Ухвала

від 02.08.2016 по справі 308/1661/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/166116-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

02.08.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів :

ОСОБА_1 ( головуючої )

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні судове провадження № 11-кп/777/321/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.04.2016, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування судом строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , виходячи з того, що системний аналіз положень ч.5 ст. 72 КК України та п.2 Прикінцевих положень Закону України №838-VІІІ від 26 листопада 2015 року свідчить про те, що зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі застосовується до засуджених, яким було призначено строкові види покарання за умови, що такі покарання не відбуті ними повністю. Довічне позбавлення волі є безстроковим видом покарання, оскільки засуджений за вироком суду ізолюється від суспільства і примусово поміщується до кримінально-виконавчої установи без зазначення у вироку строку тримання засудженого. Відповідно, засудженому, що відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, яке не є строковим, не може бути зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Аналогічні роз`яснення також викладені у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №223 23/0/4 16 від 11.01.2016 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 06.04.2016 року скасувати та задовольнити його клопотання про зарахування судом строку попереднього ув`язнення в строк покарання. Вважає постановлену судом першої інстанції ухвалу незаконною та необґрунтованою, з наведеними в ухвалі доводами не погоджується, рахує порушеним його право на захист у зв`язку з ненаданням йому захисника. Твердження суду, що правила закріплені у ст. 72 КК України розповсюджуються лише на осіб, яким призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк не відповідають дійсності та Конституції України. Вважає, що Закон України №838-VІІІ від 26.11.2015 року не відмінив порядку зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, що у свою чергу суперечило б ст. 22 Конституції України, а навпаки удосконалив цей порядок. Вказує на п.2 ч.2 Прикінцевих положень Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015 року, в яких зазначено, що закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. Разом з тим, вважає, що суд першої інстанції порушив норми ст.ст. 24, 63, 68 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_7 про підтримання апеляційної скарги, його твердження, що насправді ніякого злочину не вчиняв, тим паче вбивства людини; попри те, що йому відмовлено у перегляді вироку, і оскільки даний вирок виконується, вважає, що має право, як особі, яка до винесення вироку перебуваючи під слідством знаходилася в місцях попереднього ув`язнення, як інші особи, засуджені до позбавлення волі, на зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; виступ захисника в підтримання апеляційної скарги, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_7 06.09.2009 був засуджений апеляційним судом Львівської області за п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.2 ст.345, ч.3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до довічного позбавлення волі.

Суд першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст. 539 КПК України клопотання ОСОБА_7 розглянув без участі захисника, чим порушив право особи на захист.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, участь якого є обов`язковою.

Відповідно до ч.3 ст. 43 КПК України засуджений має ті ж права, що і обвинувачений. Оскільки ОСОБА_7 засуджений за особливо тяжкий злочин, участь захисника у судовому розгляді є обов`язковою.

Беручи до уваги викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали як постановленої з істотним порушенням вимог КПК України на підставі п.4 ч.2 ст. 412 КПК України з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції на підставі п.1 ч. 1 ст. 415 КПК України.

Новий розгляд слід провести з дотриманням норм КПК України та у відповідності до норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.04.2016, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування судом строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання - скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: