Ухвала

від 08.09.2016 по справі 826/4797/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року м. Київ К/800/35108/14

К/800/33471/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України, Українська пакувально-екологічна коаліція про визнання протиправним та скасування рішення за касаційними скаргами Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та Української пакувально-екологічної коаліції на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явило позов до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України, Українська пакувально-екологічна коаліція про визнання протиправним та скасування рішення.

Просило визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 21 липня 2013 року № 21 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 21 липня 2013 року № 21 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

З вказаними судовими рішеннями судів не погодилися Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та Українська пакувально-екологічна коаліція та подали до суду касаційні скарги.

В обґрунтування касаційних скарг послалися на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В касаційній скарзі Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В своїй касаційній скарзі Українська пакувально-екологічна коаліція просить скасувати ухвалені у справі рішення та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 915 "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини" (далі - Постанова № 915) з врахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 508 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 915" Мінекономрозвитку, Мінприроди та Держмитслужба прийняли спільний Наказ від 30 липня 2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах", який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 липня 2009 року за № 717/16733 (далі - Наказ № 789/414/709).

Наказом № 789/414/709 був затверджений Порядок здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах (далі - Порядок), який було розроблено з метою здійснення контролю за тарою і пакувальними матеріалами, у яких на територію України надходять імпортні товари (пукнт 1.1. Порядку).

Як вбачається з пунктів 2.2., 2.3., 2.5. Порядку, підставою для митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах є наявність у лівому нижньому кутку на зворотному боці аркуша з позначенням 1/6 єдиного адміністративного документа форми МД-2 особистої печатки "Ввіз дозволено" державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища територіальних органів та спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Особиста печатка держінспектора поста екологічного контролю на митній території України "Ввіз дозволено" проставляється після складання відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту (далі - відомість). Відомість складається за наявності договору з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів з Компанією (Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси") або за наявності підтверджуючих документів щодо самостійного приймання та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.

У подальшому постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року, по справі за позовом ТОВ "Тетра Пак", СП "Вітмарк Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Іноземного підприємства "Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед" визнано незаконним з моменту прийняття спільний наказ Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України від 30 липня 2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах".

05 липня 2012 року Вищим адміністративним судом України прийнято постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2011 року скасовано та у задоволенні позовних вимог ТОВ "Тетра Пак", СП "Вітмарк Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Іноземного підприємства "Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед" відмовлено.

Підставою для звернення до суду з позовом про скасування оскаржуваного Наказу стала його невідповідність наступним вимогам законодавства:

- Закону України "Про відходи", оскільки закон не встановлює обов'язку суб'єктів господарювання укладати договір на організацію збирання та утилізації тари і пакувальних матеріалів;

- антимонопольному законодавству України, оскільки Наказ містить обов'язок укласти договір з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів з єдиним можливим підприємством - Державною компанією "Укрекокомресурси";

- Митному кодексу України (порядку митного оформлення), оскільки пункт 2.2. Наказу встановлює як обов'язкову підставу для митного оформлення товарів у тарі і пакувальних матеріалах наявність особистої печатки "Ввіз дозволено" державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища (який не є службовою чи посадовою особою митного органу), а Митний кодекс України надає право здійснювати процедуру митного оформлення товарів лише митним органам.

У постанові від 05 липня 2012 року Вищим адміністративним судом України зазначено, що Наказ № 789/414/709 не може бути визнаний незаконним, оскільки не суперечить вимогам нормативно-правових актів, що мають вищу юридичну силу, оскільки не встановлює обмеження щодо кола суб'єктів надання послуг по утилізації відходів, укладення договору з Компанією при митному оформленні імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах є передумовою, яка забезпечує фактичне виконання імпортерами обов'язків, передбачених п.п. "в" та "п" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" та дає можливість здійснювати контроль за тарою і пакувальними матеріалами, у яких на територію України надходять імпортні товари, а державні екологічні інспекції уповноважені здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі у сфері поводження з відходами на митниці.

В подальшому 30 жовтня 2012 року Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, прийнято рішення № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-1V "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яким запропоновано Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Міністерству екології та природних ресурсів України та Державній митній службі України скасувати спільний наказ Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30 липня 2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах".

Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною було оскаржено вказане рішення відповідача в судовому порядку з тих підстав, що відповідно до постанови від 05 липня 2012 року Вищого адміністративного суду України спільний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України від 30 липня 2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" є чинним,

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2013 року, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року, у справі № 2а-16345/12/2670 за позовом державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Міністерства юстиції України треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна митна служба України, Українська пакувально-екологічна коаліція (УКРПЕК) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-1V "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яким запропоновано Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Міністерству екології та природних ресурсів України та Державній митній службі України скасувати спільний наказ Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30 липня 2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" та наказ Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року № 101/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта".

Скасовуючи рішення відповідача № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушення принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-1V "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", суди першої та апеляційної інстанції у справі № 2а-16345/12/2670 вказали на те, що Вищим адміністративним судом України встановлено та відображено в постанові, що приймаючи Наказ від 30 липня 2009 року № 789/414/709 Міністерством економіки України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Державною митною службою України, не було порушено вимог антиконкурентного законодавства, встановлено відсутність суперечностей між положеннями вказаного Наказу та нормами Закону України "Про відходи", а також спростовано, що участь працівників спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища при митному оформленні товарів суперечить порядку митного оформлення товарів, який здійснюється виключно посадовими особами митного органу.

Зважаючи на те, що обставини, які досліджувалися судом справі

№ 2а-16345/12/2670 та відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення від 30 жовтня 2012 року № 7 за своєю суттю є однаковими, з вказаного приводу Вищий адміністративний суд України зробив свої висновки, які є обов'язковими для всіх органів державної влади, суди при вирішенні справи № 2а-16345/12/2670 прийшли до висновку, що висновки відповідача з приводу одних і тих же обставин, які потягли за собою прийняття 30 жовтня 2012 року оскаржуваного рішення № 7 є протиправними, у зв'язку із чим таке рішення також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

21 лютого 2014 року Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва прийнято рішення № 21 "Про необхідність усунення Міністерством екологічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушень принципів державної регулярної політики згідно з вимогами Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - рішення № 21).

Рішення № 21 прийняте відповідно до статей 27, 30 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", на підставі звернення суб'єктів господарювання, з урахуванням рішення Держпідприємництва України від 30 жовтня 2012 року № 7 за результатами проведення відповідачем експертизи спільного наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30 липня 2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" (далі - Порядок № 789/414/709).

Експертизою було встановлено, що Порядок № 789/414/709 містить антиконкурентні норми, зважаючи на те, що виходячи з Положень порядку, ввіз та митне оформлення імпортних товарів у тарі та пакувальних матеріалах дозволяється виключно за умови наявності договору з Державною компанією "Укрекокомресурси" щодо організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів, можливість укладати договори з іншими організаціями щодо збирання та утилізації тари і пакувальних матеріалів Порядком не передбачена, а підставою для митного оформлення імпортних товарів у тарі та пакувальних матеріалах є наявність особистої печатки "ввіз дозволено" держекоінспектора у лівому нижньому кутку на зворотному боці аркуша з позначенням 1/6 єдиного адміністративного документа форми МД-2.

У зв'язку з цим Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва вирішила запропонувати Міністерству екології та природних ресурсів України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України та Міністерству доходів і зборів України визнати таким, що втратив чинність спільний наказ Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України від 30 липня 2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах", що мало наслідком прийняття оскаржуваного рішення № 21.

Вважаючи, що вказане рішення було прийнято з порушенням чинного законодаства, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки відповідачем прийняте оскаржуване рішення з підстав невідповідності Порядку № 789/414/709 положенням законодавства України, а ухвалою Вищого адміністративного суду України встановлена відсутність існування відповідних обставин, враховуючи, що рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва 30 жовтня 2012 року № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", прийняте з аналогічних що і оскаржуване рішення № 21 підстав, визнане протиправним та скасоване в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинах у справі та є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначена норма звільняє учасників адміністративного процесу від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Зважаючи на те, що підстави (невідповідності Порядку № 789/414/709 положенням законодавства України), які обумовили винесення відповідачем оскаржуваного у даній справі рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 21 липня 2013 року № 21 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством доходів і зборів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", є аналогічними тим, у зв'язку з існуванням яким було прийняте рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва 30 жовтня 2012 року № 7 "Про необхідність усунення Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною митною службою України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", враховуючи, що ухвалою Вищого адміністративного суду України встановлена відсутність існування відповідних обставин, а також суб'єктний склад учасників даного спору та спору, за наслідками вирішення якого по справі № 2а-16345/12/2670, в судовому порядку було скасовано рішення відповідача № 7, та встановлено відсутність підстав невідповідності Порядку № 789/414/709 положенням законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, які є аналогічними вимогам апеляційної скарги, третя особа посилається на ту обставину, що оскаржуване рішення не порушує права та не стосується інтересів позивача, винесене відповідачем не при здійсненні ним владних (управлінських) функцій, а тому спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дана справа відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Правовий статус Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва визначено в одноіменному Положенні, затвердженому Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 237/2012 (далі - Положення № 237/2012).

Згідно з пунктом 1 Положення Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (далі - Держпідприємництво України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держпідприємництво України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності і є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної регуляторної політики, дозвільної системи та ліцензування у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" уповноважений орган має право здійснювати експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на відповідність цих актів вимогам статей 4, 5, 8-13 цього Закону.

Отже, Держкомпідприємництва при здійсненні експертизи регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та прийнятті рішення про необхідність усунення виявлених під час експертизи порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, здійснює владні (управлінські) функції.

Таким чином, при винесенні оскаржуваного рішення № 21 відповідач діяв як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.

Також, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскаржуване рішення відповідача № 21 безпосередньо стосується прав та інтересів Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, що здійснює господарську діяльність у зазначеній сфері.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, статутом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною визначено, що підприємство утворене з метою провадження у Україні екологічної діяльності і подання допомоги підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності у сфері збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, у тому числі у сфері поводження з відходами споживання, запобігання накопичення відходів, а також створення і поліпшення умов запровадження систем збирання, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, зменшення негативного впливу їх на довкілля.

Наказом від 30 липня 2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах", невідповідність якого вимогам нормативно-правових актів вищої юридичної сили стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення № 21 та звернення позивача з даним позовом до суду, закріплено обов'язок імпортерів укладати договір з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів лише з Державною компанією "Укрекокомресурси".

Відповідно до статті 28 Закону України "Про засади державної регуляторної політики" рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню органом виконавчої влади, щодо регуляторного акта якого було прийнято це рішення, у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення.

Виконання органами виконавчої влади рішень уповноваженого органу передбачає підготовку проекту акта про внесення змін до регуляторного акта, щодо якого було прийнято рішення, або про визнання цього регуляторного акта таким, що втратив чинність.

Таким регуляторним актом у спірних правовідносинах є Наказ від 30 липня 2009 року № 789/414/709 "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах", що стосується прав і обов'язків позивача.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів про застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України з тих підстав, що ухвалою Вищого адміністративного суду України встановлена відсутність існування відповідних обставин, а також суб'єктний склад учасників даного спору та спору, за наслідками вирішення якого по справі № 2а-16345/12/2670, в судовому порядку було скасовано рішення відповідача № 7 та встановлено відсутність підстав невідповідності Порядку № 789/414/709 положенням законодавства України.

Судові рішення у цій справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та Української пакувально-екологічної коаліції залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України, Українська пакувально-екологічна коаліція про визнання протиправним та скасування рішення - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді