Рішення

від 13.09.2016 по справі 552/4028/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4028/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

13 вересня 2016 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права власності на приватне підприємство в порядку спадкування, третя особа - ОСОБА_3 полтавська державна нотаріальна контора, Приватне багатопрофільне підприємство «Газжитлосервіс», ОСОБА_4, ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 28 липня 2016 року звернулася в суд з позовом до територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права власності на приватне підприємство в порядку спадкування.

Посилалася на те, що 13 листопада 2015 року помер ОСОБА_6, з яким перебувала в зареєстрованому шлюбі, є спадкоємцем майна померлого та у встановленому законом порядку прийняла спадщину.

Також вказувала, що за життя ОСОБА_6 виступив як засновник приватного багатопрофільного підприємства «Газжитлосервіс».

Посилаючись на те, що постановою державного нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що не сформовано статутний капітал ПБП «Газжитлосервіс» і питання спадкування необхідно вирішувати в суді, з посиланнями на норми ст. ст. 178, 191 ЦК України, просила суд визнати за нею ОСОБА_2 право власності на приватне багатопрофільне підприємство «Газжитлосервіс» в порядку спадкування після померлого чоловіка ОСОБА_6.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив.

Треті особи також в судове засідання не з'явилися.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено , що позивач ОСОБА_2 з 02 лютого 2005 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який 13 листопада 2015 року помер.

Також встановлено, що після померлого 13 листопада 2015 року ОСОБА_6 ОСОБА_3 полтавською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа, з заявою про прийняття спадщини звернулася позивач ОСОБА_2, з заявами про відмову від належної частки в спадщині на користь дружини спадкодавця ОСОБА_2 звернулися ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Також судом встановлено, що за життя ОСОБА_6 засновано Приватне багатопрофільне підприємство «ГАЗЖИТЛОСЕРВІС».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2, посилаючись на те, що є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_6, просить суд визнати за нею право власності на ПБП «Газжитлосервіс».

Разом з тим, відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця , зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Поняття особистого немайнового права визначено статтею 269 ЦК України, згідно з якою особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Статтею 113 ГК України передбачено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

В силу норм ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть певні види підприємства, в тому числі приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Частинами 3-4 ст. 63 ГК України передбачено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

В даному випадку має місце унітарне підприємство. Як встановлено судом, Приватне багатопрофільне підприємство «Газжитлосервіс» діяло на основі приватної власності однієї особи - засновника ОСОБА_6, при цьому статутний фонд підприємства згідно статутних документів та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 0 грн.

За таких обставин померлий 13 листопада 2015 року ОСОБА_6 є єдиним засновником підприємства, але його вклад (частка статутного капіталу) складає 0 грн., тобто відсутній.

Також Статутом ПБП «Газжитлосервіс» передбачено, що підприємство є власником майна, тобто, має право користуватися і розпоряджатися власним майном, майно підприємства належить його засновнику на правах приватної власності (пункти 4.2., 4.3. Статуту).

Як встановлено дослідженими в справі доказами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про наявність майна у юридичної особи ПБП «Газжитлосервіс», код ЄДРПОУ 32371130.

Таким чином, позивач ОСОБА_2, будучи спадкоємцем майна засновника приватного багатопрофільного підприємства, має право на перехід до неї саме майнових прав померлого, як то статутного капіталу, який в даному випадку складає 0 грн., а також прав на майно підприємства на умовах, визначених Статутом, яке також в даному випадку відсутнє.

Оскільки відсутній статутний капітал підприємства, відсутнє майно, передане засновником підприємству, відсутнє і майно, належне підприємству, відтак відсутній об'єкт спадкування, який би міг входити до спадкової маси.

Право ж бути засновником приватного багатопрофільного підприємства не входить до складу спадщини в силу норм ст. 1219 ЦК України, оскільки до складу спадщини не входять особисті немайнові права засновника (право здійснювати загальне керівництво підприємством, приймати рішення з питань його діяльності тощо).

При вирішенні справи судом враховується, що Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» також роз'яснив, що вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК, статтями 55, 69 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства" і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі .

Оскільки в даному випадку статутний капітал відсутній - складає 0 грн., частка померлого в статутному капіталі також відсутня, відсутній іоб'єкт спадкування.

Посилання представника позивача в судовому засіданні на ту обставину, що в даному випадку до складу спадщини входить ПБП «Газжитлосервіс» як цілісний майновий комплекс» не заслуговує на увагу.

В силу норм ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю .

Як встановлено судом, відсутнє зареєстроване у встановленому законом порядку майно ПБП «Газжитлосервіс» як цілісного майнового комплексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права власності на приватне підприємство в порядку спадкування є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, заявлені безпідставно, в їх задоволенні слід відмовити.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають йому відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання права власності на приватне підприємство в порядку спадкування відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_7

Суддя Н.Л.Яковенко

13.09.2016