Постанова

від 13.09.2016 по справі 815/3740/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3740/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Свириди Х.С.;

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 22.07.2016 року);

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 01.06.2016 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Південна логістична компанія» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 26.05.2016 року по 24.06.2016 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Південна логістична компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року.

За результатами цієї перевірки 02.07.2016 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № 185/15-32-14-01/35504427, яким встановлені порушення позивачем:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 625443,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 631001,00 грн. та завищення суми від'ємного значення у розмірі 63936,00 грн.

На підставі цього акту перевірки від 02.07.2016 року № 185/15-32-14-01/35504427 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 21.07.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 644392,00 грн., у тому числі за основним платежем 625443,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18949,00 грн.;

- від 21.07.2016 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 946502,00 грн., у тому числі за основним платежем 631001,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 315501,00 грн.;

- від 21.07.2016 року № НОМЕР_3, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 63936,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 21.07.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Південна логістична компанія» зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 19.11.2007 року за № 11640.

На підставі направлень від 25.05.2016 року № 1349/14-01, від 25.05.2016 року № 1350/14-01, від 25.05.2016 року № 1351/14-01, від 25.05.2016 року № 1352/14-01, від 25.05.2016 року № 1353/14-01, від 25.05.2016 року № 1354/14-01, від 25.05.2016 року № 1355/14-1, від 25.05.2016 року № 1356/14-01, наказу від 13.05.2016 року № 734, в період з 26.05.2016 року по 24.06.2016 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Південна логістична компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року.

За результатами цієї перевірки 02.07.2016 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № 185/15-32-14-01/35504427 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Південна логістична компанія», код за ЄДРПОУ 35504427 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2016 р.».

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальному розмірі 625443,00 грн., у тому числі 2015 рік - 549649,00 грн., І кв. 2016 року - 75794,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, в загальному розмірі 631001,00 грн., у тому числі за квітень 2015 року на 22491,00 грн., за травень 2015 року на 31708,00 грн., за червень 2015 року на 199437,00 грн., за вересень 2015 року на 138033,00 грн., за листопад 2015 року на 54168,00 грн., за грудень 2015 року на 164885,00 грн., за березень 2016 року на 20280,00 грн., та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в загальному розмірі 63936,00 грн., у тому числі за березень 2016 року на 63936,00 грн.

За наслідками перевірки Приватного підприємства «Південна логістична компанія» на підставі акту перевірки від 02.07.2016 року № 185/15-32-14-01/35504427 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 21.07.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 644392,00 грн., у тому числі за основним платежем 625443,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18949,00 грн.;

- від 21.07.2016 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 946502,00 грн., у тому числі за основним платежем 631001,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 315501,00 грн.;

- від 21.07.2016 року № НОМЕР_3, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 63936,00 грн.

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Впродовж розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, ПП «Південна логістична компанія» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «БЛЕЙД Н» та ТОВ «ГАЛА БЛЕЙД».

ПП «Південна логістична компанія» (постачальник) уклало з ТОВ «ГАЛА БЛЕЙД» (покупець) договір поставки № 16/12 від 03.01.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти товар, кількість та асортимент якого вказується в товарній накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору, та своєчасно оплатити вказану в товарній накладній суму.

Також, 02.01.2013 року ПП «Південна логістична компанія» (продавець) уклало з ТОВ «ГАЛА БЛЕЙД» (покупець) додаткову угоду № 1 до договору поставки № 16/12 від 03.01.2012 року, відповідно до умов якої для зростання обсягів реалізації товару продавця, а також для стимулювання здійснення своєї господарської діяльності покупцем, сторони домовились про здійснення продавцем на користь покупця відповідних мотиваційних виплат. Умови та розмір мотиваційних виплат вказаний у п.1.1 додаткової угоди від 02.01.2013 року.

ПП «Південна логістична компанія» (постачальник) уклало з ТОВ «БЛЕЙД Н» (покупець) договір поставки № 17/12 від 03.01.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти товар, кількість та асортимент якого вказується в товарній накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору, та своєчасно оплатити вказану в товарній накладній суму.

Також, 02.01.2013 року ПП «Південна логістична компанія» (продавець) уклало з ТОВ «БЛЕЙД Н» (покупець) додаткову угоду № 1 до договору поставки № 17/12 від 03.01.2012 року, відповідно до умов якої для зростання обсягів реалізації товару продавця, а також для стимулювання здійснення своєї господарської діяльності покупцем, сторони домовились про здійснення продавцем на користь покупця відповідних мотиваційних виплат. Умови та розмір мотиваційних виплат вказаний у п.1.1 додаткової угоди від 02.01.2013 року.

Під час розгляду справи суд встановив, що ПП «Південна логістична компанія» в періоді, що перевірявся, сплачувало ТОВ «БЛЕЙД Н» згідно додаткової угоди № 1 від 02.01.2013 року до договору поставки № 17/12 від 03.01.2012 року та ТОВ «ГАЛА БЛЕЙД» згідно додаткової угоди № 1 від 02.01.2013 року до договору поставки № 16/12 від 03.01.2012 року мотиваційні виплати за виконання планових показників закупівлі товарів, які наведено в додатках до зазначених додаткових угод з метою зростання обсягів реалізації товару, а також для стимулювання здійснення своєї господарської діяльності.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи: додатки А від 02.01.2015 року та від 04.01.2016 року до додаткової угоди № 1 від 02.01.2013 року до договору поставки № 16/12 від 03.01.2012 року - про узгодження планів продажу товарів на 2015 рік та 2016 рік з метою зростання обсягів реалізації товару продавця, а також для стимулювання здійснення своєї господарської діяльності покупцем по TM «SCA», по TM «Reckitt Benckiser» та ТМ «ФЕРРЕРО»; звіти про виконання умов договору поставки № 16/12 від 03.01.2012 року згідно додатку А від 02.01.2015 року, від 31.03.2015 року, від 30.06.2015 року, від 30.09.2015 року, від 31.12.2015 року та звіт про виконання умов договору поставки № 16/12 від 03.01.2012 року згідно додатку А від 04.01.2016 року від 31.03.2016 року щодо виконання плану продажу товарів; звіти про виконання умов договору поставки № 16/12 від 03.01.2012 року та додаткової угоди № 1 до договору поставки № 16/12 від 03.01.2012 року від 31.03.2015 року, від 30.06.2015 року, від 30.09.2015 року, від 31.12.2015 року та звіт про виконання умов договору поставки № 16/12 від 03.01.2012 року від 31.03.2016 року щодо дотримання певного асортименту товарів при закупівлі; додатки до додаткової угоди № 1 від 02.01.2013 року до договору поставки № 16/12 від 03.01.2012 року № 6 від 31.03.2015 року, № 7 від 30.06.2015 року, № 8 від 30.09.2015 року, № 9 від 31.12.2015 року, № 10 від 31.03.2016 року про умови та розмір мотиваційних виплат; додатки А від 02.01.2015 року та від 02.01.2016 року до додаткової угоди № 1 від 02.01.2013 року до договору поставки № 17/12 від 03.01.2012 року - про узгодження планів продажу товарів на 2015 рік та 2016 рік з метою зростання обсягів реалізації товару продавця, а також для стимулювання здійснення своєї господарської діяльності покупцем по TM «SCA», по TM «Reckitt Benckiser» та ТМ «ФЕРРЕРО»; звіти про виконання умов договору поставки № 17/12 від 03.01.2012 року згідно додатку А від 02.01.2015 року від 31.03.2015 року, від 30.06.2015 року, від 30.09.2015 року, від 31.12.2015 року та звіт про виконання умов договору поставки № 17/12 від 03.01.2012 року згідно додатку А від 02.01.2016 року від 31.03.2016 року щодо виконання плану продажу товарів; звіти про виконання умов договору поставки № 17/12 від 03.01.2012 року та додаткової угоди № 1 до договору поставки № 17/12 від 02.01.2013 року від 31.03.2015 року від 30.06.2015 року, від 30.09.2015 року, від 31.12.2015 року, від 31.03.2016 року щодо дотримання певного асортименту товарів при закупівлі; додатки до додаткової угоди № 1 від 02.01.2013 року до договору поставки № 17/12 від 03.01.2012 року № 6 від 31.03.2015 року, № 7 від 30.06.2015 року, № 8 від 30.09.2015 року, № 9 від 31.12.2015 року, № 10 від 31.03.2016 року про умови та розмір мотиваційних виплат; податкові накладні від 31.03.2015 року № 450, № 451, № 449, від 30.06.2015 року № 351, № 352, № 353, від 30.09.2015 року № 1142, № 1143, № 1144, від 31.12.2015 року № 1111, № 1112, від 31.03.2016 року № 1447, № 1448, від 31.03.2015 року № 510, № 509, від 30.06.2015 року № 625, № 626, від 30.09.2015 року № 1068, № 1046, № 1047, від 31.12.2015 року № 708, № 709, від 31.03.2016 року № 749, № 750; акти виконаних послуг від 31.03.2015 року № 03/2015-1, № 03/2015-2, № 03/2015-3, від 30.06.2015 року № 06/2015-1, № 06/2015-2, № 06/2015-3, від 30.09.2015 року № 09/2015-1, № 09/2015-2, № 09/2015-3, від 31.12.2015 року № 12/2015-1, № 12/2015-2, від 31.03.2016 року № 03/2016-1, № 03/2016-2, від 31.03.2015 року № 30468, № 30467, від 30.06.2015 року № 58112, № 58111, від 30.09.2015 року № 80820, № 80821, № 80836, від 31.12.2015 року № 101200, № 101201, від 31.03.2016 року № 18466, № 18523.

Відповідно до пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно з пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Правова позиція ДПС України з цього приводу викладена в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 року № 123, в якій зазначено, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори)).

Тобто, такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Згідно з п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; транспортне оброблення вантажів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Тобто, суд встановив, що укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача, та здійснені з метою зростання обсягів реалізації товару, а також для стимулювання здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем мотиваційні виплати відповідають суті маркетингових послуг та підлягають включенню до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, факт надання контрагентами позивача передбачених укладеними договорами послуг підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували встановлені вище факти.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-72, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 21.07.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Приватного підприємства «Південна логістична компанія» (код ЄДРПОУ 35504427) суму сплаченого судового збору в розмірі 24822 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять два) грн. 45 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 13 вересня 2016 року.

Суддя М.М. Кравченко