Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/14628/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/14628/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_1

про відшкодування шкоди 50 000 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Косач Г.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 50 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2016р. року порушено провадження у справі №910/14628/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 05.09.2016 року.

Представником позивача 29.08.2016р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 05.09.2016р. представником позивача було в повному обсязі підтримано заявлений позов.

Представник відповідача у судове засідання 05.09.2016р. не з'явився, проте, 05.09.2016р. через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та просив здійснювати розгляд справи без участі представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА».

Третя особа у судове засідання 05.09.2016р. не з'явилась, представника не направила, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористалась, вимоги ухвали суду не виконала, проте, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач та третя особа не з'явились у судове засідання 05.09.2016р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 05.09.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2013р. у в Оболонському районі міста Києва по вул.Богатирська, 3 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.Volvo, державний номер НОМЕР_1, керування яким здійснював ОСОБА_3, 2. Volkswagen, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, та 3.Renault, державний номер НОМЕР_3, керування яким здійснював ОСОБА_4.

Згідно постанови від 14.10.2013р. Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/13635/13-п дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення водієм автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 вимог п.п.10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до договору №000082/01/13_КВ від 24.01.2013р. добровільного страхування наземного транспорту страховиком майнових інтересів власника транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_3, пов'язаних з володінням та користуванням транспортним засобом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ». Одночасно, вказаним правочином було визначено, що вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку».

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

13.09.2013р. страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» з заявою про настання страхового випадку.

26.09.2013р. на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» було проведено огляд транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_3 та визначено перелік пошкоджень, які було завдано автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 13.09.2013р.

Згідно змісту рахунку-фактури №Є-493 від 27.09.2013р., який було виставлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (станція технічного обслуговування), вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_3 становила 66 508 грн.

Відповідно до звіту №С 13 -874 від 03.10.2013р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 13.09.2013р., становить 66 677,14 грн.

Листом №1.02/2277 від 08.10.2013р. Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» (вигодонабувач за договором №000082/01/13_КВ від 24.01.2013р.) було повідомлено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» про необхідність виплати страхового шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (станція технічного обслуговування).

15.10.2013р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1238.

Відповідно до означеного страхового акту страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику на підставі договору №000082/01/13_КВ від 24.01.2013р. за наслідками страхового випадку, який стався 13.09.2013р., страхового відшкодування на суму 65 472 грн.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №549 від 15.10.2013р. підтверджується, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» було перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (станція технічного обслуговування) страхове відшкодування в сумі 65 472 грн.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача було підтверджено у відзиві, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Проте, вимоги заявника виконано не було, страхове відшкодування на рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» відповідачем не перераховано, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 Постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки №7/2-28/22729 від 25.08.2016р. Маторного (транспортного) страхового бюро України цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ8977147.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що ліміт відповідальності страховика за полісом №АВ8977147 складає 50000 грн. (по майну), а розмір франшизи дорівнює нулю.

Судом прийнято до уваги, що при розрахунку позовних вимог позивачем було врахувано ліміт відповідальності страховика, що передбачений полісом №АВ8977147.

Щодо посилань відповідача на приписи ст.ст.36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» господарський суд зазначає наступне.

Як вказувалось вище, відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається. Зокрема, позивач, виплативши на підставі договору №000082/01/13_КВ від 24.01.2013р. добровільного страхування наземного транспорту страхове відшкодування потерпілому, ОСОБА_6, отримав від останнього право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», яке застрахувало відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія транспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_2.

Отже, позивач реалізував своє право вимоги шляхом пред'явлення позову до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», оскільки за договором страхування відповідальності, який оформлено полісом №АВ8977147, відповідач надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Разом із тим, за правилами ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону України, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, здійснити одну з дій, наприклад, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Статтею 37 вказаного нормативно-правового акту визначено правові підставі відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Наведені норми матеріального права регулюють порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до переходу до страховика, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, права вимагати його відшкодування у особи, відповідальної за завдану шкоду. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 04.11.2014р. Верховного Суду України по справі №3-165гс14 та постановах від 19.03.2015р., від 26.07.2016р. Вищого господарського суду України по справах №910/21238/14 й №910/3420/16.

Таким чином, твердження відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з неотриманням останнім у досудовому порядку всіх документів щодо виплати страхового відшкодування у порядку, який визначено ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є необґрунтованими та юридично неспроможними.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 50 000 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (03049, м.Київ, Проспект Повітрофлотський, буд.25, ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» (03150, м.Київ, Печерський район, вул.Предславинська, буд.11/13, офіс 211, ЄДРПОУ 21957067) страхове відшкодування в сумі 50 000 грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.09.2016р.

Суддя О.М. Спичак