Рішення

від 08.09.2016 по справі 242/1910/16-ц

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №242/1910/16-ц

Провадження №2/242/606/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., за участю секретарів Сорока Т.О. , Гречка К.О., за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4 управління Національного поліції в Донецькій області, ОСОБА_4 управління МВС України в Донецькій області ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 міського відділу ОСОБА_4 управління МВС України в Донецькій області ОСОБА_7, представника третьої особи Прокуратури Донецької області ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського ВП ОСОБА_4 управління Національної поліції в Донецькій області, ОСОБА_4 управління Національної поліції в Донецькій області, ОСОБА_4 управління МВС України в Донецькій області, ОСОБА_6 міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - прокуратура Донецької області, про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом, в якому просив визнати незаконною відмову ОСОБА_6 відділу поліції ОСОБА_4 управління Національної поліції в Донецькій області (далі - Красноармійський ВП ГУ НП в Донецькій області) у вчиненні дій з роз'яснення порядку поновлення його порушених прав чи свобод та визначення розміру шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», у зв'язку із закриттям кримінального провадження № 12013050410000585 за відсутністю складу кримінального правопорушення, зобов'язати роз'яснити порядок поновлення порушених прав та винести постанову про відшкодування шкоди.

На обґрунтування вимог вказав, що 03.05.2015 року старшим слідчим СВ ОСОБА_6 ГУМВС України у Донецькій області майором міліції ОСОБА_9 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12013050410000585 від 21.03.2013року за пунктом 2 частин 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження стосовно нього є підставою виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і у порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

У відповідності до статей 11, 12 цього Закону у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону слідчий зобов'язаний роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди. Розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, визначається органом, що здійснював досудове розслідування, про що виносить постанову.

Оскільки всупереч цим нормам, слідчий, що закрив кримінальне провадження, не роз'яснив позивачу порядку поновлення його прав, він звернувся до Красноармійського ВП ГУ НП в Донецькій області, вважаючи цю особу зобов'язаною у вчиненні спірних дій, із заявою, в якій пред'явив вимогу з приводу роз'яснення порядку поновлення його порушених прав та визначення розміру шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування, прокуратури, суду.

Проте листом від 05 квітня 2016 року № 8067/401/03 Красноармійський ВП ГУ НП в Донецькій області по суті відмовив позивачеві у вчиненні дій, передбачених законом про відшкодування шкоди з посиланням на необхідність звернутися до органів прокуратури.

Позивач вважає дану відмову незаконною, зазначає про наявність підстав для захисту його прав в судовому порядку у спосіб, передбачений статтями 11, 12 Закону № 266/94-ВР. З урахуванням наведеного, відповідно до вимог статей 56, 62 Конституції України, вимог міжнародних актів, що є джерелом права, зокрема статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статей 2, 3, 11, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали, надали пояснення з приводу обставин позову, аналогічні тим, що наведені в позовній заяві. До того ж дали додаткові пояснення стосовно належного відповідача, згідно яким вважають, що особою, яка повинна відповідати за цим позовом є ОСОБА_4 управління НП в Донецькій області, як юридична особа публічного права і територіальний орган Національної поліції України. Посилаючись на норми статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод щодо права особи на ефективний засіб юридичного права просили позовні вимоги задовольнити, зобов'язати відповідача ОСОБА_4 управління НП в Донецькій області роз'яснити позивачеві порядок поновлення порушених прав і винести постанову, якою визначити розмір шкоди. Вимог до Красноармійського ВП ОСОБА_4 управління Національної поліції в Донецькій області, ОСОБА_4 управління МВС України в Донецькій області, ОСОБА_6 міського відділу ГУМВС України в Донецькій області та прокуратури Донецької області не заявляють, оскільки Красноармійський ВП ОСОБА_4 управління Національної поліції в Донецькій області не є юридичною особою, а вищезазначені органи не вважають належними відповідачами.

Представник відповідачів ГУ НП в Донецькій області, ОСОБА_4 управління МВС України в Донецькій області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, на обґрунтування не погодження з позовом пояснила, що вирішення спірних питань відноситься до компетенції слідчих органів прокуратури, які повинні роз'яснити позивачеві порядок поновлення порушених прав та відшкодування завданої шкоди, застосовуючи при цьому КПК України. Також зазначив, що органи Національної поліції не є правонаступниками органів міліції, тому цей орган не може бути належним відповідачем у справі. З урахуванням наведеного, посилаючись на постанову КМУ від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України», просить відмовити в позові. До суду надані письмові заперечення ОСОБА_4 управління МВС України в Донецькій області проти позову, в яких зазначено, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, вважають, на спірні правовідносини поширюється юрисдикція адміністративних судів. Також вказано, що ОСОБА_6 ГУМВС України в Донецькій області є юридичною особою, яка несе самостійну відповідальність за свої дії; що територіальні органи МВС ліквідовано як юридичні особи публічного права за постановою КМУ від 16.09.2015 року № 730, а відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року ліквідація юридичної особи це така форма її припинення, при якій припиняються всі її права та обов'язки.

Представник відповідача ОСОБА_6 міського відділу ГУМВС України в Донецькій області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, даний позов слід розглядати у порядку адміністративного судочинства, так як предмет позову стосується оскарження дій органу як суб'єкта владних повноважень з відмови вчинити певні дії. Щодо суті вимог вказала, що прийняття рішення по кримінальному провадженню стосовно позивача відноситься до компетенції слідчих прокуратури, які здійснювали розслідування кримінального провадження до набрання чинності КПК України 2012 року. Після надходження кримінального провадження до ОСОБА_6, за участю ОСОБА_1 не проводились слідчі дії, процесуальні рішення, що обмежують його права, не приймались. Крім того, пояснила, що відомості з матеріалів кримінальної справи стосовно позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносились слідчим органів міліції, всі дії, що вчинено під час досудового слідства органами міліції, в тому числі направлення запитів на отримання інформації до Мінвуглепрому, тощо, є слідчими діями, а постанови про закриття кримінального провадження є процесуальними рішеннями. Кримінальне провадження стосовно позивача закрито ОСОБА_6, натепер воно передане на зберігання до ОСОБА_6 відділу поліції ГУ НП в Донецькій області. Також зазначила, що ОСОБА_6 перебуває у стадії ліквідації, діє комісія з припинення цього органу, що здійснює заходи, пов'язані з його ліквідацією, повноваження на вчинення дій, про які заявлено позивачем, у комісії відсутні, що унеможливлює їх виконання. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - представник прокуратури Донецької області, в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала, не заперечувала проти їх задоволення. Зазначила, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законом про відшкодування шкоди, до них не належать застосуванню положення КПК України, оскільки кримінальне провадження стосовно позивача закрито. Посилаючись на вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» вказала, що роз'яснити позивачеві порядок поновлення порушених прав мав слідчий, що виніс постанову про закриття кримінального провадження. Оскільки вимоги закону щодо прав позивача ОСОБА_6 не було виконано, натепер встановлений спеціальним законом обов'язок має бути виконано територіальним органом національної поліції.

Заслухавши пояснення позивача та його представників, представників відповідача і третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено, що ОСОБА_6 ГУМВС України в Донецькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050410000585 від 21.03.2013 року, за яким позивач ОСОБА_10 раніше притягувався до кримінальної відповідальності прокуратурою Донецької області і його було засуджено за вироком Красноармійського міськрайонного суду від 15.04.2011 року. В подальшому обвинувальний вирок скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2012 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Під час проведення досудового розслідування органом внутрішніх справ процесуальне керівництво здійснював прокурор Красноармійської міжрайонної прокуратури. Ці обставини визнаються сторонами спору.

03 травня 2015 року старшим слідчим СВ ОСОБА_6 ГУМВС України у Донецькій області майором міліції ОСОБА_9, розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050410000585 від 21.03.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України, виніс постанову про закриття кримінального провадження за пунктом 2 частин 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Відомості про прийняте рішення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується змістом пункту 5 постанови про закриття кримінального провадження.

Таким чином, одночасно з повідомленням про винесення постанови про закриття кримінального провадження слідчий Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області не роз'яснив позивачеві порядок поновлення його порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди, як вбачається зі змісту зазначеної постанови.

Згідно заяв від 09 червня 2015 року і від 15 липня 2015 року позивач звертався до СВ ОСОБА_6 ГУМВС України в Донецькій області з приводу дотримання вимог законодавства про відшкодування шкоди шляхом роз'яснення порядку поновлення порушених прав та відшкодування шкоди, визначення розміру завданої шкоди у встановлений законом спосіб.

Крім того, на підставі заяви про відшкодування шкоди від 21.03.2016 року позивач звернувся до ОСОБА_6 відділу поліції ГУ НП в Донецькій області з вимогами про направлення йому повідомлення, яким роз'яснити порядок поновлення порушених прав чи свобод і визначення розміру завданої шкоди із винесенням відповідної постанови.

За результатами розгляду заяви Красноармійським ВП ГУ НП в Донецькій області листом від 05 квітня 2016 року № 8067/401/03 надано позивачу відповідь, якою повторно повідомлено його про закриття слідчим СВ ОСОБА_6 кримінального провадження. Зазначено, що прийняття рішення по кримінальному провадженню стосовно позивача відноситься до компетенції слідчих прокуратури, які здійснювали розслідування кримінального провадження до набрання чинності КПК України 2012 року, тому для поновлення порушених прав чи свобод та отримання повідомлення і визначення розміру відшкодування завданої шкоди йому необхідно звернутися до органів прокуратури.

Враховуючи зміст листа Красноармійського ВП ГУ НП в Донецькій області від 05.04.2016 року, він розцінюється судом як відмова у вчиненні дій і прийнятті рішення, про які ідеться у заяві позивача, що ним оскаржується.

Крім того, аналогічну заяву позивача ОСОБА_6 місцевою прокуратурою направлено на адресу ОСОБА_6 відділу поліції в Донецькій області для розгляду відповідно до вимог КПК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», на підтвердження чого свідчить лист від 28.03.2016 року № 105-89/3384вих 16.

З листа прокуратури Донецької області від 22.04.2016 року № 04/2/2-27-15 вбачається, що заяву ОСОБА_1 про відшкодування шкоди спрямовано на адресу ГУ НП в Донецькій області. З посиланням на вимоги п.п. 1 п..11 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» прокуратура зазначила, що відповідачеві ГУНП в Донецькій області доручено забезпечити винесення зазначеної постанови СВ Красноармійським ВП ГУНП в Донецькій області.

Згідно відповіді ГУНП в Донецькій області від 16.06.2016 року № М-486/20/02-2016 позивача повідомлено, що відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положення про застосування цього Закону, обов'язок направлення повідомлень про закриття справи та роз'яснення порядку звернення за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав покладався на ОСОБА_6 ГУМВС України в Донецькій області, однак останній, сумлінно помиляючись у ході вирішення цього питання, вважав обсяг своїх повноважень для вжиття таких заходів недостатнім через те, що кримінальну справу порушувала прокуратура Донецької області. Разом із тим, зазначено, що постановою КМУ від 16.09.2015 року № 730 ліквідовано ОСОБА_6 ГУМВС України та ГУМВС України в Донецькій області, цією ж постановою створено територіальні підрозділи Національної поліції. Посилаючись на втрату чинності Закону України «Про міліцію» зазначено про звільнення всіх працівників ГУМВС України в Донецькій області і його територіальних органів. Крім того, ОСОБА_4 управління національної поліції в Донецькій області інформувало позивача про те, що ним враховано виключні обставини даної справи і за погодженням із прокуратурою Донецької області з метою поновлення порушених прав ОСОБА_1 керівництво слідчого управління ГУНП в Донецькій області звернулось до керівництва ОСОБА_6 відділу поліції з рекомендацією підготувати постанову про визначення розміру заподіяної шкоди у зв'язку із закриттям відносно ОСОБА_1 кримінального провадження.

Згідно відповіді ГУНП в Донецькій області від 01.08.2016 року № М-605/20/02-2016, наданої на звернення ОСОБА_1 від 23.06.2016 року, з метою поновлення порушених прав позивача ОСОБА_4 управлінням Національної поліції в Донецькій області направлено листа до ОСОБА_6 відділу поліції щодо підготовки постанови про визначення розміру шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 управління Національно поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 40109058) створено на підставі постанови КМУ від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», як юридична особа зареєстровано 07.11.2015 року, про що до ЄДР внесений запис за номером 1 274 102 0000 012003; вид діяльності згідно з кодом КВЕД 84.24 Діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки; в стані припинення не перебуває. ОСОБА_6 ГУМВС України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08671596) як юридична особа був зареєстрований 16.12.2003 року, про що до ЄДР внесено запис за номером 1 271 120 0000 000537; ОСОБА_9 діяльності згідно з кодом КВЕД 84.24 Діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки; перебуває в стані припинення з 09.11.2015 року (згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Згідно довідки ОСОБА_6 від 27 липня 2016 року № 17341/401/03 за підписом члена ліквідаційної комісії ОСОБА_6 ГУМВС України в Донецькій області, матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 передано на зберігання до архіву ОСОБА_6 відділу поліції ГУНП в Донецькій області згідно Акту від 25.01.2016 року №158/401/03-2016.

Перевіривши доводи позову та заперечень проти нього, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з позиції відповідності їх вимогам щодо належності та допустимості, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов необхідно задовольнити в повному обсязі враховуючи наступне.

Згідно ст. 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР і Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996року №6/5/3/41,згідно яких право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації. Завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом , виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди, на підтвердження чого свідчить частина перша статті 11 Закону № 266/94-ВР.

Аналіз цих норм у зіставленні з встановленими обставинами щодо органу, який прийняв реабілітуюче рішення стосовно позивача - постанову про закриття кримінального провадження від 03.05.2015 року у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, зумовлює висновок суду про те, що зобов'язання роз'яснити позивачеві порядок поновлення його порушених прав та відшкодування шкоди покладався на слідчого Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

З'ясовуючи обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, досліджуючи докази, суд неухильно виконує вимоги статей 58, 59 ЦПК України щодо їх відповідності вимогам про належність і допустимість.

За частиною другою статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до пункту 6 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996року №6/5/3/41 , громадянинові відповідний орган, зазначений у п.11 цього Положення, одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз'яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього положення, в якому зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

Натомість, відповідачами не надано доказів дотримання цих нормативних вимог стосовно позивача і направлення позивачеві повідомлення, складеного за встановленою зазначеним Положенням формою, в якому було б роз'яснено куди, протягом якого терміну і з приводу яких прав він має право звернутися для поновлення порушених прав, дане зобов'язання не виконане і дотепер.

Частинами першою та другою статті 12 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Пунктами 11, 12 Положення №6/5/3/41 встановлено, що для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів. У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п.11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних органів і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст.12 Закону постанову (ухвалу).

Отже, чинним законодавством визначено органи, до компетенції яких віднесено визначення розміру відшкодовуваної шкоди і винесення з цього приводу постанови.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що дії з визначення розміру шкоди, на відшкодування якої має право ОСОБА_1, і винесення постанови про її відшкодування, мали бути вчинені тим органом, що закрив кримінальне провадження стосовно нього, тобто органами МВС.

Суд не приймає доводи представника відповідача щодо не проведення ОСОБА_6 слідчих дій у кримінальному провадженні стосовно позивача та неприйняття будь-яких процесуальних рішень, тому що вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, довідкою про перелік слідчих дій і процесуальних рішень під час досудового розслідування кримінального провадження органами внутрішніх справ.

До того ж, той факт, що кримінальну справу порушувала прокуратура Донецької області, і здійснювала її розслідування до набрання чинності новим КПК, правового значення для вирішення даного спору не має, оскільки визначення органу з роз'яснення особі порядку поновлення порушених прав та відшкодування завданої шкоди законодавець не ставить в залежність від вини органів досудового розслідування, прокуратури чи суду, а пов'язує з фактом прийняттям реабілітуючого рішення та органом, який його прийняв.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідачів про те, що дії з роз'яснення позивачеві порядку поновлення порушених прав та визначення розміру завданої шкоди належать до компетенції органів прокуратури не ґрунтуються на Законі.

При вирішенні питання щодо належного відповідача суд враховує наступне.

Позовні вимоги первісно заявлено позивачем до ОСОБА_6 відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, але з огляду на положення постанови КМУ № 730 відділ поліції не є територіальним органом Національної поліції, не є юридичною особою, тому не може відповідати за цим позовом.

З огляду на зміст норм, що належать застосуванню до спірних правовідносин, а саме, статей 11, 12 № 266/94-ВР і пунктів 6, 11, 12 Положення про застосування цього Закону, роз'яснити позивачеві порядок поновлення порушених прав і визначити розмір відшкодовуваної шкоди мав ОСОБА_6 як територіальний орган МВС України.

Але, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про неможливість вчинення дій, передбачених спеціальним Законом, ОСОБА_6 через його фактичну ліквідацію з огляду на таке.

Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 роз'яснює, що у мотивувальній частині рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права, у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі. У необхідних випадках суд зазначає про урахування: рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України та при вирішенні питання про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, якими сторони доводять свої вимоги чи заперечення; постанов Пленуму ВСУ з питання застосування норм процесуального та матеріального права (пункт 12 постанови №14).

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію» №565-ХІІ. Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань., що визначав основні завдання та обов'язки органів МВС.

02 липня 2015 року Верховною радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII , який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, та який офіційно оприлюднений 06 серпня 2015 року у газеті «Голос України» № 141-142.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, діяльність якого координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (стаття 1).

Відповідно до пункту 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію». Тобто, Закон України «Про міліцію» втратив чинність на підставі Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII.

Відтак, поліція виконує ті ж функції, що виконували органи міліції, її діяльність спрямовується та координується Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з абзацом 1 пункту 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема ОСОБА_4 управління Національної поліції в Донецькій області.

Водночас, цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, в тому числі ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та ОСОБА_6 міський відділ (з обслуговування міста Красноармійськ та Красноармійського району) ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ припиняються як юридичні особи шляхом їх ліквідації.

Згідно з пунктами 15, 18 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією, або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову

та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації. До комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її

персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади

або територіального органу.

Таким чином, на час вирішення справи, в силу норм Закону № 580 працівники міністерства внутрішніх справ є звільненими, в ОСОБА_6 створена і діє ліквідаційна комісія, повноваження якої обмежено правовідносинами, що стосуються ліквідації цього органу. Тому, суд приходить висновку про неможливість виконання вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» щодо позивача комісією з ліквідації ОСОБА_6

Разом із цим, з огляду на вимоги статті 13 Конвенції по правам людини, суд наголошує, що це не може позбавити громадянина, який був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності, а згодом засуджений судом, за наявності повної його реабілітації права на відшкодування завданої шкоди у визначеному законом порядку.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950 рік) (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У відповідності до пункту 6 постанови КМУ від 20.10.2011 року №1074 права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Аналіз положень Законів № 565, № 580, постанов Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074, від 16.09.2015 року № 730, рішення КСУ від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зумовлює висновок, що можливість ліквідації одного органу виконавчої влади - міліції з одночасним створенням іншого органу виконавчої влади - Національної поліції, який буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання знову утвореного органу вчинити щодо позивача дії, спрямовані на поновлення його права на відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Тому суд зазначає, що забезпечити поновлення порушеного права позивача можливо виключно територіальним органом Національної поліції - ОСОБА_4 управлінням НП в Донецькій області, який зобов'язаний роз'яснити позивачеві порядок поновлення порушених прав і відшкодування заподіяної шкоди.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

На підставі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 11, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», пунктів 6, 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 58, 59, 60, 79, 88, 213-218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Красноармійського ВП ОСОБА_4 управління Національної поліції в Донецькій області, ОСОБА_4 управління Національної поліції в Донецькій області, ОСОБА_4 управління МВС України в Донецькій області, ОСОБА_6 міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - прокуратура Донецької області, про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 управління Національної поліції в Донецькій області направити ОСОБА_1 повідомлення за формою, що встановлено в додатку до Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» №6/5/3/41, яким роз'яснити, куди і протягом якого терміну позивач може звернутися за відшкодуванням шкоди, у зв'язку із закриттям кримінального провадження № 12013050410000585 за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Зобов'язати ОСОБА_4 управління Національної поліції в Донецькій області визначити ОСОБА_1 розмір шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», у зв'язку із закриттям кримінального провадження № 12013050410000585 за відсутністю складу кримінального правопорушення, про що винести постанову.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя