Ухвала

від 14.09.2016 по справі 805/1918/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року справа № 805/1918/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі № 805/1918/16-а за позовом ОСОБА_2 до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, треті особи - Державна казначейська служба України, Виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області, Фонд соціального страхування України, Приватне акціонерне товариство «Систем кепітал менеджмент» про визнання бездіяльності щодо відмови у фінансуванні заяви-розрахунку незаконною та зобов'язання вчинити дії по фінансуванню страхувальника для надання матеріального забезпечення найманим працівникам по заяві-розрахунку на загальну суму 78257,50 грн., а саме надати меморіальний документ до банку на перерахування коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (відповідач), треті особи - Державна казначейська служба України (третя особа 1), Виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (третя особа 2), Головне управління державної казначейської служби України в Донецькій області (третя особа 3), Фонд соціального страхування України (третя особа 4), Приватне акціонерне товариство «Систем кепітал менеджмент» (третя особа 5) про визнання бездіяльності щодо відмови у фінансуванні заяви-розрахунку незаконною та зобов'язання вчинити дії по фінансуванню страхувальника для надання матеріального забезпечення найманим працівникам по заяві-розрахунку на загальну суму 78257,50 грн., а саме надати меморіальний документ до банку на перерахування коштів (а.с. 4-14).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 22.01.2016 року ПрАТ «Систем кепітал менеджмент» було направлено на адресу Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належним чином оформлену заяву-розрахунок фінансування матеріальним забезпеченням на загальну суму 78257,50 грн., в тому числі 37653,70 грн. відносно ОСОБА_2 Зазначені документи були отримані відповідачем 28.01.2016. Проте, ПрАТ «Систем кепітал менеджмент» отримано лист за № 01-145 від 17.03.2016 про відмову у виконанні положень Закону № 1105 та надання роз'яснень щодо підстав неможливості проведення розрахунку у зв'язку з реєстрацією юридичної адреси підприємства-страхувальника на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі. Згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви. Проте, в порушення зазначеної норми, відповідачем не здійснено фінансування страхувальника-роботодавця (третьої особи 5) згідно наданої заявки-розрахунку на загальну суму 78257,50 грн., що у свою чергу порушує права позивача на отримання матеріального забезпечення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року позов було задоволено частково, внаслідок чого: визнано незаконною бездіяльність Центральної міжрайонної в м. Донецьку виконавчої дирекції Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо відмови у фінансуванні заяви-розрахунку ПрАТ «Систем кепітал менеджмент» стосовно здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_2 за рахунок Фонду від 22.01.2016; зобов'язано Центральну міжрайонну в м. Донецьку виконавчу дирекцію Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вчинити дії по перерахуванню страхових коштів по фінансуванню страхувальника - ПрАТ «Систем кепітал менеджмент» для надання матеріального забезпечення найманому працівнику - ОСОБА_2 по заяві-розрахунку від 22.01.2016 на суму 37653,70 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 105-110).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач та третя особа 2 подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Систем кепітал менеджмент» зареєстроване 13.06.2001 та має ідентифікаційний код юридичної особи 31227326, юридичною адресою підприємства є 83001, м. Донецьк, вул. Мар'їнська, буд. 1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 15-16). Підприємство здійснює господарську діяльність за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, буд. 3а.

Основним видом діяльності підприємства згідно з КВЕД є 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Колегією суддів встановлено, що позивач з Приватним акціонерним товариством «Систем кепітал менеджмент» знаходиться в трудових відносинах, а саме, позивач працює асистентом директора з розвитку нових видів бізнесу Приватного акціонерного товариства «Систем кепітал менеджмент».

22.01.2016 ПрАТ «Систем кепітал менеджмент» було направлено на адресу Центральної міжрайонної в м. Донецьку виконавчої дирекції Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належним чином оформлену заяву-розрахунок фінансування матеріальним забезпеченням на загальну суму 78257,50 грн., в тому числі 37653,70 грн. відносно ОСОБА_2 Зазначені документи були отримані відповідачем 28.01.2016. Проте, ПрАТ «Систем кепітал Менеджмент» було отримано лист за № 01-145 від 17.03.2016 про відмову у виконанні положень Закону №1105 та надання роз'яснень щодо підстав неможливості проведення розрахунку у зв'язку з реєстрацією юридичної адреси підприємства-страхувальника на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі.

Предметом розгляду даної справи є питання стосовно вирішення правомірності дій відповідача з урахуванням приписів п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 за № 595 в частині не фінансування матеріальним забезпеченням ПрАТ «Систем кепітал менеджмент» на загальну суму 78257,50 грн., за умови надання ним оформленої належним чином заявки-розрахунку.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страховий випадок за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб.

Пунктом 1 частиною 1 статті 12 Закону № 1105-XIV передбачено, що кошти, що надходять до Фонду від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до приписів п 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105 застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 19 Закону № 1105-XIV передбачено право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке виникає з настанням страхового випадку в період роботи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 20 даного Закону за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надається такий вид матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога по вагітності та пологах.

Стаття 22 Закону № 1105 визначає умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати.

Так, п. 1 ч. 1 цієї статті встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; відповідно до ч. 2 даної статті допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ст. 23 Закону № 1105 визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 зазначеного Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 цього Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

За приписами ч. 1 ст. 32 Закону № 1105 документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб.

Кошти, що надходять до Фонду від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати, зокрема виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 12 Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом (ст.19 Закону).

У відповідності до приписів Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 року №26, для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011) далі - місце обліку), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства (п. 5).

Згідно п. 6 даного Порядку заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду.

З матеріалів справи вбачається, що третьою особою 5 на виконання вищезазначених норм на адресу відповідача направлено заяву-розрахунок щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах застрахованій особі - ОСОБА_2 за рахунок коштів Фонду у розмірі 37653,70 грн.

Законодавцем передбачений вичерпний перелік відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме: у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням. Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності (ст. 23 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

П. 5 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності від 22.12.2010року за № 26 передбачено, що для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011року), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року за № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Проте, відповідно до Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 року у справі № 826/18402/14, яка набрала чинності 20 травня 2015 року Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року за № 595 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття, тобто з 07.10.2014 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2015 року по справі № К/800/25198/15 в задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень було відмовлено.

Таким чином, згідно рішення суду п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року за № 595 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закону України №1669).

Згідно статті 4 даного Закону для осіб, які зареєстровані та переселилися з території проведення антитерористичної операції в період її проведення, реєстрація фізичної особи - підприємця здійснюється державними реєстраторами за адресою тимчасового проживання без вимоги державних реєстраторів реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві наявності реєстрації про місця проживання за місцем проведення реєстраційних дій.

Установлено, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Проведення реєстраційних дій, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) та керівника юридичної особи, місцезнаходженням якої є територія проведення антитерористичної операції, на період її проведення забороняється.

Тобто, з аналізу норм Закону України №1669 вбачається встановлення певного механізму проведення державними реєстраторами реєстраційних дій стосовно реєстрації суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, проте вказаний Закону не визначає обов'язку, зокрема, юридичних осіб, місцезнаходженням яких є територія, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, проведення певних реєстраційних дій щодо зміни юридичної адреси.

Крім того, статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до приписів ст. 6 даного Кодексу загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Колегія суддів зазначає, що спонукання ПрАТ «Систем кепітал менеджмент» до проведення реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною місцезнаходження юридичної особи, фактично позбавляє суб'єкта підприємництва здійснювати вільну господарську діяльність.

Водночас, враховуючи основну задачу Закону України №1669, зокрема, забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, колегія суддів вважає необґрунтованим тлумачення відповідачем зазначеної норми закону. Така правова оцінка даної норми, як надає відповідач, фактично унеможливлює як дію зазначеної норми, так і дію Закону України №1669 на практиці, оскільки має місце пряме порушення прав суб'єктів господарювання.

Колегією суддів встановлено, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції головний офіс ПрАТ «Систем кепітал менеджмент» фактично тимчасово переміщено до м. Києва. Також, встановлено, що компанією утримуються та сплачуються усі платежі, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

До того ж колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянтів як на підставу не проведення фінансування відповідно до наданої третьою особою 5 заяви-розрахунку на План заходів щодо реалізації норм постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населення та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», затверджений керівником робочої групи 05.03.2015 року, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом та не може визначати підстави можливості надання Фондом фінансування страхувальникам-роботодавцям матеріального забезпечення найманим працівникам.

Приймаючи до уваги усі вищенаведені доводи, що можуть вплинути на предмет розгляду справи в сукупності, а саме, здійснення позивачем своєї господарської діяльності на території, що підконтрольна українській владі, державну реєстрацію юридичної особи на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі, визнання незаконним та нечинним з моменту прийняття п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014року за № 595, законодавчо встановлені строки здійснення Фондом фінансування страхувальників-роботодавців, належне оформлення спірної заявки-розрахунку, відсутність підстав згідно ст.23 Закону для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, сплата третьою особою 5 єдиного соціального внеску за спірний період, що є джерелом формування коштів Фонду, факт того, що кошти, які надходять до Фонду від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати, зокрема виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання незаконною бездіяльності Центральної міжрайонної в м. Донецьку виконавчої дирекції Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо відмови у фінансуванні заяви-розрахунку ПАТ «Систем кепітал менеджмент» стосовно здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_2 за рахунок Фонду від 22.01.2016 року та зобов'язання Центральної міжрайонної в м. Донецьку Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вчинити дії по фінансуванню страхувальника - ПАТ «Систем кепітал менеджмент» для надання матеріального забезпечення найманому працівнику - ОСОБА_2 по заяві-розрахунку від 22.01.2016 року на суму 37653,70 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі № 805/1918/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі № 805/1918/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов