Рішення

від 07.09.2016 по справі 910/12574/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016Справа №910/12574/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» стягнення заборгованості у розмірі 38 315 грн. 22 коп. Представники:

від Позивача: Ландіхов О.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 38 315 грн. 22 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 07.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №721, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його відповідно до умов даного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору у період з 29.12.2015 р. по 15.02.2016 р. він поставив товар, що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» в розмірі 31 733 грн. 33 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» 3% річних у розмірі 316 грн. 86 коп., інфляційні у розмірі 1 618 грн. 39 коп. та пеню у розмірі 4 646 грн. 64 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/12574/16, судове засідання призначено на 20.07.2016 року.

20.07.2016 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 12.07.2016 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРЕН СТАР" за отриманий товар за Договором №721 від 07.04.2015 року.

2) Позивача здійснити обґрунтований розрахунок 3% річних, пені та інфляційних за кожною видатковою накладною окремо із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРЕН СТАР" та закінчення такого нарахування, з урахуванням здійснення часткової оплати, відповідно до вимог ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

3) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 31 733,33 грн. за Договором №721 від 07.04.2015 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.07.2016 року відкладено розгляд справи на 07.09.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

06.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2016 року, а також уточнений розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, за яким просив суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі 3 159 грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 233 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 1424 грн. 74 коп.

.

В судовому засіданні 07 вересня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого строку зберігання, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» є 03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 18.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/12574/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Що стосується Заяви Позивача від 06.09.2016 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» пені у розмірі 3 159 грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 233 грн. 00 коп., інфляційних у розмірі 1424 грн. 74 коп., Суд зазначає.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

В даному випадку Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» до розгляду.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07 вересня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

07.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №721, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його відповідно до умов даного Договору.

У п.2.1 Договору зазначено, що сума цього Договору визначається як вартість всього товару, поставленого протягом терміну дії Договору, згідно підписаних сторонами видаткових накладних.

Відповідно до п.2.3 Договору оплата кожної поставленої партії товару здійснюється Покупцем в наступні строки: відстрочення платежу 35 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 35 календарний день з дати поставки) - окрім товару, визначеного п.2.3.2 цього Договору (пп.2.3.1); відстрочення платежу 45 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 45 календарний день з дати поставки) - на товари під ТМ «СПЛАТ», пластирі ТМ «URGO» та «APLE», тести «Тест фор Бест» (пп.2.3.2). Під партією розуміється товар, що поставлений згідно однієї видаткової накладної.

Згідно з п.3.11 Договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент поставки товару та підписання видаткових накладних.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що в разі порушення строків оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Даний Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2015 р., а в фінансового відношенні - до повного виконання зобов'язань з оплати товару. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного Договору жодна із Сторін не заявить про свій намір припинити дію даного договору, то останній вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах. (п.7.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №721 від 07.04.2015 року Позивач у період з 28.12.2015 року по 15.02.2016 року передав у власність товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» в розмірі 31 733 грн. 33 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» 3% річних у розмірі 233 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 1 424 грн. 74 коп. та пеню у розмірі 3 159 грн. 81 коп. з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.09.2016 року, яка прийнята Судом до розгляду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №721 від 07.04.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №721 від 07.04.2015 року Позивач у період з 28.12.2015 року по 15.02.2016 року передав у власність товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» за Договором купівлі - продажу №721 від 07.04.2015 року становить 31 733 грн. 33 коп., що також підтверджується детальним розрахунком заборгованості Відповідача, наданим Позивачем.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» в розмірі 31 733 грн. 33 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 31 733 грн. 33 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.09.2016 року, яка прийнята Судом до розгляду, просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.03.2016 р. по 02.06.2016 р. у розмірі 233 грн. 00 коп. та інфляційні в розмірі 1 424 грн. 74 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором купівлі - продажу №721 від 07.04.2015 року за загальний період прострочки з 01.03.2016 р. по 02.06.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача за накладними №ДМТ00015381 від 04.02.2016 р., №ДМТ00015382 від 04.02.2016 р., №ДМТ00017134 від 10.02.2016 р., №ДМТ00017135 від 10.02.2016 р., а саме з 11.03.2016 р. і 17.03.2016 р. відповідно. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 222 грн. 95 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 01.03.2016 року по 02.06.2016 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 1 424 грн. 74 коп. за загальний період прострочки з 01.03.2016 р. по 02.06.2016 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.09.2016 року, яка прийнята Судом до розгляду, також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.03.2016 р. по 02.06.2015 р. у розмірі 3 159 грн. 81 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що в разі порушення строків оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.03.2016 р. по 02.06.2015 р. у розмірі 3 159 грн. 81 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 31 733 грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 222 грн. 95 коп., інфляційні у розмірі 1 424 грн. 74 коп. та пеня у розмірі 3 159 грн. 81 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЕН СТАР» (03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 18, Ідентифікаційний код юридичної особи 38893505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, ВУЛИЦЯ ЧОРНОВОЛА, будинок 43, Ідентифікаційний код юридичної особи 39448817) заборгованість у розмірі 31 733 (тридцять одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 33 (тридцять три) коп., 3% річних у розмірі 222 (двісті двадцять дві) грн. 95 (дев'яносто п'ять) коп., інфляційні у розмірі 1 424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 74 (сімдесят чотири) коп., пеню у розмірі 3 156 (три тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 81 (вісімдесят одна) коп. та судовий збір у розмірі1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 62 (шістдесят дві) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 вересня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин