обставин справи, сторонами не заявлялось клопотання про призначення судової експертизи в даній справі ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції. Оригінали квитанцій суду для огляду не надавались.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства В«Конкорд-ЗахідВ» , б/н від 17.06.2016 р. залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 03.06.2016 р. у справі №914/854/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09.09.2016 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Судді Гриців В.М.

ОСОБА_1