Рішення

від 07.09.2016 по справі 910/12935/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016Справа №910/12935/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до про Малого підприємства «БЕСТ» стягнення заборгованості у розмірі 4 970 грн. 51 коп. Представники:

від Позивача: Ковтун Т.А. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого підприємства «БЕСТ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 4 970 грн. 51 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 16.07.2010 року між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Балансоутримувач) та Малим підприємством «БЕСТ» (Орендар) було укладено Договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна №В-8-10, відповідно до умов якого Балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів оренди відповідно до переліку, який є невід'ємною частиною Договору (додаток №1) за цінами, визначеними в узагальненому розрахунку щомісячних витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, а Орендар відшкодовує балансоутримувачу зазначені витрати. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати витрат за період з 21.01.2016 р. по 31.05.2016 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 4 271 грн. 96 коп. перед Позивачем. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Малого підприємства «БЕСТ» 3% річних у розмірі 46 грн. 35 коп. та пеню у розмірі 652 грн. 20 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/12935/16, судове засідання призначено на 27.07.2016 року.

27.07.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 18.07.2016 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- здійснити обґрунтований розрахунок 3% річних, пені та інфляційних із зазначенням періоду початку прострочки Малого підприємства "БЕСТ" та закінчення такого нарахування відповідно до вимог ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України;

-надати докази на підтвердження виставлення рахунків-фактур Малому підприємству "БЕСТ" відповідно до п. 2.2. Договору №В-8-10 від 16.07.2010 року.

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 4 271,06 грн. за Договором №В-8-10 від 16.07.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2016 року відкладено розгляд справи на 07.09.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

07.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рахунку на оплату та акту звіряння.

В судовому засіданні 07 вересня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 02.08.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 27.07.2016 року, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07 вересня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

16.07.2010 року між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Балансоутримувач) та Малим підприємством «БЕСТ» (Орендар) було укладено Договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна №В-8-10, відповідно до умов якого Балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів оренди відповідно до переліку, який є невід'ємною частиною Договору (додаток №1) за цінами, визначеними в узагальненому розрахунку щомісячних витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, а Орендар відшкодовує балансоутримувачу зазначені витрати.

Відповідно до п.2.2 Договору Орендар здійснює платіж по відшкодуванню витрат з утримання об'єкта оренди щоквартально не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом на підставі виданих Балансоутримувачем розрахунків.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що розмір відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди визначається відповідно до затвердженого узагальненого розрахунку витрат Балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, який є невід'ємною частиною цього Договору, і який переглядається Балансоутримувачем у випадку офіційних змін цін, тарифів, заробітної плати, тощо та загальної площі об'єктів оренди, вказаній в додатку №1 до цього договору, і фактичного використання Орендарем об'єктів оренди. На момент укладання цього договору розмір відшкодування витрат із врахуванням ПДВ складає 996 грн. 64 коп.

Остаточний розрахунок витрат Балансоутримувача з утримання об'єктів оренди проводиться станом на 31 грудня та складається акт звіряння розрахунків. (п.2.4 Договору)

Пунктом 5.2 Договору визначено, що за несвоєчасно перераховані платежі Орендар сплачує на користь Балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У п.6.1 Договору встановлено, що цей Договір укладено строком на календарний рік і діє по 31.12.2010 р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. (п.6.4 Договору)

Додатком №1 до Договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна №В-8-10 від 16.07.2010 року Сторони узгодили перелік об'єктів, які перебувають в користуванні Орендаря: станція «Героїв Дніпра», площею 21 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна №В-8-10 від 16.07.2010 року Позивач виставив Відповідачу рахунок на оплату №6293 від 31.12.2015 року на суму 7 482 грн. 24 коп., проте який залишився неоплаченим Відповідачем у повному обсязі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати витрат за період з 21.01.2016 р. по 31.05.2016 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 4 271 грн. 96 коп. перед Позивачем. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Малого підприємства «БЕСТ» 3% річних у розмірі 46 грн. 35 коп. та пеню у розмірі 652 грн. 20 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна №В-8-10 від 16.07.2010 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна №В-8-10 від 16.07.2010 року Позивач виставив Відповідачу рахунок на оплату №6293 від 31.12.2015 року на суму 7 482 грн. 24 коп., проте який залишився неоплаченим Відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п.2.2 Договору Орендар здійснює платіж по відшкодуванню витрат з утримання об'єкта оренди щоквартально не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом на підставі виданих Балансоутримувачем розрахунків.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що розмір відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди визначається відповідно до затвердженого узагальненого розрахунку витрат Балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, який є невід'ємною частиною цього Договору, і який переглядається Балансоутримувачем у випадку офіційних змін цін, тарифів, заробітної плати, тощо та загальної площі об'єктів оренди, вказаній в додатку №1 до цього договору, і фактичного використання Орендарем об'єктів оренди. На момент укладання цього договору розмір відшкодування витрат із врахуванням ПДВ складає 996 грн. 64 коп.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Відповідача на суму 4 271 грн. 96 коп. з відшкодування витрат з утримання об'єкту оренди підтверджується матеріалами справи, а саме: детальним розрахунком заборгованості за Договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна №В-8-10 від 16.07.2010 року станом на 31.05.2016 року.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Комунальним підприємством «Київський метрополітен» на суму 4 271 грн. 96 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 4 271 грн. 96 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 21.01.2016 р. по 31.05.2016 р. у розмірі 46 грн. 35 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна за загальний період прострочки з 21.01.2016 р. по 31.05.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача підлягає 3% річних у розмірі 46 грн. 35 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 21.01.2016 р. по 31.05.2016 р.

Також Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 21.01.2016 р. по 31.05.2016 р. у розмірі 652 грн. 20 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.2 Договору визначено, що за несвоєчасно перераховані платежі Орендар сплачує на користь Балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Суд, перевіривши розрахунок пені за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 21.01.2016 року по 31.05.2016 року у розмірі 652 грн. 20 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача підлягає пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 21.01.2016 року по 31.05.2016 року у розмірі 648 грн. 73 коп.

Таким чином, з Малого підприємства «БЕСТ» на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4 271 грн. 96 коп., 3% річних в розмірі 46 грн. 35 коп. та пеня в розмірі 648 грн. 73 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Комунального підприємства «Київський метрополітен» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого підприємства «БЕСТ» (04211, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛАЙОША ГАВРО , будинок 17А, квартира 98, Ідентифікаційний код юридичної особи 23575105) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 35, Ідентифікаційний код юридичної особи 03328913) заборгованість у розмірі 4 271 (чотири тисячі двісті сімдесят одна) грн. 96 (дев'яносто шість) коп., пеню у розмірі 648 (шістсот сорок вісім) грн. 73 (сімдесят три) коп., 3% річних у розмірі 46 (сорок шість) грн. 35 (тридцять п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 04 (чотири) коп..

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 вересня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин