Рішення
від 09.08.2016 по справі 910/9829/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016Справа №910/9829/16

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач"

про стягнення 30 364,64 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Мельник А.М. - за довіреністю від 29.10.2015 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач" про стягнення 30 364,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг від позивача згідно умов Договору №9 відповідального зберігання від 01.02.2012 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 22 824,37 грн. - основного боргу, 5 071,85 грн. - пені, 336,96 грн. - 3% річних, 2 131,83 грн. - інфляційних втрат, 1 378,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 06.07.2016 року.

06.07.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 23 940,00 грн. - основного боргу, 6 164,37 грн. - пені, 428,27 грн. - 3% річних, 2 154,08 грн. - інфляційних втрат, 1 378,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 року, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача, відкладено розгляд справи на 09.08.2016 року.

В судове засідання 09.08.2016 року представник відповідача вдруге не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 06.07.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 09.08.2016 року збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 09.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Складське господарство" (далі по тексту - зберігач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач" (далі по тексту - поклажодавець, відповідач, ТОВ «Укрспеценергопостач») укладено Договір №9 відповідального зберігання (далі по тексту - Договір), за умовами якого позивач надає відповідачу послуги відповідального зберігання майна (колесо робоче (насос ГЦН-317. Кр.1309-01-0101СБ) на Рівненському відділені ВП «Складське господарство», а відповідач зобов'язався оплатити послуги зі зберігання.

Відповідно до п. 3.1. Договору, поклажодавець оплачує Зберігачу послуги зі зберігання в наступному порядку і розмірах:

- Загальна площа, на якій зберігається Майно становить - 2,0 кв.м.;

- Вартість послуги за 1 м.кв. за місяць з ПДВ становить - 81,30 грн.;

- Загальна вартість зберігання за місяць становить 162,60 грн. в т.ч. ПДВ 27,10 грн.

Передача майна на зберігання підтверджується актом №1 від 01.02.2012 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей до Договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 22.10.2013 до Договору доповнено перелік майна, що передається на зберігання, кришкою кожуха та корпусом кожуха, збільшено площу зберігання до 3 кв.м., та вартість послуг по зберіганню майна за добу становить 18,00 грн. в т.ч. ПДВ 3,00 грн.

Передача майна, передбаченого умовами додаткової угоди №1, підтверджується актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 22.10.2013 року.

За умовами додаткової угоди №3 від 06.10.2015 року до Договору, викладено п. 3.1. в наступній редакції: «Поклажодавець оплачує Зберігачу вартість послуг зберігання Майна в наступному порядку і розмірах:

- Збільшити площу на якій зберігається Майно на 3кв.м. з 11.04.2014 року Вартість послуги за 1 м.кв. за добу з ПДВ становить - 6,00 грн.

- За період з 11.04.2014 по 30.09.2015 Поклажодавець сплачує Зберігану суму 9 684,00(Дев'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 00коп.), в т.ч. ПДВ 1614,00(одна тисяча шістсот чотирнадцять грн. 00 коп.) протягом 30 календарних днів після укладання договору на підставі виставленого рахунку.

- З 01.10.2015 року загальна площа на якій зберігається Майно становитиме - 6кв.м.;

- Загальна вартість зберігання з врахуванням додаткової угоди №3 від 06.10.2015р., за добу з 01.10.2015 року становитиме 36,00(тридцять шість грн. 00коп), в т.ч. ПДВ 6,00 грн.

- У разі зменшення площі (часткового повернення Майна з відповідального зберігання), на якій розміщено Майно, оформляється Акт приймання - передачі з відповідального зберігання, в якому вказується площа на якій було розміщено повернуте Майно та загальна площа на якій залишилося Майно, без укладання додаткової угоди до договору .».

Передача майна, передбаченого умовами додаткової угоди №3, на зберігання підтверджується актом №3 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 17.11.2015 року.

Відповідно до п. 3.2. Договору (зі змінами внесеними Додатковою угодою №3 від 06.10.2015 року), поклажодавець здійснює оплату надання послуг за фактичний період зберігання згідно наданого Зберігачем рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача, зазначений у розділі «Юридичні адреси і банківські реквізити сторін», , в термін до 20-го числа наступного за звітним місяцем надання послуг

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг від позивача, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з їх сплати в розмірі 23 940,00 грн. (за період з грудня 2014 року по травень 2016 року включно).

Суд зазначає, що станом на момент розгляду справи майно передане відповідачем на зберігання позивачу знаходиться на зберіганні позивача, а суду не надано жодних доказів його витребування у позивача.

Заборгованість в розмірі 23 940,00 грн. (за період з грудня 2014 року по травень 2016 року включно) зі сплати отриманих послуг зберігання підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі наданих послуг за період з грудня 2014 року по квітень 2016 року (включно), а акт за червень 2016 року позивачем відправлено відповідачу 05.07.2016, однак не підписано останнім а послуги зберігання за червень 2016 року фактично спожиті (отримані) відповідачем.

Позивач звертався о відповідача з листами-претензіями (вих. №45/0-1210 від 22.07.2015 року; вих. №45/0-129 від 28.01.2016 року; вих. №45/1-608 від 31.05.2016 року) про сплату заборгованості, однак листи залишені без відповіді, а заборгованість неоплаченою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг (за період з грудня 2014 року по травень 2016 року включно), та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 23 940,00 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 23 940,00 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення сплати вартості отриманих послуг, а тому позивач, керуючись п.4.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 6 164,37 грн.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне або не повне проведення грошових розрахунків Поклажодавець зобов'язаний сплатити Зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 6 164,37 грн. , нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 428,27 грн. - 3% річних, 2 154,08 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 428,27 грн. - 3% річних, 2 154,08 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач" (03115, м. Київ, ВУЛИЦЯ ФЕОДОРИ ПУШИНОЇ, будинок 19, квартира 129; код ЄДРПОУ 36853376) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032,м. Київ, Шевченківський район, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" (34400, Рівненська область, місто Вараш; код ЄДРПОУ 36217282) 23 940 (двадцять три тисячі дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. - основного боргу, 6 164 (шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 37 коп. - пені, 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 27 коп. - 3% річних, 2 154 (дві тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 05.09.2016 року.

Дата ухвалення рішення09.08.2016
Оприлюднено16.09.2016

Судовий реєстр по справі —910/9829/16

Ухвала від 19.03.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 26.02.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Якименко М.М.

Рішення від 09.08.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Якименко М.М.

Ухвала від 06.07.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Якименко М.М.

Ухвала від 02.06.2016

Господарське

Господарський суд міста Києва

Якименко М.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні