Рішення

від 06.09.2016 по справі 910/11726/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016Справа №910/11726/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ 2"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача комунальне підприємство Голосіївського району в м. Києві "Розрахунковий центр "Голосіїво"

про розірвання договору оренди №07-15 від 16.04.2015р., зобов'язання повернути нежитлове приміщення, виселення та стягнення 45 443,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гришковець Л.І. - представник за довіреністю № 100-8514 від 07.06.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - засновник, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві, 20.07.2012 р.;

від третьої особи: Макусь Н.П. - представник за довіреністю № 434-6/2 від 26.08.2016 р.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ 2 про розірвання договору оренди №07-15 від 16.04.2015р., зобов'язання повернути нежитлове приміщення, виселення та стягнення 45 443,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.04.2015 року між Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ 2» як орендарем, а також комунальним підприємством Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» як підприємством укладено договір № 07-15 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся в суд про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 44 115,90 грн., три відсотки річних у розмірі 1 327,10 грн., розірвати договір оренди № 07-15 від 16.04.2015 року, а також виселити відповідача з приміщення та площею 49,6 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З та зобов'язати відповідача передати його за актом-приймання передачі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.06.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.07.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.06.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання з'явився, виконав вимоги ухвали суду від 29.06.2016 року.

Суд залучив комунальне підприємство Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.07.2016 року розгляд справи відкладено на 06.09.2016 року.

10.08.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про залучення третьої особи.

У судове засідання 06.09.2016 року з'явились представники сторін та третьої особи.

Представник позивача підтримав подане клопотання про залучення третьої особи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, у зв'язку із необґрунтованістю.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача надав суду документи по справі, заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представника третьої особи позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.04.2015 року між Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ 2» як орендарем, а також комунальним підприємством Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» як підприємством укладено договір № 07-15 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Листом від 20.05.2015 року за вих. № 434-865 головою комісії з реорганізації комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» повідомлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва», розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.02.2015 року № 95 «Про організаційно-правові заходи реорганізації комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» та розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.04.2015 року № 246 «Про закріплення майна комунальної власності територіальної громади м. Києва віднесеного до управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво», КП Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» (код ЄДРПОУ 32525507) реорганізовано шляхом приєднання до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва (код ЄДРПОУ 32375554), якому передана у господарське відання та на баланс в тому числі будівля за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З. враховуючи викладене листом повідомлено про зміну сторони в договорі оренди комунального підприємства Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» на комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 32375554) та надіслано додаткову угоду № 1 до договору на підписання, однак позивачем не додано доказів надсилання вказаного листа відповідачеві.

Розрахунок місячної орендної плати сторони погодили додатком № 1 до договору.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 08.07.2014 року № 3 та розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації «Про оренду нежитлових приміщень» від 18.12.2014 року за № 770 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, далі - об'єкт оренди, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З, для надання побутових послуг населенню (хімчистка).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 16.04.2015 року до 15.04.2018 року.

Відповідно до п. 9.7. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється по підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київрайради від 22.09.2011 року № 34/6250, та на дату підписання договору за перший місяць оренди становить без ПДВ: 30,48 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому становить 1 511,56 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Відповідно до п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства за яким закріплене майно на праві господарського відання (балансоутримувача (надалі - підприємства) починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

На виконання умов договору між сторонами, як додаток № 2 до договору, був підписаний акт приймання передачі нежитлового приміщення площею 49,6 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З для надання побутових послуг населенню (хімчистка).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П.3.9. договору передбачено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менш ніж орендна плата за 2 місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Підприємство зараховує авансовий платіж як плату за останні 2 місяці строку дії договору оренди. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідач виконав свої зобов'язання щодо сплати орендної плати частково. Відповідно до наданого рахунку заборгованість відповідача станом на 31.05.2016 року з орендної плати та плати з червня 2015 року по травень 2016 року становить 44 115,90 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно та в повному обсязі.

25.03.2016 року за № 431-30 комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» відповідачеві відправлено лист-претензію з повідомленням про те, що заборгованість відповідача станом на 22.03.2016 року становить 36 307,46 грн., що підтверджується чеком КМД УДППЗ «Укрпошта» від 25.03.2016 року.

10.05.2016 року за № 434-51 комунальним підприємством Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» та 10.05.2016 року за № 431-67 комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» відповідачеві відправлено листи-претензії з повідомленням про те, що заборгованість відповідача станом на 10.05.2016 року становить 44 115,85 грн., що підтверджується чеком КМД УДППЗ «Укрпошта» від 10.05.2016 року та списком № 421 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Київ-39.

Таким чином, оскільки відповідач всупереч приписів закону та положень укладеного між сторонами договору, не виконав своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати у строки передбачені договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 44 115,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 1 327,10 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено у пункті 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року з огляду на вимоги ч. 1 ст.4-7 і ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, який міститься в тексті позовної заяви, суд приходить до висновку про те, що він не містить всіх елементів, необхідних для здійснення обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій, а саме не вказано чітко дату початку та закінчення нарахувань та періоду нарахування трьох процентів річних, враховуючи, що заборгованість обчислюється щомісячно.

Оскільки, у суду відсутні достатні дані для здійснення власного розрахунку трьох відсотків річних, тому вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних у розмірі 1 327,10 грн. є не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 782 ЦК України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому, норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовувалось факт несплати орендної плати понад три місяці підряд.

Відповідно до п. 5.2. договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитись від договору та вжити заходів для примусового виселення орендаря.

Згідно п. 6.7 договору при невиконанні або порушенні однією з сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду.

Відповідно до п. 9.3. договору договір припиняється в тому числі в разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору.

Згідно п. 9.6. договору на вимогу однієї з сторін договір може бути достроково розірвано рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним факт істотних порушень з боку відповідача умов договору оренди № 07-15 від 16.04.2015 року у зв'язку з його не виконанням, які дають підстави для його розірвання судом.

Оскільки договором прямо передбачена можливість відмови позивача від договору якщо орендар не вносить орендну плату, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди тому позовні вимоги про розірвання договору оренди № 07-15 від 16.04.2015 року визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить виселити відповідача з окремо розташованої будівлі загальною площею 49,6 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З.

Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 7.6. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу на період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Отже, з припиненням договору оренди № 07-15 від 16.04.2015 року відповідач втрачає статус орендаря, і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідачем не надано, то вимога позивача про виселення відповідача з окремо розташованої будівлі загальною площею 49,6 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З є обґрунтованою і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить зобов'язати відповідача передати Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» за актом про здачу окремо розташовану будівлю загальною площею 49,6 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» є балансоутримувачем об'єкту оренди відповідно до акту прийому-передачі від 31.05.2015 року між ним та комунальним підприємством Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво»

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, з припиненням договору оренди № 07-15 від 16.04.2015 року відповідач втрачає статус орендаря, тому вимога позивача про передачу Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» за актом про здачу окремо розташовану будівлю загальною площею 49,6 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З є обґрунтованою і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 07-15 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.04.2015 року окремо розташованої будівлі, загальною площею 49,6 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З, укладений між Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, комунальним підприємством Голосіївського району в м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ 2» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 28А-30А, ідентифікаційний код 37470369).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ 2» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 28А-30А, ідентифікаційний код 37470369) з окремо розташованої будівлі, загальною площею 49,6 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ 2» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 28А-30А, ідентифікаційний код 37470369) передати Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (03039, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 17-б, ідентифікаційний код 32375554) за актом про здачу окремо розташовану будівлю, загальною площею 49,6 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 93-З.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ 2» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 28А-30А, ідентифікаційний код 37470369) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (03039, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 17-б, ідентифікаційний код 32375554) заборгованість в розмірі 44 115 (сорок чотири тисячі сто пятнадцять) грн. 90 коп. та 5 471 (п'ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 76 коп. судового збору.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.09.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий