Рішення

від 06.09.2016 по справі 922/2278/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р.Справа № 922/2278/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Коростишів до Приватного підприємства «Альфа-Транс», смт.Васищеве Харківської області про стягнення 25180,13 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Альфа-Транс" 25180,13 гривень, з яких: 19000,00 грн. боргу, 4388,31 грн. пені, 1471,00 грн. інфляційних, 320,82 грн. 3% річних, крім того, судовий збір. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №Д-03122015-2 від 03.12.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2016 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02.08.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2016 р. було відкладено розгляд справи на 22.08.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2016 р. було відкладено розгляд справи на 06.09.2016 р.

05.09.2016 р. позивач надіслав до суду факсом та електронною поштою пояснення (вх.№28904, №1747), в яких зазначає про докази виконання п.5.4 спірного договору та просить суд провести судове засідання без його участі.

Судом були досліджені та долучені до матеріалів справи надані документи.

У судове засідання 06.09.2016 р. сторони не з'явились, відповідач відзив та витребувані документи не надав, про причину неявки у судове засідання суд не повідомив. Про час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року №75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійсненні всі необхідні щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.12.2015 року сторони уклали договір про надання транспортних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території Україні та іноземних держав № Д-03122015- 2 (надалі - договір).

Відповідно до розділу п.2.1 Договору позивач зобов'язався доставити ввірений йому уповноваженою особою вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а відповідач зобов'язався сплатити встановлену за перевезення плату.

Відповідно до п.58 Договору, термін оплати за фактично виконану роботу складає 10 банківських днів з моменту отримання від виконавця документів, що вказані у п.5.4 договору, якщо інше не обумовлено в транспортному замовленні.

Відповідно до умов транспортного замовлення (Заявки, а.с.12), відповідач за фактом вивантаження автомобіля повинен протягом 2-х днів сплатити 30000,00 грн. та 7000,00 грн. після отримання оригіналів документів.

Таким чином, строки оплати визначені Заявкою.

03.12.2015р. позивач одержав від відповідача заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 3-03122015-2 (надалі - заявка) за маршрутом м.Білоярський (Російська Федерація) - м.Дніпропетровськ (Україна). Обумовлена вартість перевезення склала 37 000,00 грн. Вантаж - асбокартон.

Перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Перевезення вантажу здійснювалось із використанням міжнародної товарно- транспортної накладної (CMR) № 335982 від 09.12.2015р.

Позивач вчасно та відповідно до умов заявки виконав перевезення, що підтверджується:

- печатками співробітників митниць на території Російської Федерації - (Єкатеринбургський митний пост) та України (Харківська митниця ДФС, Дніпропетровська митниця ДФС) на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 335982 від 09.12.2015р.

- актом здачі-приймання робіт №29 від 15.12.2015р.

Відповідно до умов заявки відповідач повинен розрахуватися із позивачем шляхом безготівкового розрахунку протягом 2 днів в сумі 30000,00 грн. та 7000,00 грн. після отримання оригіналів документів.

Оригінали міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 335982 від 09.12.2015р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №29 від 15.12.2015р., рахунок №29 від 15.12.2015р. направлені позивачем на адресу відповідача поштою рекомендованим листом, які відповідач отримав 29.12.2015р., що підтверджується квитанцією з поштового відділення.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.03.2016р., однак дана вимога задоволена відповідачем частково.

Позивач зазначає у позові, що станом на 07.07.2016р. відповідачем сплачено 18000,00 гривень заборгованості за надані позивачем послуги по перевезенню, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.40-41).

Таким чином, на час винесення рішення по справі відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 19000,00 гривень.

Крім цього, відповідно до пункту 6.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання та умов виконання заявки за договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до Конвенції КДПВ, Цивільного кодексу України Статуту автомобільного транспорту та положень договору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний за завданням замовника надати послуги, а замовник зобов'язаний оплатити ці послуги.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог договору, заявки та вимог ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.307 Господарського кодексу України відповідач до цього часу послуги в повному обсязі не оплатив.

Відповідно до ч.3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовується правила міжнародного договору.

При організації та здійсненні перевезення вантажу у міжнародному сполученні сторони у своїх діях керуються вимогами чинного законодавства України та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Конвенція КДПВ) до якої Україна приєдналась 19.05.1956.

Згідно з ч.1 ст.32 Конвенції КДПВ термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Пунктом 2 статті 10 Цивільного кодексу України визначено, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

За приписами статті 9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 19 травня 1956 року, до якої Україна приєдналась 01 серпня 2006 року, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Крім того, у відповідності до статті 11 вищевказаної Конвенції, відправник повинен прикласти до накладної або надати перевізникові документи, необхідні для виконання митних формальностей. Також, відповідно до норм Конвенції, саме відправник несе відповідальність перед перевізником за збиток, заподіяний відсутністю, недостатністю або неправильністю таких документів, а також внаслідок неточності заповнення накладної у частині поданої вантажовідправником інформації.

Таким чином, з урахуванням відсутності претензій з боку відповідача щодо якості наданих позивачем послуг, враховуючи належне оформлення відповідних міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), суд вважає їх належним доказом факту виконання позивачем умов спірного договору щодо перевезення вантажу за узгодженим сторонами маршрутом.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст.316 ГК України).

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До того ж, у відповідності до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням умов договору, а саме обов'язку оплати послуг, відповідач порушує права позивача, оскільки безпідставно користується власними грошовими коштами підприємства позивача.

Враховуючи викладене, настання строку оплати спірних послуг, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 19000,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

На виконання п.5.4 Договору позивачем 24.12.2015 р. рекомендованим листом направлено на адресу відповідача оригінал СМR (ТТН), оригінал рахунку та заявки, копію свідоцтва про реєстрацію, про що свідчить квитанція поштового відділення №7657 від 24.12.2015 р.

Крім того, фактичним підтвердженням того, що відповідач отримав вищезазначені документи є виписка з банку ПАТ КБ "Приватбанк", відповідно до якої відповідач перерахував кошти на рахунок позивача, зазначивши у призначенні платежу рахунок №29 від 15.12.2015 р.

Відповідно до умов транспортного замовлення (Заявки, а.с.12), відповідач за фактом вивантаження автомобіля повинен протягом 2-х днів сплатити 30000,00 грн. та 7000,00 грн. після отримання оригіналів документів. Згідно виписки з банку відповідач свій першочерговий платіж здійснив 24.12.2015р., однак відповідно до СМR вивантаження автомобіля відбулось 15.12.2015 р.

У відповідності до п. 6.7 договору, у випадку прострочення оплати вартості за надані послуги Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, вимога по стягненню з відповідача пені відповідає нормам чинного законодавства та підлягає задоволенню в сумі 4388,31 гривень.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Згідно з ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 1471,00 грн. інфляційних, 320,82 грн. 3% річних, підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, у розмірі, визначеному законодавством України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 316 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Альфа-Транс» (код ЄДРПОУ 35288716, адреса: 62495, АДРЕСА_1, р/р 26008500190302, ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: 12505, АДРЕСА_2, ід.код НОМЕР_3, р/р НОМЕР_4 Банк ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 311744) 19000,00 гривень боргу за виконане перевезення, 1471,00 гривень інфляційних втрат, 320,82 гривень 3% річних, 4388,31 гривень пені, 1378,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2016 р.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/2278/16