Рішення

від 07.09.2016 по справі 916/1843/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р.Справа № 916/1843/16

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №05-04 від 22.03.2016р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1843/16:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ-БОРД"

про стягнення 4917387 грн, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ» (далі - Позивач) звернулось до Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРІ-БОРД» (далі - Відповідач ) із позовом про стягнення 4917387 грн. - боргу за отриманий відповідачем брухт металу.

Відповідач в засідання суду не з'явився був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення, у т. ч з поміткою, що „адресат не розшуканВ» , у справі).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В засіданні суду 07 вересня 2016р. за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено господарським судом та випливає з матеріалів справи Сторонами у справі 18 червня 2015 р. був укладений Договір поставки № 18-06/15-мл (надалі Договір), за яким, відповідно до п. 1.1. в порядку та на умовах, визначених чинним Договором Відповідач зобов'язувався поставити Покупцю метали чорні вторинні згідно ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови» (надалі «ОСОБА_2, Металолом»), а Позивач зобов'язувався прийняти та оплатити його вартість.

За п. 9.1. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2015 року

Пунктом 2.2. Договору, у редакції додаткової угоди №2 від 25.06.2015, загальна сума Договору є величиною змінною і орієнтовано складає 20 000 000 грн.

За період з 23 червня 2015 року по 28 серпня 2015 року на підставі зазначеного Договору Позивачем було здійснено передоплату за запланований до постачання обсяг ОСОБА_2 на загальну суму 14 315 000 грн., про що свідчать наступні платіжні доручення :

від 23.06.2015 № 1 - 1 000 000,00 грн.

від 24.06.2015 № 11 - 2 000 000,00 грн.

від 25.06.2015 № 22 - 2 850 000,00 грн.

від 25.06.2015 №24-3 000 000,00 грн.;

від 06.07.2015 № 40 - 300 000,00 грн.;

від 07.07.2015 № 30 - 300 000,00 грн.;

від 09.07.2015 № 50 - 300 000,00 грн.;

від 13.07.2015 № 37 - 827 500,00 грн.;

від 13.07.2015 № 38 - 1 172 500,00 грн.;

від 16.07.2015 № 51 -200 000,00 грн.;

від 17.07.2015 № 53 - 200 000,00 грн.;

від 17.07.2015 № 54- 180 000,00 грн.;

від 17.07.2015 № 55 - 20 000,00 грн.;

від 20.07.2015 № 65 - 500 000,00 грн.;

від 21.07.2015 № 66 - 500 000,00 грн.;

від 12.08.2015 № 19-50 000,00 грн.;

від 14.08.2015 № 24 - 500 000,00 грн.;

від 18.08.2015 № 32 - 250 000,00 грн.;

від 20.08.2015 №46-0 000,00 грн.;

від 25.08.2015 № 1 - 95 000,00 грн..

Зазначені кошти були перераховані на розрахунковий рахунок Відповідача, що зазначений в Договорі, а саме: р/р 26000297881 в ПАТ «Марфін Банк», м. Іллічівськ, код банку 328168.

В призначенні платежу в усіх платіжних дорученнях було зазначено: «Часткова передоплата за брухт чорного металу згідно договору № 18-06/15-мл від 18.06.2015 р.».

На виконання Договору Відповідач поставляв Позивачу ОСОБА_2, що підтверджується видатковими накладними:

від 04.07.2015 № РН-0000024 на суму 253 795,11 грн.;

від 12.07.2015 № РН-0000025 на суму 622 066,50 грн.;

від 23.07.2015 № РН-0000028 на суму 2 423 162,70 грн.;

від 30.07.2015 № РН-0000029 на суму 229 486,78 грн.;

від 01.08.2015 № РН-0000034 на суму 781 489,80 грн.;

від 05.08.2015 № РН-0000035 на суму 2 382 595,50 грн.;

від 07.08.2015 № РН-0000036 на суму 186 971,12 грн.;

від 12.08.2015 № РН-0000037 на суму 1 467 185,00 грн.;

від 28.08.2015 № РН-0000039 на суму 1 249 365,00 грн.;

від 30.09.2015 № РН-0000040 на суму 4 693,50 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані обома Сторонами Договору без зауважень та скріплені печатками Сторін.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що датою поставки ОСОБА_2 вважається дата виписки товароодержувачем, тобто Позивачем, актів прийому-передачі.

Згідно п. 4.6. Договору кількість прийнятого ОСОБА_2, який підлягає оплаті встановлюється і відображається в актах прийому-передачі.

Також, відповідно до п. 5.1. Договору Відповідач зобов'язаний був до 5-го числа наступного місяця за звітним надати Позивачу оригінали накладних виписаних на весь об'єм поставленого ОСОБА_2 та акти прийому передачі ОСОБА_2.

В сукупності Відповідачем було здійснено постачання ОСОБА_2 на суму 9 600 811, 01 грн. про що свідчать вказані вище видаткові накладні.

Будь-яких інших видаткових накладних чи актів прийому-передачі ОСОБА_2 Відповідач не надавав Позивачу.

Таким чином, Позивач перерахував Відповідачу кошти в якості передоплати за постачання ОСОБА_2 на суму 14315 000,00 грн., а Відповідач поставив ОСОБА_2 лише на суму 9600811, 01 грн. При цьому остання поставка ОСОБА_2 була здійснена 30 вересня 2015 року.

Враховуючи викладене, Відповідач недопоставив Позивачу ОСОБА_2 на суму 4714188,99 грн.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положення ст. 663 ЦК України передбачають, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки Сторонами в Договорі не було обумовлено строк поставки ОСОБА_2, Позивач, керуючись положеннями ст. 663 та ч. 2 ст. 530 ЦК України, направив на адресу Відповідача декілька претензій, жодна з яких не була виконана відповідачем.

За п. 9.3. Договору закінчення строку дії вказаного Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення здійснене в період його дії.

Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання. А згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за недопоставлений товар на загальну 4 714 188, 99 грн.

На вказану суму боргу відповідачеві нараховано інфляційні втрати в сумі 169 875,80 грн. та 3% річних в сумі 33 322,21 грн. за період час з 05.04.2016 р. по 29.06.2016 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення господарський суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Щодо заяви відповідача про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні у зв'язку з недоведеністю.

Зворотного Відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів та свого розрахунку сум стягнення відповідач не надав.

Аналізуючи наведене суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами та є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 32,33,43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ" - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІ-БОРД" (65026, м. Одеса, Польський узвіз, 11, код ЄДРПОУ 35931149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ІНВЕСТ" (04128, м. Київ, вул. Синьоозерна, 6, код ЄДРПОУ 39382594) основну заборгованість у розмірі 4714188 (чотири мільйони сімсот чотирнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 99 коп., інфляційні у розмірі 169875 (сто шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 80 коп., 3 % річних у сумі 33322 (тридцять три тисячі триста двадцять дві) грн. 21 коп., витрати на послуги адвоката у сумі 30160 (тридцять тисяч сто шістдесят) грн. та судовий збір у сумі 73760 (сімдесят три тисячі сімсот шістдесят) грн. 81 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12 вересня 2016 р.

Суддя М.І. Никифорчук