Постанова

від 30.08.2016 по справі 826/2945/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2016 року № 826/2945/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпромсинтез» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпромсинтез» (далі також - ТОВ «Поліпромсинтез», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2014 року № 0000681702, № 0000691702 та від 10 серпня 2014 року №0005062204, № 0005052204, № 0005042204.

Матеріалами справи підтверджується, що під час складання позовної заяви позивачем була допущена орфографічна помилка в частині зазначення дати оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, замість 2015 року вказано 2014 рік, відтак суд зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи є саме податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2015 року № 0000681702, № 0000691702 та від 10 серпня 2015 року № 0005062204, № 0005052204, № 0005042204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи приписи вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За результатами проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпромсинтез», код за ЄДРПОУ 22887593 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року відповідачем складено акт від 05 червня 2015 року № 507/26-54-22-04-07/22887593, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.54 п. 14.1 статті 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4, пп. 135.5.15 п. 135 статті 135, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.5 п. 138.8 статті 138 та 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, всього на загальну суму 3 111 483, 00 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 1 309 596, 00 грн. (за І квартал 2012 року у сумі 206 771, 00 грн., за ІІ квартал 2012 року у сумі 423 018, 00 грн., за ІІІ квартал 2012 року у сумі 144 319, 00 грн., за IV квартал 2012 року у сумі 535 488, 00 грн.), за 2013 рік у сумі 1 295 073, 00 грн., за 2014 рік у сумі 506 814, 00 грн.;

- п. 185.1 статті 185, п. 186.1 статті 186, п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 2 429 448, 00 грн., у тому числі за січень 2012 року у сумі 39 669, 00 грн., за лютий 2012 року у сумі 28 079, 00 грн., за березень 2012 року у сумі 15 008, 00 грн., за квітень 2012 року у сумі 35 656, 00 грн., за травень 2012 року у сумі 89 680, 00 грн., за червень 2012 року у сумі 549 562, 00 грн., за липень 2012 року у сумі 29 712, 00 грн., за серпень 2012 року у сумі 56 605, 00 грн., за вересень 2012 року у сумі 7 415, 00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 30 388, 00 грн., за листопад 2012 року у сумі 59 964, 00 грн., за грудень 2012 року у сумі 12 087, 00 грн., за січень 2013 року у сумі 130 381, 00 грн., за лютий 2013 року у сумі 817 грн., за березень 2013 року у сумі 8 708, 00 грн., за квітень 2013 року у сумі 28 228, 00 грн., за травень 2013 року у сумі 118 644, 00 грн., за червень 2013 року у сумі 51 186, 00 грн., за липень 2013 року у сумі 68 897, 00 грн., за серпень 2013 року у сумі 203 082, 00 грн., за вересень 2013 року у сумі 77 115, 00 грн., за жовтень 2013 року у сумі 29 086, 00 грн., за листопад 2013 року у сумі 77 818, 00 грн., за грудень 2013 року у сумі 321 539, 00 грн., за січень 2014 року у сумі 30 351, 00 грн., за лютий 2014 року у сумі 72 256, 00 грн., за березень 2014 року у сумі 68 341, 00 грн., за квітень 2014 року у сумі 3 388, 00 грн., за травень 2014 року у сумі 22 560, 00 грн., за червень 2014 року у сумі 116 272, 00 грн., за липень 2014 року у сумі 42 941, 00 грн., за жовтень 2014 року у сумі 4 013, 00 грн.; в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, ряд. 19 декларації, всього в загальній сумі 76 308, 00 грн., у тому числі за січень 2012 року у сумі 73 893, 00 грн. та за серпень 2014 року у сумі 2 415, 00 грн.;

- пп. 16.1.7 п. 16.1 статті 16, пп. 176.2 «б» п. 176.2 статті 176 ПК України, розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2014 року за № 2281/25005 щодо неповідомлення позивачем про суму нарахованого та виплаченого доходу у розмірі 380, 77 грн. фізичній особі-підприємцю Прокач Л.Д., рнокпп 2136514129;

- пп. 164.2.17 «г» п. 164.2, п. 164.5 статті 164, пп. 176.2 «а» п. 176.2 статті 176 ПК України щодо не нарахування, не утримання і не перерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 126, 99 грн. із загальної суми додаткового блага у розмірі 5 129, 92 грн. отриманої від працедавця у вигляді суми, яка перевищила граничний розмір добових, відшкодованої робітникам у повному обсязі;

- п. 2.8 та п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, перевищення ліміту залишку готівки в касі позивача на 2 499, 67 грн., а саме відсутні підписи одержувача зарплатних коштів.

На підставі наведених висновків акту перевірки, податком органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 06 серпня 2015 року № 0000681702, яким ТОВ «Поліпромсинтез» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510, 00 грн.;

- форми «Р» від 06 серпня 2015 року № 0000691702, яким ТОВ «Поліпромсинтез» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 93 644, 03 грн., у тому числі 1 126, 99 грн. - основний платіж, 92 517, 04 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- форми «Р» від 10 серпня 2015 року № 0005042204, яким ТОВ «Поліпромсинтез» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 102 117, 50 грн., у тому числі 2 481 694, 00 грн. - основний платіж, 620 423, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- форми «Р» від 10 серпня 2015 року № 0005052204, яким ТОВ «Поліпромсинтез» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 089 742, 50 грн., у тому числі 1 671 794, 00 грн. - основний платіж, 417 948, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- форми «С» від 10 серпня 2015 року № 0005062204, яким до ТОВ «Поліпромсинтез» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 4 999, 34 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Податковим органом під час проведення перевірки була встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Сучасний трейдер», ТОВ «Дніпро Трейд Плюс», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «ФОРТА КОМ», ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», ТОВ «Нова лінія», ТОВ «СВ-ПРАЙМ», ТВД «Велика страхова компанія», ПрАТ «Страхова компанія «МОСТ», ТОВ «КОМЕНЕРГО-КОМП», ТОВ «Люкс капітал» і ТОВ «Спецпідряд сервіс», що і стало підставою для визнання відповідачем порушення ТОВ «Поліпромсинтез» вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2011 року між ТОВ «Сучасний Трейдер» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів і послуг, відповідно до умов якого продавець повинен передати у власність покупця матеріали в асортименті, визначені в специфікаціях, рахунках-фактурах або в оформлених накладних до договору (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в порядку, передбаченому договором.

Крім того, продавець зобов'язується надати послуги покупцю, ціна та об'єми яких визначається сторонами в додатках (актах виконаних робіт) до договору (послуги) в наступних галузях: транспортно-експедиторські послуги по перевезенню товару, продукції покупцю; роботи з випробування полімерних покриттів; послуги по проведенню ремонту в приміщенні за адресами, вказаними покупцем, по специфікаціям та в об'ємах, вказаних покупцем в додатках до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку передбаченому діючим договором.

14 червня 2012 року між позивачем та ТОВ «Сучасний Трейдер» було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу товарів і послуг № 08/02 від 02 серпня 2011 року, відповідно до якої сторони домовились доповнити договір п. 4 «порядок розрахунків» підпунктом 4.4: ТОВ «Сучасний Трейдер» може передавати право вимоги до ТОВ «Поліпромсинтез», як боржника, третій стороні на суму, попередньо узгоджену в акті звірки з позивачем.

06 лютого 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Сучасний Трейдер» (підрядник) було укладено договір підряду № 02/26, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, згідно кошторису (який є невід'ємною частиною договору), на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник прийняти і оплатити наступну роботу: капітальний ремонт дороги М03 Київ-Харків-Довжанський км 90+000 - 126+700. Облаштування подовжених футлярів в місці перетину МГ км 97, 102, 104, 106, 108. Згідно п. 1.2. договору, його загальна сума становить 178 250, 00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 29 708, 00 грн.

Замовник здійснює виплату за виконані роботи, згідно акту виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідки виконаних робіт (форми КБ-3) (п. 2.1 договору).

14 червня 2012 року між позивачем та ТОВ «Сучасний Трейдер» було укладено додаткову угоду до договору підряду № 02/26 від 06 лютого 2012 року, відповідно до якої сторони домовились доповнити договір п. 9 «інші умови» підпунктом 9.6: ТОВ «Сучасний Трейдер» може передавати право вимоги до ТОВ «Поліпромсинтез», як боржника, третій стороні на суму, попередньо узгоджену в акті звірки з позивачем.

Також, 14 червня 2012 року між ТОВ «Сучасний Трейдер» (первісний кредитор), ТОВ «Будівельна фірма «УКРБУД» (новий кредитор) та позивачем (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 06/08, згідно умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до ТОВ» Поліпромсинтез» на загальну суму 286 868, 00 грн. (основне зобов'язання), що належить первісному кредитору на підставі договору № 08/02 від 02 серпня 2011 року та договору підряду № 02/26 від 06 лютого 2012 року і стає кредитором за основними зобов'язаннями, що існує між ТОВ «Сучасний Трейдер» та ТОВ» Поліпромсинтез».

Аналогічний за своїм змістом є договір, укладений між тими самими сторонами від 14 червня 2012 року № 06/08-1 про відступлення права вимоги, згідно умов якого сума основного зобов'язання склала 140 550, 00 грн., що належить первісному кредитору на підставі договору № 08/02 від 02 серпня 2011 року.

14 червня 2012 року між ТОВ «Сучасний Трейдер» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу товарів і послуг № 08/02 від 02 серпня 2011 року, яким сторони домовились про те, що покупець на підставі пп. 4.3 п. 3 договору, в якості часткового розрахунку і сумі 2 434 211, 00 грн. за поставлені матеріали (товар) передає прості векселі згідно акту прийому-передачі векселів.

21 лютого 2012 року між ТОВ «Сучасний Трейдер» (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди № 02/21-1, згідно умов якого орендодавець передав орендарю у строкове, з 14 березня 2012 року до 31 березня 2012 року, платне користування майно (вагон-будинок у кількості 7 шт.). Загальна вартість зазначеного договору складає 46 656, 00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7 776, 00 грн.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з ТОВ «Сучасний Трейдер» позивачем було надано суду копії зворотно-сальдової відомості по рахунку 3772 за період з 01 січня 2012 року по 13 вересня 2012 року, акту звіряння взаємних розрахунків станом на 14 червня 2012 року, податкових накладних, видаткових накладних, договірних цін на будівництво, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат, локальних кошторисів № 2-1-1 на земляні та підготовчі роботи, підсумкових відомостей ресурсів, актів прийому-передачі векселів, актів приймання виконаних будівельних робіт, простих векселів, товарно-транспортних накладних.

10 квітня 2013 року між ТОВ «Дніпро Трейд Плюс» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 04/10, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність товар, матеріал в асортименті, визначеному в специфікаціях, рахунках - фактурах, або в оформлених накладних до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар, матеріал і оплатити його в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 3.2 договору, передача товару, матеріалу оформлюється накладною, яка містить інформацію про кількість, асортимент і вартості товару, що продається, матеріалу.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, сторонами були оформлені первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення про відрядження. Також позивачем надано копію зворотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

19 липня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Будресурс-К» (підрядник) укладено договір підряду № 08/11, згідно умов якого підрядник зобов'язується своїми силами, засобами та на свій ризик, на замовлення замовника виконати і здати в установлений даним договором строк закінчені роботи, а підрядник зобов'язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх згідно умов даного договору, а саме: будівництво складських споруд і приміщень, демонтаж складських споруд і приміщень.

Виконання даної роботи проводиться на території Полтавської області, Пирятинський район, село Олександрівка (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 договору, його загальна сума становить 162 462, 00 грн., у тому числі ПДВ - 27 077, 00 грн., яка може змінюватись у разі зміни замовником обсягів і складу робіт й прояви у зв'язку із цим додаткових робіт, зміни технічних рішень.

Згідно п. 2.1 договору, замовник здійснює виплату за виконані роботи згідно акту виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідки виконаних робіт (форми КБ-3) після комплексного завершення всіх робі, що є предметом договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору підряду позивачем були надані суду копії первинних документів: довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, акту приймання виконаних будівельних робіт, податкової накладної, договірної ціни на будівництво складських споруд і приміщень та їх демонтаж, локального кошторису № 2-1-1 на загальнобудівельні роботи, підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на загальнобудівельні роботи, підсумкові відомості ресурсів.

26 квітня 2012 року між ТОВ «Поліпромсинтез» (замовник) та ТОВ «ФОРТА-КОМ» (виконавець) було укладено договір на проведення планово-попереджувального обслуговування виробничого обладнання, відповідно до якого в рамках проведення планово-профілактичних робіт для забезпечення нормальної роботи виробничого обладнання, попередження передчасного зносу обладнання, усунення і попередження аварійних випадків виконавець зобов'язується у відповідності з заявкою замовника: провести огляд наданого замовником обладнання на діагностику з ціллю виявлення неполадок і можливості їх усунення, здійснити роботи для нормального функціонування робото здатності обладнання і усунення виявлених в процесі діагностики виконавцем неполадок своїми силами, з застосуванням власних матеріалів і інструментів та здати їх результати замовнику.

30 квітня 2012 року між ТОВ «Поліпромсинтез» (замовник) та ТОВ «ФОРТА-КОМ» (підрядник) було укладено договір підряду № 04/30, згідно умов якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, відповідно до кошторису (який є невід'ємною частиною даного договору), на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: виробнича база в с. Лука, Києво-Святошинського району, Київської області. Профілактичне обслуговування мережі колектора дощових стоків. Профілактичне обслуговування сталевих ємкостей (підземних) запасу води для системи пожежогасіння (75 м 3х4 ємкості).

Аналогічними за своїми змістами є договори підряду № 07/04-П від 04 липня 2013 року та № 07/24-У від 27 липня 2013 року, укладених між тими самими сторонами, предметами яких є профілактичне обслуговування мережі колектора дощових стоків і профілактичне обслуговування систем опалення та сантехнічних приладів на території виробничої бази (с. Лука, Києво-Святошинського району, Київської області).

Відповідно до п. 2.1 зазначених вище договорів підряду, замовник здійснює виплату за виконані роботи, згідно акту виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідки виконаних робіт (форми КБ-3).

02 квітня 2014 року та 22 квітня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «ФОРТА-КОМ» (гендпідрядник) було укладено договори підряду № 21-П та № У27-3, згідно умов яких генпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, відповідно до договірної ціни (яка є невід'ємною частиною даного договору) на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: профілактичне обслуговування мережі колектора дощових стоків на території виробничої бази в с. Лука, вулиця Музичанська, 1-А Києво-Святошинського району Київської області, а також проведення ремонтних робіт на території виробничої бази в с. Лука, вулиця Музичанська, 1-А Києво-Святошинського району Київської області, а саме: фарбування полімерцементних наливних поверхонь полів.

26 квітня 2012 року, 22 квітня 2014 року та 28 травня 2014 року між ТОВ «ФОРТА-КОМ» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договори купівлі-продажу № 04/26, № 27-3, № 41/05, згідно умов яких продавець повинен передати у власність покупця матеріали в асортименті, визначений у специфікаціях, рахунках-фактурах або в оформлених накладних до договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в порядку, передбаченому цим договором.

14 березня 2013 року та 06 серпня 2013 року між ТОВ «ФОРТА-КОМ» (орендодавець) та ТОВ «Поліпромсинтез» (орендар) було укладено договори оренди № 03/14 та № 08/30-1, згідно умов яких орендодавець передає орендареві у строкове, з 04 травня 2013 року по 30 червня 2013 року та з 09 серпня 2013 року до 18 серпня 2013 року, платне користування майно (вагон-будинок побутовий 6 шт.) на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «ФОРТА-КОМ» та позивачем, останній надав суду копії: актів прийому-передачі орендованого майна, актів здачі-приймання виконаних послуг, податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, локальних кошторисів № 6-1-1 та № 2-1-1, підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису № 6-1-1 та № 2-1-1, підсумкових відомостей ресурсів, договірних цін, заявок на виконання та плану-графіку планово-профілактичної роботи для забезпечення нормальної роботи виробничого обладнання, переліку будівельних та оздоблювальних матеріалів, дефектних актів, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та зворотно-сальдової відомості по рахунку: 3772 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

01 жовтня 2007 року між ПАТ «Нова Лінія» (покупець) та позивачем (постачальник) було укладено договір поставки № 2173/071001, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно п. 4.4 договору, право власності на поставлений товар і ризик випадкової його гибелі або пошкодження, переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві та вивантажено на приймальну платформу відповідного торгового центру покупця та покупцем зроблено відмітку про прийом товару на транспортній накладній.

Також, 01 квітня 2010 року ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» (покупець) та позивачем (постачальник) було укладено договір поставки № 1890/70/10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що предметом поставки є визначений товар з найменуванням, визначеним у специфікаціях та/або інших документах згідно умов договору, підписаних постачальником і покупцем.

На підтвердження виконання умов договорів поставок, укладених з ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» та ПАТ «Нова Лінія» позивачем надано суду копії: реєстру повернень за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, повернень товару постачальнику (по партіям), листів про проведення повернення та приход товару, товарно-транспортних накладних, специфікацій, службових записок, актів приймання-передачі, подорожних листів вантажних автомобілів, актів прийняття-передачі товару на зберігання, реєстрів документів, актів повернення товару зі зберігання, накладних на повернення, повернення постачальнику.

01 січня 2012 року та 02 квітня 2012 року між ПрАТ «Страхова компанія «МОСТ» (страховик) та позивачем (страхувальник) було укладено договори страхування фінансових ризиків № ФР_ЕК/70s-0092, № ФР-ЕК/70е-0011, ФР_ЕК/s70.12-0010, № ФР_ЕК/е70.12-0004, предметом яких є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, та пов'язані з матеріальними збитками страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) його контрагентами фінансових зобов'язань у відповідності з договором поставки № 1890/70/10 від 01 квітня 2010 року, умови якого узгоджені із страховиком.

01 червня 2012 року, 01 серпня 2012 року, 01 вересня 2012 року, 01 листопада 2012 року, 01 грудня 2012 року, 01 січня 2013 року, 01 лютого 2013 року, 01 березня 2013 року, 01 квітня 2013 року, 01 червня 2013 року між ТДВ «Велика Страхова Компанія» (страховик) та позивачем (страхувальник) було укладено договори добровільного страхування фінансових ризиків № ФР_ЕК/е70.12-0003 № ФР_ЕК/е70.12-0008, № ФР_ЕК/е70.12-0009, № ФР-ЕК/е70.12-0016, № ФР_ЕК/е70.12-0017, № ФР-ЕК/е70.13-0001, № ФР-ЕК/е70.13-0002, № ФР-ЕК/е70.13-0009, № ФР-ЕК/е70.13-0014 та № ФР_ЕК/е70.13-0015 предметом яких є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності, в цивільно-правових відносинах внаслідок втрати доходів або прибутку в результаті невиконання (неналежного виконання) його контрагентами фінансових зобов'язань у відповідності з договором поставки № 1890/70/10 від 01 квітня 2010 року, укладеним між ТОВ «Поліпромсинтез» та ТОВ «ЕПІЦЕНТР К».

На підтвердження виконання умов договорів страхування фінансових ризиків, сторонами були оформлені первинні документи: розрахунки страхових тарифів у відсотках від страхової суми, акти надання послуг по страхуванню, акти приймання-передачі наданих страхових послуг, заяви на добровільне страхування фінансових ризиків, а також позивачем надано суду роздруківку картки рахунку: 3772 за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2014 року.

21 листопада 2013 року між ТОВ «СВ-ПРАЙМ» (ТОВ «МГ-ВІДА) (продавець) та позивачем (постачальник) було укладено договір поставки № 20/12-1, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність товар, матеріал в асортименті, відповідно до специфікацій, рахунків-фактур, накладних на відпуск, а покупець зобов'язується прийняти товар, матеріал і оплатити його в порядку, передбаченому цим договором.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з ТОВ «СВ-ПРАЙМ» позивачем надано суду копії товаро-транспортних накладних, видаткових накладних, податкових накладних та зворотно-сальдової відомості по рахунку: 631 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

02 жовтня 2012 року між ТОВ «Поліпромсинтез» (замовник) та ТОВ «КОМЕНЕРГО-КОМП» (генеральний підрядник, генпідрядник) було укладено договір підряду № 09/26-1, згідно умов якого генпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, відповідно до договірної ціни (яка є невід'ємною частиною даного договору), на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: проведення ремонтних робіт виробничої бази в с. Лука, вулиця Музичанська, 1-а, Києво-Святошинського району, Київської області.

05 червня 2013 року між ТОВ «Поліпромсинтез» (замовник) та ТОВ «КОМЕНЕРГО-КОМП» (генеральний підрядник, генпідрядник) було укладено договір підряду № 06/05-3, згідно умов якого генпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, відповідно до договірної ціни (яка є невід'ємною частиною даного договору), на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: проведення ремонтних робіт адміністративного будинку по вулиці М.Гречка, 14 в місті Києві.

Аналогічній за своїм змістом та предметом є договір підряду № 07/30-1 від 30 липня 2013 року, укладений між позивачем та ТОВ «КОМЕНЕРГО-КОМП» та договір підряду № 09/12 від 05 серпня 2013 року укладений позивачем з ТОВ «Люкс Кепітал».

Також, 26 червня 2013 року між ТОВ «Поліпромсинтез» (замовник) та ТОВ «КОМЕНЕРГО-КОМП» (генеральний підрядник, генпідрядник) було укладено договір підряду № 06/26-2, згідно умов якого генпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, відповідно до кошторису (який є невід'ємною частиною даного договору), на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступну роботу: профілактичне обслуговування покрівля виробничого корпуса на території виробничої бази (с. Лука, вулиця Музичанська, 1-А, Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно п. 2.1 договорів підряду, замовник здійснює виплату за виконані роботи згідно акту виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідки виконаних робіт (форми КБ-3) після комплексного завершення всіх робі, що є предметом договору.

19 червня 2013 року між ТОВ «КОМЕНЕРГО-КОМП» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки № 06/19-2, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність товар, матеріали в асортименті, визначений в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних на відпуск, а продавець зобов'язується прийняти товар, матеріали та оплатити його в порядку, визначеному цим договором.

26 липня 2012 року між ТОВ «Спецпідряд сервіс» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів і послуг № 07/26, відповідно до умов якого продавець повинен передати у власність покупця матеріали в асортименті, визначений в специфікаціях, рахунках-фактурах або в оформлених накладних до товару, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в порядку, передбаченому цим договором.

Також продавець зобов'язується надати послуги покупцю, ціна та об'єми яких визначається сторонами в додатках (актах виконаних робіт) до договору в наступних галузях: транспортно-експедиторські послуги по перевезенню товару, продукції покупцю та будівельні послуги за адресами, вказаними покупцем, в специфікаціях та в об'ємах, вказаних покупцем в додатках до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку передбаченому діючим договором (п. 1.2 договору).

26 квітня 2012 року між ТОВ «Спецпідряд сервіс» (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди № 05/04, згідно умов якого орендодавець передав орендарю у строкове, з 03 травня 2012 року до 25 червня 2012 року, платне користування майно (вагон-будинок у кількості 7 шт.). Загальна вартість зазначеного договору складає 134 784 грн., у тому числі ПДВ у сумі 22 464, 00 грн.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з ТОВ «КОМЕНЕРГО-КОМП», ТОВ «Люкс Кепітал» та ТОВ «Спецпідряд сервіс» позивачем надано суду копії: договірних цін, наказу про передачу матеріальних цінностей, переліку будівельних та оздоблюваних матеріалів, дефектних актів, локальних кошторисів № 2-1-1 і № 2-1-2, підсумкових відомостей ресурсів, відомостей витрачених ресурсів втрат замовника, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, ліцензії, актів прийому-передачі будівельних та оздоблювальних матеріалів, об'єктного кошторису, відомості трудомісткості та заробітної плати, актів прийому-передачі орендованого майна, актів здачі-прийняття виконаних послуг, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Сплачені за усіма вказаним зобов'язанням кошти були включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 135.1 статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 статті 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 статті 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.10.3 п. 138.10 статті 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.5 п. 138.5 статті 138 ПК України передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються: а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій); д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень; е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства; ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності"; з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу); и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, нормативами;

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України).

Аналогічна норми містяться і в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» (які були чинними на момент виникнення окремих спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує зазначену в постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1359а15) правову позицію Верховного Суду України, відповідно до якої визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У своєму рішенні Верховний Суд України вказав на те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

При цьому, посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагентів позивача підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операцій за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

За наслідком дослідження наданих позивачем первинних документів, суд приходить до висновку про те, що вони відповідають вимогам норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також підтверджують реальний характер господарських відносин ТОВ «Поліпромсинтез» з його контрагентами.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому ТОВ «Поліпромсинтез» мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Слід зазначити, що податковий орган не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних у встановленому порядку, що виписані контрагентами позивача, на підставі яких товариством нараховано податок на додану вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

Акти зустрічних звірок, надані відповідачем нібито на підтвердження безтоварності операцій, стосуються контрагентів, операції з якими взагалі не оспорюються в рамках даної справи та не входять до предмету доказування. Також відповідач не залучив жодного рішення суду, що набрало б законної сили, в якому розглядувані операції були б визнані фіктивними, чи спрямованими на порушення публічного порядку тощо.

Окремо суд зазначає про те, що з акту перевірки вбачається наявність фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Сучасний трейдер» за договорами оренди та підряду, проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 січня 2013 року по справі №910/17 суд визнав дане товариство банкротом.

При цьому, за контрагентом позивача станом на дату винесення судового рішення значилась непогашена кредиторська заборгованість в сумі 2 434 211, 00 грн. перед ТОВ «Поліпромсинтез».

14 червня 2012 року на вимогу кредитора були виписані та передані ТОВ «Сучасний трейдер» 12 простих переказних векселів на загальну суму 2 434 211, 00 грн. із датою погашення 14 червня 2032 року згідно акту прийому-передачі векселів.

Контролюючий орган дійшов до висновку про те, що враховуючи явну збитковість операції з отримання кредитором ТОВ «Сучасний трейдер» таких простих векселів, за наслідками проведення документальної перевірки у контрагента не було іншої мети, ніж надання позивачу податкової вигоди у вигляді штучного погашення кредиторської заборгованості за матеріали та товари задля надання можливості ТОВ «Поліпромсинтез» уникнути переведення такої заборгованості у розряд безнадійної та декларування останнім доходів у виді списання простроченої кредиторської заборгованості та визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Проте суд не погоджується з даними твердженнями контролюючого органу з огляду на наступне.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Таким чином, для віднесення грошового зобов'язання платника податку за переданим постачальнику векселем до безнадійної заборгованості відповідне зобов'язання має відповідати критеріям, наведеним у пп. 14.1.11 п. 14.1 статті 14 ПК України, зокрема, критерію спливу строку позовної давності за зобов'язанням, посвідченим векселем.

Відповідно до законодавства про обіг векселів, зокрема, постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про застосування векселів у господарському обігу України», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» від 06 липня 1999 року, векселедавець не має можливості та не зобов'язаний отримувати відомості щодо обігу виданих векселів та передачі їх векселеотримувачем іншим особам.

Ліквідація первинного векселедержателя TOB «Сучасний Трейдер», не може бути підставою для здійснення висновку про те, що зобов'язання за векселем є таким, що позбавлене зустрічного виконання, у зв'язку з чим підстави для збільшення оподатковуваного доходу позивача на суму заборгованості за спірними векселями відсутні.

Під час перевірки податковий орган також зробив висновок про те, що ТОВ «Поліпромсинтез» неправомірно відніс до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням страхових послуг у ПАТ «Страхова компанія «Мост» та ТДВ «Велика страхова компанія».

При цьому, відповідач зазначив про те, що вказані вище договори страхування є удаваними.

Згідно ч. 1-2 статті 235 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З акту перевірки чи письмових заперечень на позов не встановлено які саме правочини можуть були приховані договорами страхування, укладеними між позивачем та його контрагентами.

Виходячи з системного аналізу положень статей 138, 139, 198, 201 ПК України встановлено, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Поліпромсинтез» та ПАТ «Страхова компанія «Мост» та ТДВ «Велика страхова компанія» укладено ряд договорів добровільного страхування фінансових ризиків, предметом яких є майнові інтереси позивача, що не суперечать закону, пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності, в цивільно-правових відносинах внаслідок втрати доходів або прибутку в результаті невиконання (неналежного виконання) його контрагентами фінансових зобов'язань у відповідності з конкретними договорами поставок, реквізити яких вказані у договорах страхування.

Усі істотні умови договорів страхування (страхова сума, страховий платіж, строк дії договору, об'єкт договору страхування, страхові ризики та ін.) узгоджувались сторонами у кожному окремому договорі.

Згідно з пп. «в» 138.10.2 п. 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, страхування майна.

Підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірне віднесення позивачем витрат на страхування фінансових ризиків та майна до складу інших витрат платника податків.

Оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими в цій частині є висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 05 червня 2015 року № 507/26-54-22-04-07/22887593 про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок такими, що підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 10 серпня 2015 року № 0005042204 та № 0005052204, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

У той же час, перевіркою встановлено, що ТОВ «Поліпромсинтез» порушено пп. 176.2 «б» п. 176.2 статті 176 ПК України, у зв'язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій - 510, 00 грн. та порушено пп. 164.2.17 г» п. 164.2, 164.5 статті 164, пп. 176.2 «а» п. 176.2 статті 176 ПК України, у зв'язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 126, 99 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 92 517, 04 грн.

Позивачем в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ не відображено нарахований та виплачений дохід СПД-фізичним особам за ознакою « 157», а саме за ІІ квартал 2014 року не відображено виплачений дохід Прокач Л.Д. (рнокпп 2136514129) на загальну суму 380, 77 грн.

ТОВ «Поліпромсинтез» не утримано і не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 1 126, 99 грн., у зв'язку із тим, що з вересня 2012 року по жовтень 2013 року не включена сума доходу у загальному розмірі 5 129, 92 грн. отриманого від працедавця у вигляді додаткового блага, а саме суми, яка перевищила граничний розмір добових, відшкодована робітникам у повному обсязі та несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб із виплаченої заробітної плати у сумі 68 712, 85 грн., у тому числі за 2013 рік - 27 665, 57 грн., за 2014 рік - 41 047, 28 грн.

В акті перевірки зазначено, що прийняття готівки в касу підприємства проводиться за прибутковими касовими ордерами, видача готівки проводиться за видатковими касовими ордерами та зарплатними від остями. На підприємстві ліміт залишку готівки в касі не встановлено та дорівнює 0, 00 грн.

Контролюючим органом встановлено перевищення визначеного ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 2 499, 67 грн. (відсутні підписи одержувача зарплатних коштів) чим порушено вимоги п. 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі також - Положення № 637).

За результатами проведеної перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідно до п. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 999, 34 грн. (2*2 499, 67 грн.).

Відповідно до п. 18.1 статті 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно п. 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Приписами статті 171 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2014 року за № 2281/25005, у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Відповідно до п. 119.2 статті 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку (пп. 170.9.1 п. 170.1 статті 170 ПК України).

Згідно пп. 164.2.17 «г» п. 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Разом з цим, пп. 164.2.11 п. 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

База оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строку є сума надміру витрачених коштів, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою, визначеною п. 164.5 статті 164 ПК України.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 127.1 статті 127 ПК України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.8 Положення № 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Пунктом 3.4 Положення № 637 встановлено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Відповідно до п. 3.5 Положення № 637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожен день.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2015 року № 0000681702, № 0000691702, від 10 серпня 2015 року № 0005062204 були винесені контролюючим органом у зв'язку із встановленими під час перевірки порушеннями норм податкового законодавства.

При цьому, позиція податкового органу, з урахуванням принципу змагальності, жодним чином не була спростована ТОВ «Поліпромсинтез» під час розгляду даної адміністративної справи.

Відтак, суд вважає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, що спростовують твердження відповідача в частині правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень від 06 серпня 2015 року № 0000681702, № 0000691702 та від 10 серпня 2015 року № 0005062204, а відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2015 року № 0000681702, № 0000691702 та від 10 серпня 2015 року № 0005062204 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням положень ч. 3 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 77 877, 90 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпромсинтез» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10 серпня 2015 року № 0005042204 та № 0005052204.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпромсинтез» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 77 877, 90 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят сім гривень дев'яносто копійок).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур