Постанова

від 05.09.2016 по справі 914/3951/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа № 914/3951/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Скрипчук О.С.

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства В«ЕРЛВ» (надалі МПП В«ЕРЛВ» ) б/н від 05.08.2016р. (вх. № 01-05/3979/16 від 16.08.2016р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 21.07.2016р.

у справі № 914/3951/15

за позовом: Миколаївського комунального підприємства В«Житлово-комунальне управлінняВ» (надалі МКП В«Житлово-комунальне управлінняВ» )

до відповідача: МПП В«ЕРЛВ»

про стягнення 52962,89 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 221/01/2 від 12.04.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - керівник (витяг з ЄДРЮОФОПтаГО № 22177221 від 19.08.2016р.); ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 16.12.2015р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.07.2016р. у справі №914/3951/15 (головуючий-суддя Ділай У.І. судді: Мороз Н.В., Петрашко М.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з МПП "ЕРЛ" на користь МКП "Житлово-комунальне управління"' 52962,89 грн. основного боргу га 1218,00 грн. судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач неналежно виконав свої обов'язки щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 52962,89 грн.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Вказує, що позивач самостійно встановлював об'єм завезених на полігон відходів та безпідставно застосував коефіцієнт ущільнення, який не передбачений договором. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 21.07.2016р. у справі № 914/3951/15, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу не погоджується з аргументами скаржника. Звертає увагу на те, що відповідно до положень укладеного між сторонами договору, підставою для прийняття відходів є талони, які видавались відповідачу, і в яких вказувався об'єм відходів. В журналі вивезення ТПВ, який веде Підприємство, вказана назва підприємства, яке вивозить відходи, марка транспортного засобу, об'єм відходів та дата вивезення і представник підприємства, який вивозить відходи розписується про те, що вказано в журналі. Просить залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 21.07.2016р. у справі № 914/3951/15.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2013р. між МКП В«Житлово-комунальне управлінняВ» (виконавець) та МПП В«ЕРЛВ» (замовник) укладено договір про надання послуг по розміщенню та захороненню побутових відходів за № 22, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання у період дії цього договору надавати послуги по розміщенню та захороненню побутових відходів, що надходять від замовника на полігон побутових відходів (полігон ПВ), а замовник зобов'язується здійснювати оплату, передбачену цим договором (а.с.10, т.1).

Згідно п. 1.2 договору об'єм відходів, що передається замовником для розміщення та захоронення на полігон ПВ визначається по факту.

Відповідно до п. 1.3 договору підставою для прийняття відходів на розміщення до полігону ПВ є пред'явлення талонів, які надаються замовнику.

Пунктом 1.4 договору визначено, що прийом відходів на полігон ПВ без талонів не дозволяється.

Після оплати відповідно до виставленого рахунку замовник отримує за дорученням талони на захоронення на полігон ПВ, які є первинними обліковими документами, підтверджуючими право замовника на завезення і розміщення відходів у виконавця (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що замовник завозить своїм транспортом відходи виконавцеві. Талон, що є пропуском до місця розвантаження автомобіля, залишається у виконавця, і є первинним обліковим документом. Корінець талона, погашений друком виконавця, повертається замовникові.

Оплату та умови розрахунку сторони перебачили в розділі 3 договору.

У відповідності до п. 3.1 договору вартість послуг по розміщенню та захороненню відходів встановлюється згідно тарифу, погодженого органом місцевого самоврядування.

В пункті 3.2 зазначено, що виконані згідно договору послуги протягом одного місяця вважаються прийнятими замовником, якщо до 7-го числа наступного місяця замовник не заявить вмотивованої претензії з приводу недоліків у роботі.

Оплату за надані послуги замовник здійснює до 15 числа наступного місяця, шляхом внесення коштів на рахунок виконавця (п.3.3 договору).

Умови та порядок зміни вартості послуг сторони погодили в п. 3.4 договору.

Згідно п. 3.5 договору вартість послуг з розміщення та захоронення побутових відходів на дату укладення договору становить 14.96 грн. за 1 м.куб.

Відповідно до п. 3.6 договору щомісячна вартість послуги визначається по факту її надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуг.

Всі спори та розбіжності, що виникають з цього договору, мають вирішуватись шляхом мирних переговорів між сторонами. У разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, сторони передають їх на розгляд до відповідного господарського суду (п. 4.1 договору).

Пунктами 5.1-5.2 передбачено, що строк дії цього договору встановлюється з 29 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від договору або його перегляд.

Договір про надання послуг по розміщенню та захороненню побутових відходів за №22 від 29.01.2013р. підписаний і скріплений печатками сторін.

Суду не надано доказів про внесення сторонами змін до договору у встановленому законодавством порядку чи врегулювання питання щодо зміни умов договору в судовому порядку.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач на підставі заповнених відповідачем талонів про оплату за обробку сміття (а.с.28-40, т.1) приймав для розміщення та захоронення побутові відходи, які надходили від відповідача під розписку, що підтверджується копією журналу розміщення та захоронення побутових відходів (а.с.41-87, т.1).

В подальшому сторони підписували акти надання послуг по договору із зазначенням вартості наданих послуг, сформованої на підставі даних вищевказаних журналу та талонів (а.с.11-20, т.1).

Приєднаними до матеріалів справи копіями актів надання послуг по договору підтверджується надання позивачем протягом жовтня 2013р. - липня 2015р. на підставі укладеного з відповідачем договору послуг з розміщення та захоронення ТВП на загальну суму 140473,44 грн.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги в сумі 87510,55 грн. згідно наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень (а.с.101-122, т.1).

При цьому, відповідач з жовтня 2013р. по жовтень 2015р. не погоджувався із проведеними позивачем нарахуваннями об'єму розміщених та захоронених побутових відходів, що підтверджується копіями долучених актів надання послуг за вказаний період. У вказаних актах відповідач здійснював виправлення шляхом внесення рукописним способом вартості наданих послуг та об'єму завезених побутових відходів на полігон.

В матеріалах справи відсутні докази про звернення відповідача до позивача з будь-якими заявами щодо невірних, на його думку, даних, зазначених в актах надання послуг.

25.06.2015р. позивач надіслав відповідачу претензію за № 656/02-2 від 25.06.2015р., в якій повідомив, що станом на 01.06.2015р. заборгованість Підприємства за надані послуги по розміщенню та захороненню побутових відходів складає 52132,48 грн. Наполягав на оплаті зазначеної заборгованості протягом 10 днів з моменту отримання претензії та попереджав, що в разі непогашення заборгованості буде вимушений звернутись до суду з позовом (а.с. 21-22, т.1).

Відповідач залишив без задоволення вказані претензійні вимоги, що слугувало підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом. Вимогою МКП В«Житлово-комунальне управлінняВ» у даній справі є стягнення з відповідача 52962,89грн. основного боргу.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду апеляційної скарги МПП «ЕРЛ» судом встановлено, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг по розміщенню та захороненню побутових відходів за №22 від 29.01.2013р. позивач в період з жовтня 2013 року по липень 2015 року надав відповідачу послуги з розміщення та захоронення ТВП загальною вартістю 140473,44 грн., що підтверджується вищеописаними актами про надання послуг по договору.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги в сумі 87510,55 грн., у зв'язку з чим станом на момент прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 52962,89 грн.

Проаналізувавши вищенаведені норми Цивільного кодексу України та обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 52962,89 грн. основного боргу.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження апелянта про те, що позивач самостійно встановлював об'єм завезених на полігон відходів та безпідставно застосовував коефіцієнт ущільнення, враховуючи наступне.

Укладаючи договір №22 від 29.01.2013р., сторони погодили, що підставою для прийняття відходів на розміщення до полігону ПВ є пред'явлення талонів, які надаються замовнику (п.1.3 договору).

Як встановлено судом, при отриманні талонів із зазначенням дати та об'єму побутових відходів, відповідач не оспорював внесених до них відомостей щодо об'єму відходів, який згідно п.1.2 договору визначався по факту.

Вказані талони є первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції з надання послуг по розміщенню та захороненню побутових відходів, що надходять від замовника. Зазначені в них відомості позивач відображав у журналі розміщення та захоронення побутових відходів, в якому розписувався водій відповідача без будь-яких зауважень.

Внесення до актів надання послуг виправлень суд першої інстанції правомірно розцінив як некоректне ведення бухгалтерського обліку.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 21.07.2016р. у справі №914/3951/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Скрипчук О.С.

ОСОБА_1