Ухвала

від 14.09.2016 по справі 233/3049/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Малінов О.С.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року справа №233/3049/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Жаботинської С.В.

Казначеєва Е.Г.

Секретаря судового засідання: Святодух О.Б.,

Представників:

позивача - ОСОБА_3,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника начальника Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області Чепракової Олени Василівни на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2016 року у справі № 233/3049/16-а за позовом ОСОБА_5 до Першого заступника начальника Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області Чепракової Олени Василівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 18 травня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2016 року ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Першого заступника начальника Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області Чепракової Олени Василівни (далі - відповідач, перший заступник Костянтинівської ОДПІ) із вимогами про поновлення строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, скасування постанови серії АА No 218679 про адміністративне правопорушення від 18 травня 2016 року (арк. справи 1-3).

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2016 року вищенаведений адміністративний позов ОСОБА_5 задоволений, поновлено позивачу строк звернення до суду із адміністративним позовом; постанову серії АА № 218679 від 18 травня 2016 року винесену першим заступником начальника Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області Чепраковою Оленою Василівною про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП - скасовано (арк. справи 34-36).

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції відповідач (далі - апелянт) звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в доводах якої зазначив, що відповідачем правомірно відносно позивача, на підставі пп.20.1.41 п.20.1 статті 20 ПК України та ч. 3 статті 165-1 було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу на посадову особу - керівника ТОВ «ТД «Лідер» у зв'язку з несплатою останнім єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2016 року. Щодо посилань позивача та суду першої інстанції на п. 93 та 94 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 в рамках розповсюдження на нього Закону № 1669 то апелянт зазначає, що вказаний Закон № 1669 не скасовує обов'язків, визначених частиною 2 статті Закону № 2464, а дає можливість платникам єдиного внеску на період проведення АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, при цьому головною умовою для звільнення від несвоєчасної сплати обов'язку є заява у довільній формі, яка подається до контролюючого органу, а також, у відповідності до статті 10 вказаного Закону № 1669 - Сертифікат ТПП, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення АТО.

З урахуванням викладеного, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (арк. справи 38-40).

У судовому засіданні представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач підтримала доводи апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції та розглянути справу за її відсутності, про що 13 вересня 2016 року на адресу суду надіслала відповідне клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивач є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Лідер» (код ЄДРПОУ 32401484), місцезнаходженням підприємства є м. Костянтинівка.

05 травня 2015 року завідуючим сектору адміністрування ЄВ управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_6 при звірці даних Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області виявлено несплату ОСОБА_5, який є керівником ТОВ «ТД «Лідер» єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2016 року, з урахуванням чого, вказаною особою контролюючого органу відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення Серії АА № 729822, за яким особу повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 18 травня 2016 року об 12 год. 00 хв. (арк. справи 19).

18 травня 2016 року заступником начальника Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області Чепраковою О.В. відносно позивача, який працює керівником ТОВ «ТД «Лідер» було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії АА № 218679 за несплату ним єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2016 року в сумі 14 430,42 грн. по граничному строку сплати 21 березня 2016 року (станом на 21 березня 2016 року недоїмка - 355 431,04 грн.), чим порушено п. 8 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, з урахуванням чого, на підставі статей 234 2, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також п. 20.1 статті 20 ПКУ позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 680, 00 грн. (арк.. справи 8).

При цьому, підставою для скасування судом першої інстанції вказаної постанови відповідача стали висновки суду про наявність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску на підставі пунктів 93 та 94 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464) в рамках Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» від 02 вересня 2014 року № 1669 (далі - Закон № 1669).

Тобто спірним питанням у даній справі є наявність підстав у податкової для застосування до позивача, як керівника підприємства, що розташовано та здійснює свою діяльність на території проведення АТО на підставі ч. 3 ст. 165-1 КУпАП штрафу за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та, як наслідок правомірність складання контролюючим органом відносно позивача постанову від 18 травня 2016 року № 218679.

Так колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому колегія судді керується нормами законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Тобто обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску.

Згідно частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до частини 12 статті 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п.п. 20.1.41 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.

Згідно вимог ст. 234-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення щодо порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 165-1). Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення. Отже у разі незгоди з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, встановлено законодавче право її оскарження до суду.

Згідно до ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, передбачено, що несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог статті 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивачем у порушення вимог частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI не сплачено єдиний внесок, тоді як обов'язком платника єдиного внеску у розумінні вищенаведених положень частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, окрім іншого, є саме своєчасність та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Тобто єдиний внесок повинен бути своєчасно сплаченим платником.

Зазначене не заперечувалось у судовому засіданні представником позивача. Тобто представник навпаки зауважив суд, що позивачу відомо про те, що єдиний внесок підлягає обов'язковій сплаті. Проте представник акцентував увагу на те, що Законом України № 1669 встановлено звільнення суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території АТО від обов'язкової сплати податків та інших платежів на час проведення АТО, проте не конкретизований період, в який платник повинен сплатити існуюче несплачене зобов'язання, а тому на його думку винесення відповідачем постанови про накладення штрафу є передчасною.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України 1669 внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» було доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 р. № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

До того ж 30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало м. Костянтинівка Донецької області, яке відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є основним місцем реєстрації підприємства.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Костянтинівка також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Тобто, в силу положень п. 9-3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, який надалі перейменований в пункт 9-4 законодавець має на увазі, що позивач звільнявся від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною 2 статті 6 ЗУ № 2464 в частині своєчасності та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а не звільнятись від сплати єдиного внеску взагалі, тобто вказана норма стосується лише штрафів та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, його нарахування та обчислення платником.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що дійсно, Законом України № 1669 встановлено звільнення суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення АТО від своєчасності та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на час проведення АТО за наявності відповідної заяви, що повинна бути подана платником до контролюючого органу не пізніше, ніж 30 календарних днів після закінчення проведення АТО, проте вказаним Законом № 1669 не конкретизований період, в який такий платник повинен сплатити зобов'язання, а тому колегія суддів вважає, що відповідачем у даному випадку до закінчення АТО передчасно у відношенні позивача, як керівника підприємства, яке знаходиться та здійснює діяльність на території проведення АТО у відповідності до ч. 3 ст. 165-1 КУпАП постановою від 18 травня 2016 року за несплату єдиного внеску застосований штраф у розмірі 680 грн., оскільки за відсутності прямо встановленої тимчасовим Законом № 1669 норми, який розроблений для підтримки суб'єктів господарювання на час проведення АТО (у тому числі діє для реалізації Закону № 2464 в частині сплати єдиного внеску) позивач не позбавлений права сплатити такий внесок у будь-який час.

З урахуванням викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування спірної постанови відповідача з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Першого заступника начальника Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області Чепракової Олени Василівни на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2016 року у справі № 233/3049/16-а, - залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2016 року у справі № 233/3049/16-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 15 вересня 2016 року.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Суддів: С.В. Жаботинська

Е.Г. Казначеєв