Рішення

від 09.08.2016 по справі 910/10973/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2016Справа №910/10973/16

За позовом Приватно-орендного підприємства «РІДНИЙ КРАЙ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРОТЕК»

про повернення грошових коштів

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Дудчик О.М. - за довіреністю від 12.04.2016 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватно-орендне підприємство «РІДНИЙ КРАЙ» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРОТЕК» про повернення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки та передачі у власність позивачу товару, який частково оплачено позивачем, відповідно до умов Договору 7027р. поставки мінеральних добрив з відстрочкою платежу від 07.04.2016 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 280 320,00 грн . - суму попередньої оплати, 4 204,81 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06.07.2016 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2016 року, в зв'язку з нез'явленням представників сторін, відкладено розгляд справи на 09.08.2016 року.

В судове засідання 09.08.2016 року представник відповідача повторно не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 16.06.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 09.08.2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 09.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період часу з 09.03.2016 року по 07.04.2016 року в процесі електронної переписки між Приватним-орендним підприємством «РІДНИЙ КРАЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПРОТЕК» досягнуто згоди щодо укладання договору поставки.

07.04.2016 року між Приватним-орендним підприємством «РІДНИЙ КРАЙ» (далі по тексту - позивач, рідний край, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПРОТЕК» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «АПРОТЕК», продавець) укладено Договір 7027р. поставки мінеральних добрив з відстрочкою платежу (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується передати у власність покупцю Товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Предметом поставки є мінеральні добрива, що вказані у специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, партія товару, що узгоджена відповідною специфікацією повинна бути поставлена Покупцю не пізніше дати вказаної в Специфікації.

Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається в Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 4.1. Договору).

Згідно з специфікацією №1 до Договору, товаром є селітра аміачна (Черкаський «АЗОТ»), біг-бен в кількості 100 топ, ціна товару 730 000,00 грн. у тому числі ПДВ 20% - 121 666,67 грн. Дата поставки: в період з 09 по 11 квітня 2016 року.

07.04.2016 року відповідачем виставлено позивачу рахунок №АП-000758 на загальну суму 730 00,00 грн., який оплачено позивачем частково в розмірі 280 320,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №475 від 08.04.2016 року.

Листом від 11.04.2016 року вих. №126 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів в розмірі 280 320,00 грн., в зв'язку з не поставкою товару в обумовлений Договором та специфікацією строк.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив умови Договору та специфікації і в обумовлений строк не поставив позивачу товар, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 280 320,00 грн. в якості суми попередньої оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, здійснив передоплату за товар, а відповідач в порушення умов Договору не поставив та не передав у власність позивачу товар, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість в розмірі 280 320,00 грн. з повернення суми попередньої оплати товару.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 280 320,00 грн. - суму попередньої оплати, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРОТЕК» (01004, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 21; код ЄДРПОУ 39724833) на користь Приватно-орендного підприємства «РІДНИЙ КРАЙ» (24520, Вінницька обл., Ямпільський район, село Тростянець; код ЄДРПОУ 03729612) 280 320 (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. - суму попередньої оплати, 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 81 коп. - судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 02.09.2016 року.