Рішення

від 13.09.2016 по справі 917/1113/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 р. Справа № 917/1113/16

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарство "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Полтавського фізкультурно-спортивного клубу інвалідів "Візок", 36020, м. Полтава, вул. Червона Площа, 15

про стягнення грошових коштів у сумі 25905,51 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 25905,51 грн. заборгованості за договором 3857 від 03 листопада 2014 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: основний борг - 20716,10 грн.; інфляційне збільшення - 3238,86 грн.; 3 % річних - 494,15 грн., пеня - 1456,37 грн.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідач явку представника в засідання суду жодного разу не забезпечив, відзиву чи контррозрахунку позовних вимог суду не надав.

04.08.2016 р., 30.08.2016 р.,13.09.2016 р. відповідач надавав суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю з'явлення в судове засідання голови клубу.

Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у постанові №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Враховуючи, що єдиною причиною, на яку посилається відповідач у обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, є неможливість явки у засідання голови клубу у зв'язку з відрядженням, з метою уникнення затягування судового процесу без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача від 13.09.2016 р. про відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати судове засідання і спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

03.11.2014 р. між сторонами був укладений Договір № 3857 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір, а.с. - 13-14), згідно умов якого теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі (п. 1 Договору).

Пунктом 18 договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії за розрахунковий період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається підприємством «Полтаватеплоенерго», встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Указаною Комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі:

- 1013,65грн./Гкал (без ПДВ) з 1 червня 2014 року на підставі постанови № 524 від 16.05.2014 р.

- 1202,90 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 грудня 2014 року на підставі постанови № 653 від 28.11.2014 р.

- 1691,29 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 березня 2015 року на підставі постанови № 283 від 27.02.2015 р.

- 1465,58 грн./Гкал (без ПДВ) з 01 квітня 2015 року на підставі постанови № 1120 від 31.03.2015 р.

- 1403,42 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 травня 2015 року на підставі постанови № 1388 від 30.04.2015.

- 1354,31 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 листопада 2015 року на підставі постанови № 2690 від 29.10.2015.

- 1304,87 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 лютого 2016 року на підставі постанови № 54 від 28.01.2016.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до п. 21 договору кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться відповідачем (споживачем) до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

Факт отримання "Споживачем" теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. У разі неповернення "Споживачем" Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено п. 12 Договору, він, підписаний "Теплопостачальною організацією" в односторонньому порядку вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання "Споживачу" теплової енергії. (п. 23 Договору).

Пунктом 24 Договору передбачено, що у випадку несплати у вказані в договорі строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період виникнення боргу, а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно статті 625 ЦК України.

Як зазначає позивач, за період з 01.12.2014 р. по 30.04.2016 р. за відпущену теплову енергію нараховано до сплати 20716,10 грн. Проте, відповідачем оплата поставленої теплової енергії не проводилась.

Таким чином, на момент подання позову заборгованість відповідача, за даними позивача, в частині оплати за отриману теплову енергію за період з 01.12.2014 р. по 30.04.2016 р. за відпущену теплову енергію становить 20716,10 грн.

Крім того, позивач на підставі договору (п. 20 Договору), ст. 230 ГК України та 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 1456,37 грн. пені за період з 15.11.2015 р. до 07.06.2016 р. на грошові зобов'язання за жовтень 2015 р. - квітень 2016 р., 494,15 грн. - 3% річних за цей же період з 15.01.2015 р. по 07.06.2016 р. та 3238,89 грн. збитків від інфляції за лютий 2015р. - квітень 2016 р.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 25905,51 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Статтею 19 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 20716,10 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір 3857 від 03.11.2014 року на відпуск теплової енергії в гарячій воді, рахунки на оплату послуг та докази їх надсилання, Акти приймання-передачі теплової енергії) та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом здійснено перевірку правильності нарахувань сум, заявлених до стягнення, за результатами якої суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 1456,37 грн пені.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Полтавського фізкультурно-спортивного клубу інвалідів "Візок", 36020, м. Полтава, вул. Червона Площа, 15, код ЄДРПОУ 22552094) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарство "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) 20716,10 грн. основного боргу, 1456,37 грн. пені, 494,15 грн. 3% річних, 3238,89 грн. інфляційних втрат та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.09.2016 р.

Суддя Н.Г. Гетя