Ухвала

від 07.09.2016 по справі 820/2620/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 р.Справа № 820/2620/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Білоконь О.Ю.

представника відповідача Гаєвської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016р. по справі № 820/2620/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Люкс-Х"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИЛА:

Науково-виробниче підприємство "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000401402 від 10 травня 2016 року та № 0000411402 від 10 травня 2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 0000401402 від 10 травня 2016 року та № 0000411402 від 10 травня 2016 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Науково-виробниче підприємство "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи 02.10.2001 року, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код -31635720. (т. 1 а.с.13-19).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Західній ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі наказу від 16.03.2016 р. № 622, виданого в.о. начальника Головного управління ДФС у Харківській області Рибаковим М.В., та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2016 року, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Науково-виробничим підприємством "Люкс-Х" (Товариство з обмеженою відповідальністю) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року.

Результати перевірки оформлені актом №191/20-40-14-02-07/31635720 від 22.04.2016 року. (т.1 а.с.27-155).

За висновками перевірки, позивачем - НВП "Люкс-Х" (ТОВ), порушено:

1) пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), ст.4 Закону України від 160.7.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, в результаті чого підприємством завищено показники по рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" за даними податкового обліку на суму 34777890 грн. за рахунок взаємовідносин з підприємствами, у яких встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій, та до заниження податку на прибуток всього у сумі 6260020 грн.;

2) п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 7898728 грн., у т.ч. за квітень 2015 року в сумі 658653 грн., за травень 2015 року в сумі 546600 грн., за червень 2015 року в сумі 3652125 грн., за липень 2015 року в сумі 475800 грн., за серпень 2015 року в сумі 413400 грн., за вересень 2015 року в сумі 520000 грн., за жовтень 2015 року в сумі 260000 грн., за листопад 2015 року в сумі 544700 грн., за грудень 2015 року в сумі 827450 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 10.05.2016 року:

- № 0000401402, яким НВП "Люкс-Х" (ТОВ) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6260020,00 грн., з яких 6260020,00 грн. - основний платіж. (т. 1 а.с.187);

- №0000411402, яким НВП "Люкс-Х" (ТОВ) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 11848092,00 грн., з яких 7898728,00 грн. - основний платіж, 3949364,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.188).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи спірним податковим повідомленням-рішенням від 10.05.2016 року № 0000401402 НВП "Люкс-Х" (ТОВ) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6260020,00 грн., а також спірним податковим повідомленням-рішенням від 10.05.2016 року №0000411402 НВП "Люкс-Х" (ТОВ) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 11848092,00 грн., з яких 7898728,00 грн. - основний платіж, 3949364,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст. 137 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 6260020 грн., а також п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 7898728 грн.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що спірні правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки відсутні достатні документальні дані про їх реальність.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками контролюючого органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, податковий кредит складається із сум податку на додану вартість нарахованого (сплаченого) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, податкова накладна не є вичерпним первинним документом для нарахування податкового кредиту з ПДВ, оскільки визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальне здійснення цих господарських операцій.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на формування витрат та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими були сформовані витрати та податковий кредит, виходячи з наступного.

Позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "МПК Фенікс" (код ЄДРПОУ 39455693).

Так, на підставі договору поставки товару №5/01 від 29.01.2015 р., укладеного між НВП "Люкс-Х" (ТОВ) (покупець) та ТОВ "МПК Фенікс" (постачальник), постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією (надалі іменується "специфікація") (т.2 а.с.63-65).

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано специфікації до договору поставки, копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії виписок з банківського рахунку НВП "Люкс-Х" (ТОВ) по розрахунку з контрагентом ТОВ "МПК ФЕНІКС".

Перевезення товару здійснювалося зі складу продавця на склад покупця, за допомогою перевізника ТОВ "МТС Магістраль", що підтверджується товаро-транспортними накладними: №290101 від 29.01.2015 р., №050201 від 05.02.2015 р., № 200301 від 20.03.2015 р., №070401 від 07.04.2015 р. (т.2 а.с.77-78, 80, 82-83, 85-86).

Крім того, 01.06.2015 р. між НВП "Люкс-Х" (ТОВ) (покупець) та ТОВ "МПК Фенікс" (продавець), був укладений договір поставки №01/06-2015. (т.2 а.с.90- 92), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Покупець надає замовлення постачальнику та оплачує товари згідно з виставленими постачальником рахунками, а постачальник поставляє товари в кількості та в асортименті згідно наданого покупцем замовленням за умови своєчасної оплати виставлених рахунків.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку НВП "Люкс-Х" (ТОВ) по розрахунку з контрагентом ТОВ "МПК ФЕНІКС".

Розрахунок між підприємствами здійснювався шляхом заліку взаємних вимог (протокол про залік взаємних вимог від 29.06.2015 року) на підставі договору №29/06-2015 року від 29.06.2015 р. про перевід боргу, укладеного між ТОВ "МПК Фенікс" (новий кредитор), НВП "Люкс-Х" (ТОВ) (боржник) та ТОВ "Торговий дім "Укрсварка" (кредитор) на загальну суму 12821576,71 грн. (т.2 а.с.93-94, 95).

Відповідно до п.4.1 договору поставки №01/06-2015 від 01.06.2015 р., поставка товару покупцю здійснювалася зі складу продавця на склад покупця транспортом продавця.

Перевезення товару у просторі підтверджується товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що авто перевізником товару був- ФО-П ОСОБА_4

Також у перевіреному періоді позивач - Науково-виробниче підприємство "Люкс-Х" (ТОВ) мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УКРСВАРКА" (код ЄДРПОУ 35245578).

Так, за договором поставки №28/02-2014 від 27.02.2014 р. продавець (ТОВ "Торговий дім "УКРСВАРКА") зобов'язується передати у власність покупця (НВП "Люкс-Х" (ТОВ)), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар (казеїн). (т.2 а.с.106-108).

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку НВП "Люкс-Х" (ТОВ) по розрахунку з контрагентом ТОВ "Торговий дім "УКРСВАРКА".

Відповідно до п.4.1 договору поставки, поставка товару покупцю здійснюється зі складу продавця на склад покупця транспортом продавця.

Перевезення товару у просторі підтверджується товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що авто перевізником товару був- ФО-П ОСОБА_4

Через повернення товару покупцеві, були здійснені коригування сум податкового кредиту, що відображено в розрахунках кількісних і вартісних показників до податкових накладних №2 від 25.02.2015 р., №4 від 27.02.2015 р., №3 від 09.03.2015 р., №2 від 09.03.2015 р., №4 від 09.03.2015 р., №9 від 26.02.2015 р., №10 від 26.06.2015 р., №11 від 26.06.2015 р., №16 від 29.06.2015 р., №15 від 29.06.2015 р. (т.2 а.с.118-127). Також, позивачем - НВП "Люкс-Х" (ТОВ), 27 липня 2015 року було укладено договір поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБЕН-2014".

За умовами договору, продавець (ТОВ "ОБЕН-2014") зобов'язується передати у власність покупця (НВП "Люкс-Х" (ТОВ)), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар (казеїн). (т.2 а.с.146-148).

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку НВП "Люкс-Х" (ТОВ) по розрахунку з контрагентом ТОВ "Обен-2014".

Відповідно до п.4.1 договору поставки, поставка товару покупцю здійснюється зі складу продавця на склад покупця транспортом продавця.

Перевезення товару у просторі підтверджується товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що авто перевізником товару був- ФО-П ОСОБА_4

Також, 23.09.2015 р. позивач - НВП "Люкс-Х" (ТОВ) уклав договір поставки №23/09-2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІД-ОПТ-ТОРГ" (код ЄДРПОУ 39697538), за умовами якого продавець (ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ") зобов'язується передати у власність покупця (НВП "Люкс-Х" (ТОВ)), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар (казеїн). (т.2 а.с.165-168).

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку НВП "Люкс-Х" (ТОВ) по розрахунку з контрагентом ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ".

Відповідно до п.4.1 договору поставки, поставка товару покупцю здійснюється зі складу продавця на склад покупця транспортом продавця.

Перевезення товару у просторі підтверджується товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що авто перевізником товару був- ФО-П ОСОБА_4

Також, 02.10.2015 р. позивач уклав договір поставки №02/10/2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлтек" (код ЄДРПОУ 39595099), за умовами якого продавець (ТОВ "Рейлтек") зобов'язується передати у власність покупця (НВП "Люкс-Х" (ТОВ)), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар (казеїн). (т.2 а.с.182-185).

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку НВП "Люкс-Х" (ТОВ) по розрахунку з контрагентом ТОВ "Рейлтек".

Відповідно до п.4.1 договору поставки, поставка товару покупцю здійснюється зі складу продавця на склад покупця транспортом продавця.

Перевезення товару у просторі підтверджується товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що авто перевізником товару був- ФО-П ОСОБА_4

Також, між НВП "Люкс-Х" (ТОВ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАВЕКС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39942149) укладено договір поставки №23/12/15 від 23.12.2015 р. (т.2 а.с.197-200), відповідно до якого продавець (ТОВ "Гравекс Плюс") зобов'язується передати у власність покупця (НВП "Люкс-Х" (ТОВ)), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар (казеїн).

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано податкову накладну, видаткову накладну.

Відповідно до п.4.1 договору поставки, поставка товару покупцю здійснюється зі складу продавця на склад покупця транспортом продавця.

Перевезення товару у просторі підтверджується товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що авто перевізником товару був- ФО-П ОСОБА_4

Розрахунки між підприємствами не проводились, кредиторська заборгованість складає 846300,00 грн.

В обґрунтування господарської мети позивач в письмових поясненнях пояснив, що казеїн кислотний технічний використовується позивачем у виробництві клею для етикеток, упаковки, поліграфії, який є одним із основним компонентів для його виробництва відповідно до Технічних умов У 24.6-31635720-002:2008 "Клей для этикеток, упаковки, полиграфии и отделочно-строительных работ "Люкс". (т.3 а.с.20).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано витрати та податковий кредит за спірними господарськими операціями.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження реальності спірних господарських операцій довіреностями на отримання товару, доказами руху товару на складі, доказами використання товару у господарській діяльності, оскільки в спростування вказаних доводів матеріали справи містять реєстри довіреностей по контрагентам позивача за господарськими операціями з якими позивачем формувались витрати та податковий кредит, оборотно-сальдові відомості, технічні умови з яких вбачається, що до складу продукту, що виготовлений позивачем входить казеїн, договори, накладні, що підтверджують подальшу реалізацію виготовленого позивачем товару.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через ненадання до перевірки сертифікатів якості на товар, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Між тим, сертифікати якості на товар не є тими первинним документами, які підтверджують право на податковий кредит позивача. Вказані документи також не відображають зміст господарських операцій з поставки товару, а лише є додатковими доказами підтвердження обставин придбання товару та реального виконання господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність вказаних документів на час проведення контролюючим органом перевірки не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження позивачем поставки казеїну товарно-транспортними накладними складеними належним чином, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Між тим, товарно-транспортні накладні не є тими первинним документами, що фіксують та підтверджують господарські операції. Вказані документи є лише додатковими доказами підтвердження обставин з перевезення товару.

За умовами спірних договорів перевезення товару відбувалося за рахунок покупців, та витрати з транспортування товару несли продавці, а отже позивач не мав обов'язку зі складання ТТН.

Факт транспортування товару підтверджено залученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявність певних недоліків в товарно-транспортних накладних не може бути обґрунтованою підставою для висновку відповідача про заниження платником податків грошових зобов'язань.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань.

Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, визначальним для позивача є отримання товару, під час розгляду справи відповідач не довів той факт, що контрагенти не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу товару, а також поставки товару, з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед позивачем.

Також відповідачем не надано до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на формування витрат та податкового кредиту за перевірений період підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про неправомірне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ та формування витрат за спірними господарськими операціями є необґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 року відстрочено Головному управлінню Державної фіскальної служби України у Харківській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року по справі № 820/2620/16 до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі та відкрито апеляційне провадження у справі.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI).

Згідно з пп.2 п.3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є скасування податкових повідомлень- рішень Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області №0000401402 про сплату 6260020 грн податку на прибуток та №0000411402 від 10.05.2016р. про сплату 7898728 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) 3949364грн.

Це означає, що вимоги позивача мають очевидний майновий характер, адже вирішення судом даного спору стосується отримання позивачем економічної вигоди, вираженої у грошовому еквіваленті.

Реалізація таких рішень податкового органу може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Виходячи із практики Європейського Суду з прав людини (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України"), вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Тобто, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

При цьому, майновими вимогами є будь-які вимоги суб'єктів права, що пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошами (грошовими коштами).

Отже, предмет даної справи носить майновий характер, а тому ставка судового збору при поданні позову повинна визначатися в розмірі передбаченому пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону № 3674-VI (в редакції чинній на момент подання позову) якою визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що розмір майнових вимог становить 18108112 грн., то при поданні позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI в чинній на момент подання апеляційної скарги редакції, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378 грн.

Таким чином, при поданні позовної заяви ставка судового збору складала 271621,68 грн., тому за подання апеляційної скарги апелянту необхідно було сплатити 298783,85 грн.

Оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року залишено без змін, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області судового збору у розмірі 298783,85 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016р. по справі № 820/2620/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, 46,м. Харків,61057,код ЄДРПОУ 39599198 ) судовий збір у розмірі 298783 грн. 85 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України - утримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 12.09.2016 р.