Рішення

від 18.04.2016 по справі 442/6720/15-ц

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/6720/15-ц

Провадження №2/442/197/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

при секретарі - Харів І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дрогобича цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Відділ Держземагенства у м. Дрогобичі, Дрогобицька міська рада про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним вище позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА №437221) він являється власником земельної ділянки яка розташована в м.Дрогобичі на вул. Гончарська, 11, його земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідачів, що знаходиться за адресою: 82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Гончарська, 9.

04.07.2008 року відповідачі оформили на земельну ділянку Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №506088.

Однак згаданий Акт був складений з грубими порушенями, зокрема межі земельної ділянки, які зазначені в акті відповідачів частково накладаються на межі, його земельної ділянки. В Протоколі погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для відповідачів, біля прізвища та ініціалів позивача, як суміжного землекористувача, проставлений підроблений підпис.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що Протокол погодження меж земельної ділянки відповідачів є недійсним, адже насправді цей протокол не підписувався позивачем, як суміжним землекористувачем, а тому вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку виготовлений відповідачами з грубими порушеннями вимог Земельного законодавства України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, при цьому пославшись на Висновок почеркознавчої експертизи, яка міститься в матеріалах справи та в якій вказано, що Протокол погодження меж земельної ділянки підписано не позивачем.

ОСОБА_12, як представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, покликаючись на письмове заперечення своїх довірителів, яке мається при матеріалах справи (а.с. 34). Просить в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні позову не визнали, просять в його задоволенні відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судове засідання не з»явилися в черговий раз, не повідомивши причин неявки.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Відділ Держземагенства у м. Дрогобичі та Дрогобицької міської ради в судове засідання не з»явилися не повідомивши причин неявки.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд дійшов переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до положень ст.4 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Особа, яка вважає, що її право чи інтерес порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, загальний перелік яких передбачений ст.16 ЦК України, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, у межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також: спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА №437221) ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки яка розташована в м.Дрогобичі на вул. Гончарська, 11. Дана земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідачів, що знаходиться за адресою: 82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Гончарська, 9.

04.07.2008 року відповідачі оформили на земельну ділянку Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №506088.

Як встановлено в судовому засіданні, в Протоколі погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для відповідачів, біля прізвища та ініціалів позивача, як суміжного землекористувача, проставлений підроблений підпис, що підтверджується експертним Висновком № 4944 від 12.02.2016 року, виготовленого експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. (а.с. 85-88)

Враховуючи наведене суд прийшов до переконання, що Протокол погодження меж земельної ділянки відповідачів є недійсним, адже насправді цей протокол не підписувався позивачем, як суміжним землекористувачем.

Порушення земельного законодавства при наданні земельної ділянки відповідачам випливає також із положень абзацу 3 п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004р., згідно якого «Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК України перелік підстав для цього є вичерпним».

Згідно п. б) ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Отже, ОСОБА_1 не погоджував межі земельної ділянки відповідачів, тому державний акт на земельну ділянку був виданий з порушенням ст. ст. 103, 106, п. б) ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, які передбачають необхідність встановлення та погодження меж земельних ділянок між суміжними землекористувачами або землевласниками.

Згідно п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі затверджено Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 05.04.1999р. технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки.

Згідно п. 1.16 Інструкції здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Отже, вищезазначеними нормами передбачено необхідність погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами при складанні кадастрового плану на основі кадастрових зйомок.

При цьому, під час виготовлення державного акту відповідачами межі земельної ділянки не погоджувались з позивачем.

Також під час виготовлення технічної документації та видачі державних актів відповідачами було порушено також інші норми Інструкції, зокрема:

п. 1.12. складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

п. 2.1. Інструкції, який передбачає, що роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються зі встановленням (відновленням) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки.

При виготовленні технічної документації зі складання державного акту відповідачам не було встановлено в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку виготовленні відповідачам з порушенням вимог Земельного кодексу України та Інструкції, тому такий державний акт виданий з грубими порушенями згаданих норм законодавства та, відповідно, повинен бути визнаний судом недійсним.

Згідно п. б) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Що стосується скасування державної реєстрації державного акту відповідача, то вона повинна бути скасована, оскільки згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (який набрав чинності з 01.01.2013 р.) записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Виходячи з позиції Верховного суду України Дрогобицька міська рада також порушила норми земельного законодавства при видачі відповідачам Державного акту на земельну ділянку, адже одночасно й передала частину земельної ділянки позивача, яка раніше, була йому передана належним чином із встановленням меж земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Згідно ч.1 ст.155 ЗК України «У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним».

Згідно ч.2 ст.158 ЗК України «Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян».

Згідно ч.5 ст.116 ЗК України «Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом».

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України «Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків».

Згідно пп. б), г), д) ч.3 ст.152 ЗК України «Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав ...; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів».

Згідно п.1 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004р. суди мають захищати права всіх суб'єктів права власності на землю та на господарювання на ній при вирішенні земельних спорів.

Згідно п.2 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004р. «За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства».

Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004р. визначено, що «Згідно зі статтею 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів».

Згідно п.11 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004 р. «Розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність». В даному ж випадку Дрогобицькою міською радою було грубо порушено норми статті 141 ЗК України, де міститься виключний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою позивачем.

Згідно пп. г) п.18 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004 р. «громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розд. Х "Перехідні положення" ЗК, одержані ними до 1 січня 2002 p. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством». Цим підтверджується, що у позивача є всі права на ту частину земельної ділянки, яка була самозахвачена у нього Відповідачами.

Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позов підставний та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідачів в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Винати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 506088 виданий 04.07.2008 року на підставі Рішення Дрогобицької міської ради від 07.04.2008 року № 372 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за №01084400266 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:001:01:0196.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 487,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті .

Суддя

---

Крамар О.В.