Рішення

від 12.09.2016 по справі 902/559/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2016 р.

Справа № 902/559/16

за позовом :Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21021)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "МЕДІВІН" (вул.Пирогова, буд.10, м.Вінниця, 21018)

про стягнення 72 345,15 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Судді Говор Н.Д.

Матвійчук В.В.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_3

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "МЕДІВІН" про стягнення 72 345,15 грн.

Ухвалою суду від 06 липня 2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/559/16 з призначенням судового засідання на 25.08.2016 року.

Разом з тим, з огляду на складність даної справи, на підставі заяви судді Яремчука Ю.О. від 25.08.2016 року, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.08.2016 року створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Яремчука Ю.О., суддів: Матвійчука В.В., Грабик В.В.

Ухвалою суду від 25.08.2016 року колегією суддів прийнято справу до провадження з призначенням судового засідання на 12.09.2016 року.

12.09.2016 року головуючий суддя звернувся до керівництва суду з заявою про заміну члена колегії, у зв'язку із звільненням з посади судді Грабика В.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.09.2016 р. на підставі автоматизованої системи авторозподілу зі складу колегії суддів виведено суддю Грабика В.В. та введено до складу колегії суддю Говор Н.Д.

Ухвалою суду від 12.09.2016 року колегією суддів прийнято справу до провадження з призначенням судового засідання до розгляд на 12.09.2016 року.

В судове засідання з явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 25.08.2016 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03 грудня 2012 року між НВП ТОВ «Медівін» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 4 постачання виробів медичного призначення.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є купівля - продаж Товарів медичного призначення, надалі «Товар», відповідно до товарних накладних.

Постачальник поставляє та передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує Товар в асортименті, по цінах та у кількості відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. У зв'язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, ціну, асортимент та умови оплати Товару, сторони домовились про те, що вказані обов'язкові умови цього договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару, що є в наявності у Постачальника, та відображатимуться у видатковій накладній ( п.п. 1.2.,1.3. договору).

Між сторонами було погоджено, що оплата вартості партії Товару виконується Покупцем шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата вартості Товару здійснюється Покупцем протягом 30 днів . Оплата вважається здійсненою, через підтвердження надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, за виписками з банку про оплату. При оплаті Товару Покупець зобов'язаний в платіжному дорученні посилатись на № видаткової накладної, по якій одержана дана партія Товару, та даний договір ( п.п.3.1,3.2.,3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору було передбачено, що асортимент товару, що постачається визначається згідно заявки Покупця. Для подання заявки Покупець надсилає факсом, листом, електронною поштою або інший прийнятним для сторін способом повідомлення з зазначенням номенклатури товару.

Згідно із п. 5.1. договору за порушення умов договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного в Україні законодавства. У випадку порушення термінів оплати Покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за весь час прострочки, а також штраф в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь якому випадку до повного здійснення розрахунків між Сторонами договору.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 102212,35 грн., що підтверджується обопільно підписаними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Претензій щодо поставленого товару у відповідача не було.

Відповідачем розрахунки за поставлений товар повністю здійснено не було. Натомість відповідач здійснив часткові проплати боргу в розмірі 60110,20 грн., що зокрема стверджується виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Внаслідок часткових розрахунків у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 42102,15 грн., яка зокрема фактично визнана відповідачем, про що свідчить обопільно підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2014 року.

Як видно з матеріалів справи, 14 травня 2014 року між НВП ТОВ «Медівін», ТОВ «Медичний центр «Медівін» та ФОП ОСОБА_1 було укладено та обопільно підписано договір про переведення боргу № б/н.

Відповідно до п.1.1. договору цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору № 4 від 03.12.2012 року, укладеного між Первісним боржником та Кредитором (надалі Основний договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний боржник переводить свій борг зобов'язання за (Основним договором) на загальну суму 42102,15 грн., що виник на підставі основного договору станом на 14.05.2014 року на Нового боржника, а Новий боржник замінює Первісного боржника у зобов"язанні, що виникає із зазначеного вище Договору, і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Основним договором. Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором. ( п. п.1.2.,1.3. договору)

Пунктом 3.1. між сторонами договору було погоджено, що Новий боржник зобов'язується виконати обов'язки Первісного боржника перед Кредитором на умовах Основного договору.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач не здійснив повних розрахунків з позивачем по справі. Відповідачем після підписання договору про переведення боргу було сплачено позивачу 4000,00 грн., що стверджується випискою банку, копія якої міститься в матеріалах справи.

З врахуванням часткових проплач заборгованість відповідача становить 38102,15 грн.

Непроведення повних розрахунків відповідачем спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення боргу із врахуванням штрафних санкцій.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить 38102,15 грн. сума основного боргу; 30953,10 грн. інфляційних втрат; 3289,90 грн. 3 % річних.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 513 ЦК України - правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З підписанням договору № б/н від 14 травня 2014 року про переведення боргу між НВП ТОВ «Медівін» та ТОВ «Медичний центр «Медівін» та ФОП ОСОБА_1, між ТОВ «Медичний центр Медівін» та ФОП ОСОБА_1 виникли правовідносини як «Кредитор» та «Боржник». Де ТОВ «Медичний центр «Медівін» являється «Боржником», який повинен сплатити борг ФОП ОСОБА_1, який виникли внаслідок невиконання договору від 03 грудня 2012 року укладеного між НВП ТОВ «Медівін» та ФОП ОСОБА_1 договір №4 постачання виробів медичного призначення.

Борг в сумі 38102,15 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 30953,10 грн. інфляційних втрат; 3289,90 грн. 3 % річних.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" (вул.Пирогова, буд.10, м. Вінниця, 21018, ідент. код 36886710) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21021; ідент. код НОМЕР_1) 38102,15 грн. сума основного боргу; 30953,10 грн. інфляційних втрат; 3289,90 грн. 3 % річних; 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 14 вересня 2016 р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Судді Говор Н.Д.

Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул.Пирогова, буд.10, м.Вінниця, 21018)