Постанова

від 14.04.2016 по справі 804/3287/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 р. справа № 804/3287/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю сторін: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонкор, ЛТД» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,-

в с т а н о в и в:

25 лютого 2015 року Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з поданням, в якому просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ «Бонкор, ЛТД».

В обґрунтування подання зазначено, 24.02.2015 р. заступником начальника ДПІ було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна відповідача у зв'язку з його відмовою від допуску посадових осіб податкового органу для проведення перевірки, що підтверджується актом № 201/22-05/202669912 від 24.02.2015 р. Згідно п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України). Посилаючись на зазначені вище обставини, заявник просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 03.03.2015 року (суддя Конєва С.О.) провадження у вказаній справі було закрито. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 р. зазначену ухвалу суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2016 р. ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

18.03.2016 року вказану справу прийнято до провадження, та призначено до судового розгляду на 14.04.2016 року.

В судовому засіданні 14.04.2016 року судом в порядку процесуального правонаступництва допущено заміну позивача у справі з ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вимоги подання та просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у поданні. Додатково зазначив, що наказ на проведення перевірки відповідача було винесено на підставі постанови слідчого в рамках кримінального провадження, яке на той час не було закрито. Отже, недопуск платником податків посадових осіб податкового органу до проведення перевірки на підставі наказу, винесеного згідно норм чинного законодавства, є підставою для застосування адміністративного арешту майна.

Представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 проти задоволення подання заперечували, зазначивши, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача від 25.02.2015 р. винесено на підставі постанови слідчого СВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 04.10.2014 р. в рамках кримінального провадження, яке було закрито 30.01.2015 року. Тобто, на час видання вказаного наказу, кримінальне провадження, наявністю якого обґрунтовується правомірність проведення перевірки, було закрито. Відповідно, у позивача були відсутні правові підстави для видання наказу про проведення перевірки та відсутні документальні підтвердження обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно відповідача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

20.02.2015 року податковим органом на підставі п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78 та обставин, визначених п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України щодо проведення документальних позапланових виїзних перевірок, у зв'язку з отриманням постанови слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Рацина В.М. від 04.10.2014 р. «Про призначення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Бонкор, ЛТД» (код ЄДРПОУ 20266912) з питань достовірності, своєчасності повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного, законодавства про працю та іншого законодавства в ходів здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2011 року по 30.09.2014 року», прийнято наказ за № 63 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бонкор, ЛТД» за період з 01.01.2011 по 30.09.2014 р.», яку заплановано розпочати 24.02.2015 р., з терміном проведення 10 робочих днів.

З метою вручення вищевказаного наказу та проведення перевірки, 24.02.2015 року посадовими особами податкової інспекції було здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «Бонкор, ЛТД» - м. Дніпропетровськ, узвіз Лоцманський, буд. 6. Наказ про проведення перевірки та направлення вручені уповноваженій особі відповідача за довіреністю ОСОБА_5, якою було відмовлено у допуску посадових осіб податкової інспекції до проведення виїзної перевірки, з наданням працівникам податкового органу копії постанови від 30.01.2015 р. про закриття кримінального провадження.

Про відмову від допуску до перевірки було складено акт від 24.02.2016 р.

З підстав недопуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, начальником відділу перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, з посиланням на наявність обставин, передбачених п.п.94.2.3 п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, ініційовано питання про застосування адміністративного арешту майна відповідача.

Заступником начальника ДПІ у Жовневому районі м. Дніпропетровська ОСОБА_6 прийнято рішення від 24.02.2015 р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Бонкор, ЛТД», що перебуває (розміщене) в офісному приміщенні за адресою: м. Дніпропетровськ, узвіз Лоцманський, буд. 6.

За підтвердженням вказаного рішення, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені ст. 94 Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків № 568 від 10.10.2013 р. Вказані нормативно-правові акти передбачають, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України обставин. Однією з таких обставин є відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

При цьому, п. 94.5 ст. 95 ПК України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Адміністративний арешт застосовується рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступником) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 ст. 94 ПК України; обґрунтованість арешту має бути перевірена судом протягом 96 годин з дня прийняття рішення про застосування адміністративного арешту.

При цьому, арешт майна є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання платником податків передбачених законом обов'язків.

Арешт може бути накладено на майно строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником органу державної податкової служби (його заступником), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, якщо власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Функції виконавця рішення про арешт майна платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника органу державної податкової служби, призначеного його керівником (заступником).

Виконавець рішення про арешт надсилає рішення про арешт майна платнику податків та іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження; організовує опис майна платника податків.

Пунктом 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України встановлюється перелік підстав припинення адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 ст. 94 ПКУ, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, станом на час розгляду даної справи судом, підстави для застосування адміністративного арешту майна відповідача не настали, оскільки рішення суду на його підтвердження протягом строків, визначених п. 94.10 ст. 94 ПК України, не було винесено.

Крім того, суд враховує, що підставою для прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків став факт недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пп. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З наказу № 63 від 20.02.2015 р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бонкор, ЛТД» вбачається, що його винесено на виконання постанови слідчого в рамках кримінального провадження.

Водночас, відмовляючи в допуску службовим особам контролюючого органу до проведення перевірки, уповноваженим представником платника податків було наголошено на тому, що кримінальне провадження, в межах якого винесено постанову слідчого про призначення позапланової перевірки ТОВ «Бонкор, ЛТД», закрито, що підтверджується постановою від 30.01.2015 р., а тому прийняття наказу про проведення перевірки від 20.02.2015 р. є безпідставним.

Відповідна відмітка зроблена 24.02.2015 р. представником ТОВ «Бонкор, ЛТД» ОСОБА_5 на зворотньому боці наказу, наданого їй для ознайомлення. Також, нею зазначено про надання копії відповідної постанови про закриття кримінального провадження представникам податкового органу (а.с. 6).

Отже, на момент виходу посадових осіб ДПІ для проведення виїзної позапланової перевірки відповідача, їм було достовірно відомо про закриття кримінального провадження, яке слугувало підставою для призначення цієї перевірки, а отже, про відсутність законних підстав для її проведення.

Окремо суд зазначає, що відповідно до ч. 3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII, Державною фіскальною службою України у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи, що на момент призначення перевірки кримінальне провадження, в межах якого податковим органом винесено постанову про призначення перевірки, було закрито, суд вважає правомірною відмову платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки.

Відповідно, підстави для застосування адміністративного арешту майна платника податків за недопуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки - відсутні.

За викладених обставин, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1