Ухвала

від 13.09.2016 по справі 817/611/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"13" вересня 2016 р. Справа № 817/611/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" квітня 2016 р. у справі за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління КБ ВК Рівненської міської ради) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками яких складено акт від 28.01.2013 №14 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013 №0000241543.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014, позов Управління КБ ВК Рівненської міської ради задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС від 31.01.2013 №0000241543. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 касаційну скаргу ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області задоволено частково. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013 №0000241543. У цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014 залишено без змін.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 позов задоволено повністю.

Дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області ДПС щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками якої складено акт №14 від 28.01.2013, - визнано протиправними.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області ДПС №0000241543 від 31.01.2013.

Присуджено на користь позивача Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1473,78 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в засідання суду не направили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

28.01.2013 Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 14 від 28.01.2013 про своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності (а.с.8 т.1). Перевіркою встановлено, що Управління КБ ВК Рівненської міської ради в порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України затримало сплату узгодженої суми грошового зобов'язання, нарахованого згідно зі звітними податковими деклараціями з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9006711616 від 20.02.2012 та №9013054236 від 20.03.2012, а саме:

на 204 дні по терміну сплати 30.05.2012 фактично погашено 20.12.2012 на суму 10000,00 грн.;

на 209 днів по терміну сплати 30.05.2012, фактично погашено 25.12.2012 на суму 40000,00 грн.;

на 211 днів по терміну сплати 30.05.2012 фактично погашено 27.12.2012 на суму 4574,70 грн.;

на 183 дні по терміну сплати 30.06.2012 фактично погашено 30.12.2012 на суму 16168,50 грн.

З розрахунку штрафної санкції до акта перевірки встановлено, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган застосував до платника податків штрафні санкції:

1) в сумі 2000,00 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 10000,00 грн. по декларації №9006711616 від 20.02.2012 на 204 дні, за період з 30.05.2012 по 20.12.2012;

2) в сумі 1000,00 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 5000,00 грн. по декларації №9006711616 від 20.02.2012 на 209 днів, за період з 30.05.2012 по 25.12.2012;

3) в сумі 2120,50 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 10602,50 грн. по декларації №9013054236 від 20.03.2012 на 209 днів, за період з 30.05.2012 по 25.12.2012;

4) в сумі 4879,50 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 24397,50 по невизначеному документу від 31.05.2012 на 209 днів, за період з 30.05.2012 по 25.12.2012;

5) в сумі 914,94 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 4574,70 грн. по невизначеному документу від 31.05.2012 на 211 днів, за період з 30.05.2012 по 27.12.2012;

6) в сумі 86,55 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 432,75 грн. по декларації №9006711616 від 20.02.2012 на 183 дні, за період з 30.06.2012 по 30.12.2012;

7) в сумі 182,02 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 910,10 грн. по декларації №9006711616 від 20.02.2012 на 183 дні, за період з 30.06.2012 по 30.12.2012;

8) в сумі 601,23 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 3006,15 грн. по декларації №9006711616 від 20.02.2012 на 183 дні, за період з 30.06.2012 по 30.12.2012;

9) в сумі 793,90 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 3969,50 грн. по декларації №9006711616 від 20.02.2012 на 183 дні, за період з 30.06.2012 по 30.12.2012;

10) в сумі 1570,00 грн. - за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 7850,00 грн. по декларації №9006711616 від 20.02.2012 на 183 дні, за період з 30.06.2012 по 30.12.2012 (а.с.9 т.1).

Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області ДПС на підставі акта перевірки № 14 від 28.01.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення форма "Ш" від 31.01.2013 № 0000241543, яким позивача за затримку на 211 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 70743,20 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 14148,64 грн. за платежем "орендна плата з юридичних осіб" (а.с.10 т.1).

Перевіряючи дотримання відповідачем процедури проведення перевірки позивача, за наслідками якої прийнято спірне рішення, суд враховує, що відповідно до ст.62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено види перевірок, які мають право проводити органи державної податкової служби, а саме: камеральні, документальні, фактичні.

Керівником органу державної податкової служби рішення про проведення перевірки, оформлене наказом, не приймалося та позивачу не надсилалося.

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

З дослідженого судом акта № 14 від 28.01.2013 встановлено, що податковим органом проведена перевірка позивача на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, при цьому відображено відомості щодо граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а також відомості щодо дати та сум фактичної сплати зобов'язання. З наведеного слідує, що податковим органом досліджувались не виключно дані, зазначені в податковій декларації платника податків, а також інші відомості, відтак проведена перевірка не є камеральною відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України, а є документальною перевіркою.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальні перевірки можуть бути плановими або позаплановими, а також виїзними або невиїзними.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено в статті 79 Податкового кодексу України.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган порушив встановлену законом процедуру проведення документальної перевірки позивача, діяв поза межами правового поля, відтак дії контролюючого органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за наслідками якої складено акт № 14 від 28.01.2013, суд вважає протиправними, вчиненими не в порядку та не у спосіб, визначені законом, а тому такими, що порушують права та законні інтереси платника податків.

Відображені в акті перевірки від 28.01.2013 №14 відомості не можуть бути взяті до уваги судом відповідно до ч.3 ст.70 КАС України, оскільки такі відомості одержані контролюючим органом з порушенням закону.

Перевіряючи доводи відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності по деклараціях від 20.02.2012 та 20.03.2012, суд встановив та врахував таке.

Відповідно до п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що у податкових деклараціях за 2012 рік УКБ ВК Рівненської міської ради задекларовано до сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності таких розмірах:

відповідно до поданої 20.02.2012 основної звітної декларації за 2012 рік - за квітень 47648,55 грн., за травень 47648,55 грн.;

відповідно до поданої 20.03.2012 нової звітної декларації за 2012 рік - за квітень 15177,23 грн., за травень 15177,23 грн.;

відповідно до поданої 17.05.2012 уточнюючої декларації за 2012 рік - за квітень 43646,73 грн., за травень 42302,23 грн.; нараховано до зменшення податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності на 2012 рік (позитивне значення (р.14 - р.13)) за квітень у сумі 4001,82 грн., за травень у сумі 5346,32 грн.;

відповідно до поданої 28.08.2012 уточнюючої декларації за 2012 рік - за квітень 13607,21 грн., за травень 7327,22 грн.; нараховано до зменшення податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності на 2012 рік (позитивне значення (р.14 - р.13)) за квітень у сумі 1570,02 грн., за травень у сумі 7850,01 грн.; розмір завищення (переплата) податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності минулих податкових періодів за квітень у сумі 1570,02 грн., за травень у сумі 7850,01 грн.;

відповідно до поданої 28.08.2012 уточнюючої декларації за 2012 рік - за квітень 42769,55 грн., за травень у розмірі 41425,05 грн.; нараховано до зменшення податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності на 2012 рік (позитивне значення (р.14 - р.13)) за квітень у сумі 877,18 грн., за травень у сумі 877,18 грн.; розмір завищення (переплата) податкового зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності минулих податкових періодів за квітень у сумі 877,18 грн., за травень у сумі 877,18 грн.;

відповідно до поданої 10.10.2012 уточнюючої декларації за 2012 рік - за квітень 42769,55 грн., за травень 41425,05 грн.;

відповідно до поданої 18.12.2012 уточнюючої декларації за 2012 рік - за квітень 42769,55 грн., за травень 41425,05 грн. (а.с.25-89 т.1).

Фактично сплачено за квітень 2012 року у розмірі 55863,38 грн. у відповідності до платіжних доручень:

від 16.05.2012 №25 на суму 44863,38 грн. (призначення платежу: орендна землі. По строку сплати 30.05.2012);

від 28.05.2012 №270 на суму 14000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю за квітень 2012 року. По строку сплати 30.05.2012) (а.с. 90, 91 т.1).

Фактично сплачено за травень 2012 року у розмірі 39000,00 грн. у відповідності до платіжних доручень:

від 11.06.2012 №286 на суму 2000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю за травень 2012 року. По строку сплати 30.06.2012);

від 21.06.2012 №325 на суму 60000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю за травень 2012 року. По строку сплати 30.06.2012);

від 25.06.2012 №326 на суму 17000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю за травень 2012 року. По строку сплати 30.06.2012);

від 26.06.2012 №336 на суму 8000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю за травень 2012 року. По строку сплати 30.06.2012);

від 27.06.2012 №342 на суму 6000,00 грн. (призначення платежу: орендна плата за землю за травень 2012 року. По строку сплати 30.01.2012) (а.с.92-96 т.1).

Судом встановлено, що сплачені кошти по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності податковим органом спрямовано в погашення податкового боргу, що виник у 2009-2010 роках.

Однак, суд не погоджується з правомірністю таких дій податкового органу, враховуючи таке.

На момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009-2010 роки був чинний Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ зі змінами та доповненнями, (далі Закон №2181-ІІІ).

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено в пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 №679-XIV (із змінами та доповненнями), Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом №2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону №2181-ІІІ, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п.7.7 ст.7 цього Закону.

Отже, законодавством України, чинним на час сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009-2010 роки, не було передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків підлягали застосуванню передбачені Законом №2181-ІІІ заходи примусового стягнення податкового боргу, а також штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до приписів статті 244-2 КАС України суд вирішує даний адміністративний спір з урахуванням правової позиції Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі №21-80а11 щодо застосування вищевказаних правових норм.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.

За приписами статті 126 Податкового кодексу України за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, передбачено відповідальність платника податків у вигляді штрафу, розмір якого визначається у відсотковому відношенні до погашеної суми податкового боргу з урахуванням терміну затримки.

Спрямування податковим органом поточних платежів позивача на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення в попередніх звітних податкових періодах, до набрання чинності Податковим кодексом України, призвело до викривлення показників задекларованих та сплачених сум у обліковій картці платника податку, зокрема, за 2009-2010 роки, та, як наслідок, до невірно визначеної суми недоїмки станом на 01.01.2012 (а.с.241-250 т.1, 1-92 т.2).

Обставини щодо недотримання відповідачем податкового законодавства в частині зміни призначення платежів без згоди платника податків у 2009-2010 роках, та, відповідно, недостовірність даних податкового обліку позивача, встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах, які набрали законної сили, а саме:

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 в адміністративній справі №2а/1770/1910/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.01.2012;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 в адміністративній справі №2а/1770/3173/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 в адміністративній справі №2а/1770/3663/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 в адміністративній справі №2а/1770/3665/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 в адміністративній справі №2а/1770/4691/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.04.2012 в адміністративній справі №2а/1770/854/2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2012;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 в адміністративній справі №2а/1770/4606/2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.02.2013 в адміністративній справі №817/49/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 в адміністративній справі №817/169/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 в адміністративній справі №817/1049/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 в адміністративній справі №817/1088/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 в адміністративній справі №817/1616/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014;

постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 в адміністративній справі №817/2411/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 (а.с.100-223 т.1, 190-200 т.2).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Оскільки судом встановлено недостовірність даних податкового обліку, а саме відповідачем невірно визначено суму недоїмки на початок 2011 року, то, зараховуючи відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України поточні платежі позивача в порядку черговості виникнення податкового боргу податковий орган невірно визначив погашену суму податкового боргу та термін затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання, а відтак розрахунок штрафних санкцій є необґрунтованим, відповідно податкове повідомлення-рішення не може бути визнано правомірним.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.12.2006 суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Згідно зі статтею 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду адміністративної справи Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, в той час як Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради належними та допустимими доказами спростовано висновки податкового органу про допущені порушення, а відтак застосування штрафних санкцій є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з до пунктом 1 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" квітня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради вул. Лермонтова, 6,м.Рівне,33028

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

4-третій особі: - ,