Рішення

від 29.08.2016 по справі 910/9619/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №910/9619/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руптела Україна"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Максименко К.М. - за договором про надання правової допомоги від 16.11.2015 року;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 08.12.2014 року.

В судовому засіданні 29 серпня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Руптела Україна" (позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 12 655,49 грн. основного боргу, 672,99 грн. 3% річних, 8 584,97 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору надання послуг № 2709/12-2 від 27.09.2012 року.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав проти позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/9619/16. Розгляд справи призначено на 22.06.2016 року.

У судове засідання, призначене на 22.06.2016 року, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року розгляд справи відкладено на 20.07.2016 року.

В судовому засіданні 20.07.2016 року у справі оголошено перерву до 29.08.2016 року.

20.07.2016 року позивач звернувся до суду із заявою, у якій просив покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Руптела-Україна» (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) укладено Договір № 2709/12-2 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з моніторингу транспортного засобу (транспортних засобів) замовника в режимі реального часу, на якому встановлено обладнання GPS/GSM (обладнання), а замовник зобов'язується оплачувати послуги виконавця відповідно до договору. Кількість транспортних засобів: п'ятнадцять.

Пунктом 3.1. Договору сторонами погоджено, що вартість послуг з моніторингу одного транспортного засобу на місяць становить 271,83 грн. (без ПДВ), що еквівалентно 26,34 євро і підлягає сплаті в гривнях, що визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Всього загальна вартість послуг з моніторингу всіх транспортних засобів згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 договору в місяць становить 4 077,45 грн., що еквівалентно 395,50 євро.

Згідно з п. 3.6. Договору замовник зобов'язується щомісячно оплачувати загальну вартість послуг виконавця в термін до 10 числа місяця, в якому надаються послуги, а якщо договір укладено після 10 числа відповідного місяця, сплатити вартість послуг за поточний місяць не пізніше 10 днів з моменту підписання договору в розмірі пропорційно часу надання послуг в цьому місяці.

Відповідно до п. 3.9. Договору не пізніше 27 числа поточного місяця, виконавець складає, підписує зі свого боку і направляє замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник, отримавши зазначений акт від виконавця, у триденний строк здійснює приймання послуг і в разі відсутності зауважень підписує акт приймання-передачі наданих послуг зі свого боку і направляє один примірник підписаного акту виконавцеві.

Згідно з п. 3.10. Договору в разі зауважень щодо якості наданих послуг замовник акт не підписує, а у той же 3-денний строк направляє виконавцеві мотивовану відмову від приймання послуг з письмовими зауваженнями та вказує строк на усунення недоліків. Акт підписується замовником після усунення недоліків виконавцем.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2012 року. Договір вважається продовженим на той самий строк, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору письмово не заявила про свій намір припинити дію договору (п.п. 7.1., 7.2. Договору).

Додатковою угодою № 1 до Договору № 2709/12-2 від 27.09.2012 року погоджено, що розмір плати за надання послуг за договором з 1 грудня 2012 року на один транспортний засіб становитиме 333,50 гривні, що еквівалентно 31,60 євро і підлягає сплаті у гривнях, що визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Всього загальна вартість послуг з моніторингу всіх транспортних засобів, на які встановлено систему моніторингу, а саме 17, в місяць становитиме 5 669,50 грн., що еквівалентно 537,20 євро.

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 57 931,85 грн., що підтверджується актами надання послуг, а відповідачем сплачено 45 276,35 грн.

Позивач вказує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов Договору надання послуг № 2709/12-2 від 27.09.2012 року щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 12 655,49 грн. основного боргу, 672,99 грн. 3% річних, 8 584,97 грн. інфляційних втрат та 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач у відзиві вказав, що позивачем було надано послуги неналежної якості, що стало підставою для відмови у підписанні актів № 217 від 30.06.2014 року та № 262 від 31.07.2014 року.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов Договору надав обумовлені останнім послуги, що підтверджується актами надання послуг № 44 від 28.11.2014 року на суму 5 571,00 грн., № 6 від 31.01.2014 року на суму 4 827,82 грн., № 88 від 31.03.2014 року на суму 6 082,92 грн., № 121 від 31.03.2014 року на суму 183,14 грн., № 83 від 31.03.2014 року на суму 495,00 грн., № 129 від 30.04.2014 року на суму 7 965,31 грн., № 173 від 31.05.2014 року на суму 8 086,66 грн., № 309 від 31.08.2014 року на суму 8 521,54 грн., підписаними та скріпленими печатками сторін.

Крім того, позивачем надано суду акти № 217 від 30.06.2014 року на суму 8 101,82 грн. та № 262 від 31.07.2014 року на суму 8 096,64 грн., які відповідачем не підписані.

Відповідач звертався до позивача із листом № від 03.09.2014 року, у якому вказав, що акти № 217 від 30.06.2014 року та № 262 від 31.07.2014 року ним отримані 01.09.2014 року, якість послуг за такими актами не відповідає обумовленим Договором надання послуг № 2709/12-2 від 27.09.2012 року умовам, у зв'язку із чим просив на підставі п. 3.9. Договору усунути наявні недоліки (направлення адресату підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком).

Листами № 2 від 03.09.2014 року та № 3 від 16.09.2014 року відповідачем повторно повідомлено позивача про наявність недоліків у наданих за Договором послуг, а саме точність обліку витраченого пального транспортними засобами, на яких було встановлено системи супутникового GPS моніторингу (направлення позивачу підтверджується описами вкладення та фіскальними чеками).

Відповідачем було частково оплачено надані послуги в розмірі 45 276,35 грн.

У якості доказів надання послуг неналежної якості відповідачем надано звіти, які містять відомості щодо витраченого пального, відстань пройдену транспортними засобоми тощо.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, суд надає критичної оцінки звітам відповідача на підтвердження надання позивачем послуг неналежної якості, оскільки вказані докази є внутрішніми документами відповідача і не можуть доводити неналежну якість наданих позивачем послуг, що спростовує відповідні твердження відповідача і не позбавляє останнього обов'язку оплатити вартість таких послуг відповідного до умов Договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, зважаючи на те, що строк оплати наданих послуг відповідно до умов Договору настав, доказів оплати у більшому розмірі яких станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованість в розмірі 12 655,49 грн. (в межах заявлених позовних вимог) (розрахунок суду: 57 931,85 грн. (вартість наданих послуг) - 45 276,35 грн. (сума сплачена відповідачем) = 12 655,50 грн.).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд, з урахуванням умов Договору, фактичних обставин справи, дійшов висновку про його неправильність, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 8 416,40 грн. інфляційних втрат та 650,11 грн. 3% річних.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (пп. 6.3 п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі судових витрат тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Як встановлено судом, 16.11.2015 року між Максименком Костянтином Миколайовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Руптела» (клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № 45 відповідно до п. 1 якого адвокат протягом дії договору зобов'язується здійснювати захист, представництво та надавати інші види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

27.04.2016 року між Максименком Костянтином Миколайовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Руптела» (клієнт) укладено Додаткову угоду № 4 до Договору про надання правової допомоги № 45 від 27.04.2016 року, за якою клієнт доручив, а адвокат прийняв доручення клієнта підготувати проект позовної заяви про стягнення з ФОП ОСОБА_1 за Договором про надання послуг № 2709/12-2 від 27.09.2012 року, підписати її у керівника клієнта та направити засобами поштового зв'язку на адресу Господарського суду міста Києва. Брати участь у судових засіданнях під час розгляду Господарським судом міста Києва позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1 за Договором надання послуг № 2709/12-2 від 27.09.2012 року.

Згідно з умовами Додаткової угоди № 4 до Договору про надання правової допомоги № 45 від 27.04.2016 року розмір гонорару складає 5 000,00 грн. (за підготовку позовної заяви) та 1 000,00 грн. (за участь у 1 судового засіданні).

У матеріалах справи міститься належним чином засвідчені копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5412 від 15.04.2013 року, виданого Максименку Костянтину Миколайовичу, рахунків на оплату № 9 та № 12 на загальну суму 6 000,00 грн. та банківських виписок, відповідно до яких відповідачем сплачено 6 000,00 грн. адвокату Максименко К.М.

Як роз'яснено у пп. 6.5 п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи викладене, зважаючи на співрозмірність ціни позову та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про обмеження розміру відшкодування позивачу витрат на оплату послуг на правову допомогу, та стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. розміру відповідних судових витрат.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Руптела Україна» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, будинок 7-А, ідентифікаційний код 38014287), грошові кошти: 12 655,49 грн. (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 49 копійок) основного боргу, 8 416,40 грн. (вісім тисяч чотириста шістнадцять гривень 40 копійок) інфляційних втрат, 650,11 грн. (шістсот п'ятдесят гривень 11 копійок) 3% річних, 1 365,96 грн. (одна тисяча триста шістдесят п'ять гривень 96 копійок) судового збору та 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень) витрат на правову допомогу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 12.09.2016 року.

Суддя Ю.В. Цюкало