Рішення

від 05.09.2016 по справі 916/1844/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2016 р.Справа № 916/1844/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - на підставі довіреності № б/н від 13.05.2016р.;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЧОРНОМОРСЬКА ПРАВОВА КОМПАНІЯВ» до відповідача ОСОБА_2 підприємства В«ЧОРНОМОР СТАЛЬВ» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: 08.07.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЧОРНОМОРСЬКА ПРАВОВА КОМПАНІЯВ» , звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 підприємства В«ЧОРНОМОР СТАЛЬВ» про стягнення 38 151,03 грн. заборгованості та розірвання договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2016 року було порушено провадження у справі № 916/1844/16 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

08.07.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області разом із позовною заявою була надана заява (вх. ГСОО №2-3640/16) про забезпечення позову.

В своїй заяві Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЧОРНОМОРСЬКА ПРАВОВА КОМПАНІЯВ» просило суд:

- Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 підприємствк В«ЧОРНОМОР СТАЛЬВ» (код ЄДРПОУ - 00286568, адреса: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Іллічівська дорога, 2) та знаходиться у нього або в інших осіб.

- Накласти арешт на всі грошові кошти, що належать ОСОБА_2 підприємствк В«ЧОРНОМОР СТАЛЬВ» (код ЄДРПОУ - 00286568, адреса: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Іллічівська дорога, 2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2016р. у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЧОРНОМОРСЬКА ПРАВОВА КОМПАНІЯВ» про забезпечення позову в порядку ст. 67 ГПК України було відмовлено.

02.09.2016р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн. заборгованості, 1 675,65 грн. інфляційних витрат, 436,94 грн. 3% річних та 6 038,44 грн. пені.

Відповідач засідання суду призначені на 27.07.2016р. та 05.09.2016р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 02.09.2016р. та отримані ним, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

05.09.2016 року після повернення з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОРСЬКА ПРАВОВА КОМПАНІЯ" (надалі - виконавець) та Дочірнім підприємством "ЧОРНОМОР СТАЛЬ" (надалі - замовник) було укладено Договір про надання юридичних послуг №18 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується надавати необхідні замовнику юридичні послуги та виконувати доручення, які за своїм характером відносяться до юридичних, а замовник був зобов'язується в розмірі та терміни визначені Договором здійснювати плату за отримані послуги.

Відповідно до п. 2.8. Договору, Замовник зобов'язаний підписати акт прийому-передачі наданих послуг або відмовитись від підписання із зазначенням причин відмови та повернути примірник Виконавцю не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту його отримання. У випадку, якщо Замовник не повертає Виконавцю акт прийому-передачі наданих послуг у визначений строк, такий акт вважається таким, що було підписано Замовником без зауважень, а обов'язки Виконавця вважаються виконаними в повному обсязі.

Згідно п. 3.1 Договору, за надані послуги Замовник виплачує Виконавцеві щомісячну плату в розмірі 6000 грн. (шість тисяч) гривень згідно рахунків, наданих виконавцем.

За умовами п. 3.2. Договору, Замовник здійснює оплату за цим договором у безготівковій формі платіжними дорученнями на поточний рахунок Виконавця щомісячно у строк до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1. Договору, у випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством.

Проте, в порушення умов договору У період з листопада 2015 року по березень місяць 2016 року включно замовник не сплачував виконавцю встановлену договором плату за надані послуги.

У зв'язку із вищезазначеним, 02 березня 2016 року ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКА ПРАВОВА КОМПАНІЯ» засобами поштового зв'язку було направлено на адресу ДП «ЧОРНОМОР СТАЛЬ» рахунок та акти виконаних робіт, а саме: Рахунок №210 від 01.03.2016 року; Акт №3 виконання робіт від 30.11.2015 року за договором про надання юридичних послуг від 01.09.2015 року; Акт №4 виконання робіт від 31.12.2015 року за договором про надання юридичних послуг від 01.09.2015 року; Акт №5 виконання робіт від 29.01.2016 року за договором про надання юридичних послуг від 01.09.2015 року; Акт №6 виконання робіт від 29.02.2016 року за договором про надання юридичних послуг від 01.09.2015 року.

Однак, відповідач, оплату за договором не здійснив.

З наведених підстав Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЧОРНОМОРСЬКА ПРАВОВА КОМПАНІЯВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього до відповідача ОСОБА_2 підприємства В«ЧОРНОМОР СТАЛЬВ» про стягнення 38 151,03 грн. про стягнення 38 151,03 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами склались на підставі укладеного між ними 01 вересня 2015 року Договору про надання юридичних послуг №18.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним, в період з листопада 2015 року по березень 2015 року надавало відповідачу послуги, що є предметом Договору.

Відповідно до п. 2.8. Договору, Замовник зобов'язаний підписати акт прийому-передачі наданих послуг або відмовитись від підписання із зазначенням причин відмови та повернути примірник Виконавцю не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту його отримання. У випадку, якщо Замовник не повертає Виконавцю акт прийому-передачі наданих послуг у визначений строк, такий акт вважається таким, що було підписано Замовником без зауважень, а обов'язки Виконавця вважаються виконаними в повному обсязі.

Як зазначає позивач, ним надавались акти виконаних робіт своєчасно, особисто Директору ДП "ЧОРНОМОР СТАЛЬ", однак жодного підписаного відповідачем акту, позивачу повернуто не було.

Позивач просить суд стягнути з відповідача, 30 000,00 грн. основного боргу за рахунками №159 від 01.11.2015р., №165 від 01.12.2015р., №175 від 04.01.2016р., №197 від 01.02.2016р., №210 від 01.03.2016р.

Згідно п. 3.1 Договору, за надані послуги Замовник виплачує Виконавцеві щомісячну плату в розмірі 6 000 грн. (шість тисяч) гривень згідно рахунків, наданих виконавцем.

Як вбачається, із вищезазначеної норми, обов'язок сплати за надані послуги у замовника виникає лише після надання виконавцем йому рахунку на оплату цих послуг.

Проте, в матеріалах справи наявні лише докази надсилання відповідачу рахунку №210 від 01.03.2016р. на суму 6 000,00 грн. Доказів надсилання інших рахунків за договором, позивачем суду надано не було.

Таким чином враховуючи вищезазначене, господарський суд зазначає, що згідно умов договору у відповідача виник обов'язок щодо сплати 6 000,00 грн. за рахунком №210 від 01.03.2016р.

Щодо решти суми, то обов'язку її оплати у відповідача не виникло, у зв'язку із чим звернення з даними вимогами до суду є передчасним у зв'язку із чим задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи вищезазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 000,00 грн. підлягає частковому задоволенню, у сумі 6 000,00грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 038,044 грн.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Однак, а ні законом, а ні укладеним між сторонами договором не передбачено нарахування пені за порушення зобов'язань за договором. У зв'язку із чим, нарахування позивачем пені за прострочення виконання грошового зобов'язання є безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку із чим задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі - 436,94 грн. та індексу інфляції у розмірі 1 675,65 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Судом, за допомогою системи В«Ліга-ЗаконВ» здійснено власний розрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат, що підлягають стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором та встановлено належний розмір, а саме: 3% річних у сумі 59,18 грн. та інфляційні витрати у сумі 265,82 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЧОРНОМОРСЬКА ПРАВОВА КОМПАНІЯВ» до відповідача ОСОБА_2 підприємства В«ЧОРНОМОР СТАЛЬВ» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства В«ЧОРНОМОР СТАЛЬВ» (65496, Одеська область, Овідіопольський р-н., с. Мізікевича, вул. Іллічівська дорога, буд. 2; код ЄДРПОУ 00286568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЧОРНОМОРСЬКА ПРАВОВА КОМПАНІЯВ» (65059, м.Одеса, пр-т. Адміральський, буд. 33 А, офіс 104; код ЄДРПОУ 38723425) суму основного боргу у розмірі - 6 000 /шість тисяч/ грн. 00 коп., інфляційні витрати в сумі - 265 /двісті шістдесят п'ять/ грн. 82 коп., 3% річних в сумі - 59 /п'ятдесят дев'ять/ грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 228 /двісті двадцять вісім/ грн. 33 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 12 вересня 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев