Рішення

від 08.09.2016 по справі 902/657/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2016 р. Справа № 902/657/16

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Тварковського А.А.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.

представника:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.08.2016р.,

у відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000)

до : дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "АМСК" заявлено позов до дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів №18 БПА-11/01 від 01.06.2011 р., укладений між сторонами з порушенням чинного на момент його укладення законодавства стосовно правил купівлі - продажу цінних паперів, а саме ст.17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", оскільки дочірнє підприємство "Вінніфрут-Інвест" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" станом на 01.06.2011р. не мало права вчиняти правочин без участі торгівця цінними паперами та фактично не було наділене необхідним обсягом цивільної дієздатності на вчинення такого провочину.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.08.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/657/16 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (08.09.2016р.) представник позивача заявлений позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у ньому та наданні суду докази.

Натомість відповідач в судове засідання не з'явився, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання він повідомлявся належним чином ухвалою від 08.09.2016р., що стверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення вх. №6188 від 16.08.2016р., отриманим останнім 11.08.2016р. При цьому у поданій до суду заяві від 07.09.2016р. останній не заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить суд провести розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи те, що такі дії ДП "Вінніфрут-Інвест" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем. Крім того, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, суд відповідно до приписів ст. 22 ГПК України задовольняє заяву відповідача щодо розгляду справи за відсутності його представника.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.06.2011р. між дочірнім підприємством "Вінніфрут-Інвест" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (продавець, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АМСК" (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №18 БПА-11/01 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є купівля-продаж цінних паперів. Сторони домовилися про те, що продавець зобов'язується продати зазначений у договорі простий вексель серії АА №1999349 у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цінний папір на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума договору складає 1268113 грн 91 коп.

Згідно із п. 2.2.-2.2.4. Договору продавець зобов’язується прийняти від покупця грошові кошти, передбачені п.1.2. договору, на умовах, передбачених договором, передати покупцю всі документи, що підтверджують право власності продавця на цінні папери і документи, необхідні для переходу права власності, оформлені згідно вимог чинного законодавства, не відчужувати в будь-який спосіб, не передавати в заставу, в довірче управління третім особам цінні папери, що є предметом цього договору, після його укладення (попередити покупця про права третіх осіб на цінні папери), а покупець зобов’язується сплатити на користь продавця грошові кошти, за придбані цінні папери, на умовах, які визначені умовами договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору покупець зобов’язаний не пізніше 12.11.2012 р. включно здійснити оплату цінних паперів шляхом здійснення банківського переказу на поточний рахунок в банку продавця, зазначений в договорі, грошові суми, визначеної в п.1.2. договору відповідно до графіку платежів (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору. Оплата згідно графіка здійснюється не пізніше останнього робочого дня у відповідному визначеному графіком місяці.

Згідно із п. 3.2. Договору продавець зобов'язується не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних після підписання даного договору передати цінні папери покупцю за актом приймання - передачі.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору у випадках, коли продавець не виконає (неналежним чином виконає) свої зобов'язання по передачі цінних паперів, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни не переданих покупцю цінних паперів. Така пеня сплачується за кожний день прострочки до моменту повного виконання продавцем своїх зобов'язань. У випадках, коли покупець не виконає (неналежним чином виконає) свої зобов'язання по сплаті відповідної грошової суми, визначеної цим договором, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої на користь продавця грошової суми. Така пеня сплачується за кожний день прострочки до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 6.1. Договору).

Як стверджує позивач, вказаний спірний договір №18 БПА-11/01 від 01.06.2011р. укладено сторонами з порушенням чинного на момент його укладення законодавства стосовно правил купівлі - продажу цінних паперів, а саме ст.17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", оскільки ДП "Вінніфрут - Інвест" станом на 01.06.2011 р. не мало права вчиняти правочин без участі торгівця цінними паперами та фактично не було наділене необхідним обсягом цивільної дієздатності на вчинення такого провочину.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Аналогічні положення закріплено у п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" в якому вказано, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наголошено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Як вказувалось вище позивач посилався, зокрема, на те, що оспорюваний договір №18 БПА-11/01 від 01.06.2011р. укладено з порушенням чинного на час укладення законодавства стосовно правил купівлі - продажу цінних паперів.

Надаючи юридичну оцінку оспорюваному правочину в контексті заявлених позовних вимог суд із врахуванням наведеного вище приймає до уваги законодавство, яке діяло на момент їх вчинення.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції, що діяла на час укладення договору, Закон) цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Відповідно до абзацу «д» ч.5 згаданої статті Закону в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів як векселі.

Згідно із п. 8 ст.17 Закону не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговцями цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

У відповідності до ст.2 даного Закону професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, утворені в організаційно-правовій формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 165 ГК України операції купівлі-продажу цінних паперів, здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів. Види та порядок здійснення зазначеної діяльності визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст.17 Закону визначено, що професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

За змістом п. 9 ст.17 вказаного Закону без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції:

- дарування та спадкування цінних паперів;

- операції, пов'язані з виконанням рішення суду;

- придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.

Враховуючи те, що вексель за умовами абзацу д ч.5 ст.3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" є цінним папером такий договір купівлі-продажу векселя у відповідності до вимог цього Закону мав бути укладений виключно за участі торгівця цінними паперами.

Натомість договір купівлі-продажу цінних паперів №18 БПА-11/01 від 01.06.2011р. укладено без участі торгівця цінними паперами.

Як зазначено вище, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу на момент вчинення правочину (частина перша ст. 215 ЦК України).

Відтак, оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів №18 БПА-11/01 від 01.06.2011р. дочірнє підприємство "Вінніфрут-Інвест" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" не мало права вчиняти без участі торгівця цінними паперами, для якого операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, суд вважає, що відповідач не був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності на вчинення такого Договору, а тому його зміст суперечить п. 8 ст. 17 ЗУ "Про цінні папери і фондовий ринок", що є підставою для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" про визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу цінних паперів.

В силу ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольни повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №18 БПА-11/01, укладений 01 червня 2011 року між дочірнім підприємством "Вінніфрут-Інвест" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "АМСК" (покупець).

Стягнути з дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000, код ЄДРПОУ 32456690) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000, код ЄДРПОУ 13555834) 1378 грн судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 13 вересня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000)