Рішення

від 15.08.2016 по справі 760/21213/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/1783/16

Справа №760/21213/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Здорик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», третя особа: Київський національний університет технологій та дизайну, про стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні та компенсації моральної шкоди, суд-

В С Т А Н О В И В :

02.12.2015 позивач звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» про стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні та компенсації моральної шкоди.

У ході розгляду справи суд на підставі клопотання представника позивача залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Київський національний університет технологій та дизайну.

Позовні вимоги, з урахуванням уточнених вимог обґрунтовані позивачем тим, що 19.10.2010 позивача було прийнято на посаду проректора з науково-педагогічної роботи у Державному вищому навчальному закладі «Міжгалузевий інститут управління».

Наказом Міністерства освіти і науки України від 19.06.2015 №661 було прийнято рішення про припинення юридичної особи - державного вищого навчального закладу «Міжгалузевої академії управління» шляхом реорганізації (приєднання) його до Київського національного університету технологій і дизайну як структурного підрозділу.

Позивач зауважив, що на підставі вищезазначеного наказу, а саме п.п. 2.1., Київський національний університет технологій і дизайну є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України.

Крім цього, відповідно до пункту 5.5. вищезазначеного наказу, комісію з припинення юридичної особи Державного вищого навчального закладу «Міжрегіональну академію управління» було зобов'язано вжити заходів щодо забезпечення прав працівників, що підлягають звільненню згідно із законодавством.

Так, згідно з наказом в.о. ректора Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» № 16-ОС від 19.06.2015 «Про заплановане вивільнення працівників», додатком №1 до якого була відомість-попередження працівників Міжгалузевої академії управління, позивачу повідомили про заплановане вивільнення із займаної посади після закінчення двомісячного терміну з дати попередження. Тобто, про заплановане звільнення позивач була попереджена у двомісячний строк.

Позивач вказує, що наказом державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» від 01.09.2015 №54-к вона була звільнена з посади в.о. проректора з науково-педагогічної роботи відповідно до п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з виплатою грошової компенсації за 163 кад\лендарних дні невикористаної щорічної основної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Позивач пояснив, що відповідно до розрахункових листків по заробітній платі за період з травня 2015 року по вересень 2015 року їй при звільненні належало до виплати без утримання податків та інших загальнообов'язкових платежів 76 819, 91 грн. (сімдесят шість тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень дев'яносто одна копійка) з яких: 34 841, 57грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот сорок одна гривня п'ятдесят сім копійок) - заборговані сть із заробітної плати за період з травня 2015 року по вересень 2015 року; 35 793, 34 грн. (тридцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто три гривні тридцять чотири копійки) - компенсації за невикористані дні щорічної відпустки; 6 185, 00 грн. (шість тисяч сто вісімдесят п'ять гривень) оподатковуваної матеріальної допомоги.

З утриманням сум податків та інших загальнообов'язкових платежів сума заборгованості, що підлягає стягненню на користь позивача, складає 53 873, 97 грн.

Однак, позивач стверджує, що у порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, жодних виплат у день звільнення їй здійснено не було.

Також, обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач вказує, що відповідно до її розрахунків, середньоденна заробітня плата скаладає 325, 97 грн., та кількість робочих днів за період з 02.09.2015 по 30.11.2015, що були часом затримки виплати, складає 63 дні, отже, розмір компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні складає 20 536, 11 грн. (двадцять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень одинадцять копійок).

24 лютого 2016 року представником позивача була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій вказував, що станом на дату розгляду справи, тобто на 24.02.2016 ДВНЗ «Міжгалузева академія управління» не здійснила розрахунок з позивачем, що дає право позивачу на отримання компенсації передбаченої ст. 117 КЗпП України, за період з 01.12.2015 по 24.02.2016, розмір вказаної компенсації складає 19 558, 20 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім гривен двадцять копійок). Тому, розмір компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні складає 40 094, 31 грн. (сорок тисяч дев'яносто чотири гривні тридцять одну копійку).

Крім цього, позивач наголошує на тому, що відсутність своєчасного розрахунку при звільненні та невиплата грошових коштів у розмірі, що перевищує п'ятдесят тисяч гривень, завдали їй моральних страждань, породили відчуття власної правової незахищеності, породили відчуття тривожності та неспокою, що у своїй сукупності призвело до істотного погіршення якості життя позивача.

Позивач вказує що з метою захисту своїх порушених прав, вона зверталась до державних органів, зокрема до ГУ Держпраці у м. Києві та державної інспекції навчальних закладів України, проте вказані звернення не мали жодного впливу на дії відповідача і лише завдало позивачу додаткових моральних переживань та прзвело д витрат особистого часу.

Тому, враховуючи глибину своїх душевних страждань, розмір заборгованості тривалу невиплату належної позивачу заробітної плати та інших витрат, фактичне відпрацювання впродовж чотирьох місяців без виплати заробітної плати, позивач просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. ( п'ять тисяч).

Керуючись ст. 27 ЦПК України представник позивача просив залучити до участі у справі Київський національний університет технологій та дизайну як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Позивач у судове засідання 15.08.2016 не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Від представника позивача надійшла заява, у якій вона просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій проти задоволення позовних вимог заперечував, аргументуючи тим, що позивач у своєму позові не наводить жодного належного доказу факту заборгованості та її розміру.

Також стверджував, що позивач пропустив строк пред'явлення своїх вимог як кредитора, оскільки оголошення в пресі про припинення діяльності Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» було опубліковане в газеті «Урядовий кур'єр» 08.07.2015, а тому позивач мав право звертатися з вимогами до відповідача лише в строк до 08.09.2015.

Однак, позивач у період з 08.07.2015 до 08.09.2015 вимоги про виплату заробітньої платні та вихідної допомоги, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, та середнього заробітку до Київського національного університету технологій та дизайну та до комісії з реорганізації Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» не заявляв.

На підставі вищезазначеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.

З 19.10.2010 до 01.09.2015 ОСОБА_2 працювала у «Міжгалузевому інституті управління» (правонаступником якого є Державний вищий навчальний заклад «Міжгалузева академія управління»). Цей факт встановлений на підставі довідки, виданій позивачу (а.с. 7).

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» № 661 від 19.06.2015 міністром було прийнято рішення про припинення діяльності Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» шляхом його реорганізації (приєднання) до Київського національного університету технологій і дизайну, як структурного підрозділу (а.с. 10-11).

Згідно з підпунктом 2.1. пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» № 661 від 19.06.2015, Київський національний університет технологій і дизайну є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків припиненого Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» з моменту внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України.

Відповідно до наказу № 16-ОС від 19.06.2015 відповідач повідомив позивача про заплановане звільнення його із займаної посади після закінчення двомісячного терміну попередження, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП (а.с. 12-14).

Згідно з наказом № 54-к від 01.09.2015 ОСОБА_2 з 01.09.2015 звільнена із займаної посади в.о. проректора з науково-педагогічної роботи Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП (а.с. 15-17).

Відповідно до повного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних-осіб підприємців від 30.11.2015 Державний вищий навчальний заклад «Міжгалузева академія управління» з 29.07.2015 перебуває в процесі припинення та встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 30.09.2015 (а.с. 22-25).

ОСОБА_2 направляла звернення до Державної інспекції навчальних закладів України щодо виплати заробітної плати працівникам ДВНЗ «Міжгалузева академія управління» (а.с. 21), однак належних виплат їй не було виплачено.

Відповідно до довідки Головного управління ДФС у м. Києві Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києва №556/к від 29.02.2016 позивачу в І кварталі 2015 року було нараховано заробітну плату у розмірі 17 427,59 грн., виплачено - 19 312,17 грн.; у ІІ кварталі 2015 року нараховано 22 193,63 грн., виплачено - 12 648,73 грн.; у ІІІ кварталі 2015 року нараховано 56 390, 62 грн., виплачено - 0,00 грн. (а.с. 61).

Відповідно до статті 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно з статтею 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Суд встановив, що ОСОБА_2 з 19.10.2010 до 01.09.2015 перебувала у трудових відносинах з Міжгалузевим інститутом управління (правонаступником якого є Державний вищий навчальний заклад «Міжгалузева академія управління»).

Відповідно до наказу № 54-к від 01.09.2015 позивач звільнений із займаної посади в.о. проректора з науково-педагогічної роботи Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» з 01.09.2015 року, у зв'язку з реорганізацією установи, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У ст. 24 Закону України «Про відпустки» наведено вичерпний перелік випадків, у яких виплачують компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, зокрема таку компенсацію надають під час звільнення працівника - грошову компенсацію виплачують за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Представник позивача стверджував, що відповідач не провів з позивачем у встановлений законом строк розрахунок, а тому ОСОБА_2 за захистом своїх прав звернулася з цим позовом.

Проте, представник третьої заперечував проти задоволення вимог позивача мотивуючи тим, що позивач пропустив строк пред'явлення своїх вимог як кредитора.

Обгрунтовуючи заперечення, зазначив, що оголошення про припинення діяльності Державного вищого навчального закладу «Міжрегіональна академія управління» було опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» 08.07.2015, а тому ОСОБА_2 мала право звернутися з вимогами до відповідача лише в строк до 08.09.2015.

Однак, позивач у період з 08.07.2015 до 08.09.2015 вимоги про виплату заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку до третьої особи та до комісії з реорганізації Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» не заявляв.

Суд не враховує аргументи представника третьої особи з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 104 ЦК юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З повного витягу Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців від 30.11.2015 випливає, що з 29.07.2015 Державний вищий навчальний заклад «Міжгалузева академія управління» перебуває в стані припинення.

Згідно з частиною четвертою статті 105 ЦК до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

З матеріалів справи випливає, що відповідно до пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України №661 від 19.06.2015 було прийнято рішення про утворення комісії з припинення діяльності Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління».

Відповідно до пункту 4 вищезазначеного наказу, встановлено, що з моменту призначення комісії з реорганізації до неї переходять повноваження щодо управління справами Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», повноваження ОСОБА_3 - в.о. ректора Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління», припиняються.

З пункту 6 наказу Міністерства освіти і науки України №661 від 19.06.2015 та повного витягу Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців від 30.11.2015 випливає, що головою комісії з реорганізації відповідача призначено ОСОБА_4

Таким чином, до комісії з припинення юридичної особи Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» перейшли повноваження щодо управління справами відповідача.

Відповідно до частини п'ятої статті 105 ЦК строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до пункту 5.4. наказу Міністерства освіти і науки України № 661 від 19.06.2015 комісію з припинення юридичної особи Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» було уповноважено відповідно до законодавства опублікувати у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або в офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства інформацію про припинення Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» шляхом його реорганізації (приєднання) до Київського національного університету технологій і дизайну, порядок та терміни заяви кредиторів.

Суд на підставі відомостей, які зазначені в Єдиному державному реєстрі фізичних та юридичних осіб-підприємців від 30.11.2015 встановив, що строк для заявлення кредиторами своїх вимог був встановлений до 30.09.2015.

Таким чином, комісією з припинення юридичної особи Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» було чітко визначено строк заявлення кредиторами своїх вимог.

З матеріалів справи випливає, що позивач у встановлений період звернувся до голови комісії з припинення Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» ОСОБА_4, Міністерства освіти і науки України та Головного управління Державної інспекції праці, просив визнати його кредитором Державного вищого навчального закладу «Міжгалузевої академії управління», виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку, середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 01.09.2015 по день фактичного розрахунку та грошову компенсацію, за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

На підставі вищезазначеного, суд констатує, що позивач звернувся з вимогами про виплату заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у встановлений законом строк, однак станом на момент розгляду справи відповідач свого обов'язку по їх виплаті не виконав.

Суд на підставі розрахункових листків по заробітній платі за липень-вересень 2015 року (а.с. 18-20) встановив, що:

у травні 2015 року ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату 7 374, 88 грн., належало до виплати 11 335, 84 грн., виплачено протягом місяця 5649, 58 грн. ( заборгованість підприємства перед ОСОБА_2 на кінець місяця становила 5575, 64 грн.),

у червні 2015 року нараховано заробітну плату 7 604, 83 грн., належало до виплати 11 531, 37 грн., виплачено протягом місяця 1443,91 грн. ( заборгованість підприємства перед ОСОБА_2 на кінець місяця становила 10087,46 грн.),

у липні 2015 року нараховано заробітну плату в сумі 7 008,44 грн., належало до виплати 15576,12 грн., виплачено - 00 грн. (заборгованість підприємства на кінець місяця становила 15576,12 грн.),

у серпні 2015 року нараховано заробітну плату у розмірі 7 008,44 грн., належало до виплати 21064,78 грн., виплачено - 00 грн. (заборгованість підприємства на кінець місяця становила 21064,78 грн.),

у вересні 2015 року нараховано відпускних у розмірі 35793,34 грн., разом за місяць нараховано 42 373,74 грн., належало до виплати 53873,97 грн., виплачено - 00 грн. (заборгованість підприємства на кінець місяця становила 53873,97 грн.).

Таким чином, суд зауважує, що відповідач порушив встановлені державою гарантії позивача щодо оплати праці, а тому з нього підлягає стягненню різниця між сумою нарахованих та виплачених грошових коштів по заробітній платі та вихідній допомозі та компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки з утриманням сум податків та інших загальнообовязкових платежів в розмірі 53 873,97 грн.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд встановив вину відповідача за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_2 із займаної посади, а тому вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі-постанова).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ІІ постанови, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу затримки розрахунку при звільненні проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу ІV постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд зазначає, що відповідача було зобов'язано надати розрахунковий листок позивача по заробітній платі за вересень 2015 року, довідку бухгалтерії, яка підтверджує розмір сум, належних йому при звільненні; довідку бухгалтерії про розмір заборгованості по заробітній платі, довідку про середньоденну та середньомісячну заробітну плату, однак відповідач витребуванні докази не надав.

У зв'язку з цим, суд здійснює розрахунок середнього заробітку за час затримки належних сум позивачу при звільненні на підставі наявних у справі доказів.

Суд встановив, що позивач звільнений із займаної посади 01.09.2015, таким чином перебіг строків обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у цій справі починається з 02.09.2015.

Так, позивач звільнений із займаної посади 01.09.2015, тому для визначення розміру середньоденного заробітку належить враховувати два місяці, а саме серпень 2015 року та липень 2015 року.

Позивач у липні 2015 та серпні 2015 року відпрацював 43 робочих дні.

Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_2, яка видана Пенсійним фондом України 06.05.2016 та на підставі довідки розрахункових листків по заробітній платі позивачу за липень 2015 року було нараховано заробітну плату у розмірі 7 008,44 грн., а за серпень 2015 року - 7 008,44грн.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить:

(7 008,44 грн.+ 7 008,44грн.) /43 робочих днів = 325,97 грн.

Період затримки виплати заробітної плати позивача обраховується, починаючи з 02.09.2015, тобто наступного дня після звільнення його із займаної посади, по 15.08.2016, тобто по день вимог позивача, і становить 240 робочий день.

Таким чином, середній заробіток позивача за несвоєчасний розрахунок при звільненні складає:

325,97 грн. х 240 робочих днів = 78 232,80 грн.

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що «судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (пункт 13)».

Суд вважає, що у зв'язку з невиплатою належних грошових сум при звільненні позивач зазнав втрату нормальних життєвих зв'язків, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що свідчить про завдання йому моральної шкоди.

З огляду на викладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди має становити 2000 грн.

З урахуванням викладеного суд робить висновок про необхідність захистити порушені права позивача в обраний ним спосіб судового захисту, що відповідає статті 16 ЦК, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства позивач має право на працю та гідну її оплату, а також право на справедливий судовий захист у разі порушення таких прав.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК, суд зазначає, що з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 551,20 грн. Крім цього, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтею 43 Конституції України, статтею 16, 104, 105 ЦК, ст. 24 Закону України «Про відпустки», статтями 21, 83, 116, 117, 237-1 КЗпП, Порядком обчислення середньої заробітної плати, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК, суд

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» (код ЄДРПОУ: 19487231) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 34841, 57 грн. заборгованості із заробітної плати за період з травня 2015 року по вересень 2015 року, 35793, 34 грн. компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, 6185, 00 грн. та вихідної допомоги, а всього разом з утриманням податків та інших обов'язкових платежів 53 873, 97 грн. ( п'ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят три гривні дев'яносто сім копійок).

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» (код ЄДРПОУ: 19487231) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 78 232,80 компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» (код ЄДРПОУ: 19487231) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 2000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» (код ЄДРПОУ: 19487231) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 551,20 грн. судового збору.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Міжгалузева академія управління» (код ЄДРПОУ: 19487231) на користь держави 487,20 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: І. А. Усатова