Рішення

від 14.09.2016 по справі 904/7145/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.16 Справа № 904/7145/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Прогрес", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 12 550,51 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №4 від 12 лютого 2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №14-328юр від 22 серпня 2016 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Прогрес" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" втрати від інфляції в сумі 9 832,51 грн., три відсотки річних в сумі 2 718,00 грн., а всього 12 550,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору SAP № 1561 від 10.04.2014, згідно умов якого позивач, як постачальник, зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти його та оплатити. Свої зобов'язання з оплати поставленого товару відповідач своєчасно не виконав, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2016 року по справі №904/1289/16 з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Прогрес" стягнуто: основний борг у сумі 221 940,00 грн., інфляційні нарахування у сумі 114 900,04 грн., 3% річних у сумі 8 701,26 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 5 183,12 грн.,

У справі №904/1289/16 позивачем було заявлено до стягнення втрати від інфляції та три відсотки річних за загальний період з 28.10.2014 по 16.02.2016.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2016 залишено без змін.

На виконання судового рішення відповідачем були сплачені грошові кошти у сумі 350 724,42 грн. згідно платіжного доручення №906 від 13.07.2016. Отже, період невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар складає з 28.10.2014 по 13.07.2016. Враховуючи, що нарахування втрат від інфляції та трьох відсотків річних за період з 28.10.2014 по 16.02.2016 включно стягнуто за рішенням суду, позивач просить стягнути три відсотки річних та втрати від інфляції за період з 17.02.2016 по 14.07.2016.

Відповідач, проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

У судовому засіданні 14 вересня 2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Прогрес" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, якою просило стягнути з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" заборгованість за поставлену продукцію згідно договору SAP № 1561 від 10.04.2014 у загальному розмірі 345 541,30 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 по справі №904/1289/16 з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Прогрес" стягнуто: основний борг у сумі 221 940,00 грн., інфляційні нарахування у сумі 114 900,04 грн., 3% річних у сумі 8 701,26 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 5 183,12 грн.,

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2016 залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2016 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №904/1289/16 господарським судом Дніпропетровської області 10.06.2016 видано наказ.

При цьому, господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи №904/1289/16 встановлено наступне.

10 квітня 2014 року між публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Прогрес" (продавець) було укладено договір SAP № 1561 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікації(цій), узгодженої(них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Загальна вартість продукції за договором складається з суми вартості всіх партій продукції, узгоджених по всім специфікаціям до даного договору. Ціна продукції, що поставляється покупцю, договірна і вказується для кожної позиції в специфікації(ціях), що є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1, 1.2 розд. 2 договору).

Відповідно до п.3.2 договору поставка продукції продавцем здійснюється в строки, визначені у відповідній(них) специфікації(ціях), але тільки після надання покупцем письмового замовлення на поставку. Датою подачі замовлення на поставку вважається лата його направлення електронною поштою на е-mail promel@alba.dp.ua або факсом на номер 0564-90-15-65 замовлення на поставку повинно містити перелік номенклатури (асортимент; та обсяги поставки продукції, і точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги, зазначені в Специфікації(ціях).

Продавець сповіщає покупця про готовність до поставки продукції телефоном або факсом на № /056/ 499-77-28 або електронною поштою roman.tkасh@аrсеlоrmіttаl.соm не пізніше чим за 72 годин до дати поставки повідомлення повинно містити найменування і кількість продукції, орієнтовну дату поставки (п. 3.5 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що датою оплати вважається дата списання коштів з рахунка покупця на користь продавця. Оплата продукції покупцем здійснюється в національній валюті України по банківських реквізитах продавця, зазначених у договорі в наступному порядку: 4.1.1. Оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється в розмірі 100% від вартості такої продукції протягом 10 календарних днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві.

Специфікацією № 2 від 29.04.22014 сторони погодили, що на склад покупця постачальник поставляє продукцію, а саме щит № 1 шкафной ЩШ-3Д-1 ІР54 у кількості 1 шт. вартістю 134 150,00 грн. та щит № 2 шкафной ЩШ-3Д-1 2200 у кількості 1 шт. вартістю 50 800,00 грн. разом з рахунком-фактури, видатковою накладною, податковою накладною, відповідно до вимог ДПІ та оригіналом документу, що підтверджує якість продукції. Строк оплати продукції визначено по факту поставки з відстрочкою платежу 10 кал./днів.

На виконання умов договору, позивачем у телефонному режимі сповіщено відповідача про готовність поставити йому продукцію (письмова форма такого повідомлення не передбачена умовами договору, тому документальний доказ цього факту відсутній) та поставлено на склад останнього узгоджену заявкою № НОМЕР_1 від 24.02.2014 продукцію на суму 221 940,00 грн., що підтверджено видатковою накладною № 155 від 16.10.2014, підписаною та скріпленою печатками обох сторін та виставленим рахунком на оплату №168 від 16.10.2016.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за поставлений товар.

З урахуванням наведеного місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в сумі 221 940,00 грн.

Позивач нарахував та просив господарський суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 114 900,04 грн. та 3% річних в сумі 8 701,26 грн. за період прострочення з 28.10.2014 по 16.02.2016.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 114 900,04 грн. та 3% річних в сумі 8 701,26 грн. за період прострочення з 28.10.2014 по 16.02.2016.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у справі №904/1289/16 встановлено прострочення відповідача, як боржника, за період з 28.10.2014 по 16.02.2016.

У відповідності до п.9 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, встановлене рішенням господарського суду, позивач з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором SAP № 1561 від 10.04.2014 щодо оплати поставленого товару нарахував та просить стягнути з відповідача втрати від інфляції та три відсотки річних за період з 17.02.2016 по 14.07.2016, що і є причиною спору.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Позивачем нараховані втрати від інфляції за період з 17 лютого 2016 року по 14 липня 2016 року, визначений сукупний індекс інфляції у вказаному періоді у розмірі 104,4%.

Сума втрат від інфляції за вказаний період складає 9 832,51 грн. (221 940,00грн. х 104,43025593 % = 231 772,51грн. - 221 940,00грн.).

При перевірці розрахунку втрат від інфляції господарським судом враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Розрахунок втрат від інфляції перевірено судом та відповідає вищенаведеним положенням.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних встановлено, що позивачем розрахунок зроблено невірно, не враховано, що кількість днів у 2016 році складає 366.

Отже, вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає частковому задоволенню у сумі 2 710,58 грн., виходячи з наступного:

заборгованість за період з 17.02.2016 по 14.07.2016: 221 940,00 грн.х3%:366х149дн = 2 710,58 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 12 543,09 грн. (9 832,51 грн. + 2 710,58 грн.).

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо невірного визначення позивачем періоду нарахування трьох відсотків річних (відповідач вважає правильним період нарахування з 17.02.2016 по 11.07.2016).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2016 та постанови державної виконавчої служби, перерахував грошові кошти в розмірі 350 724,42грн. на рахунок територіального відділення Державної казначейської служби згідно платіжного доручення №060021674 від 12.07.2016. В подальшому територіальне відділення Державної казначейської служби згідно платіжного доручення №906 від 13.07.2016 перерахувало на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого об'єднання "Прогрес" грошові кошти у сумі 350 724,42 грн. Згідно відмітки банку на платіжному дорученні операція по зарахуванню грошових коштів проведена банком 15.07.2016 (а.с.16).

Таким чином, позивач фактично отримав грошові кошти 15.07.2016.

Як зазначено в п.1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у сумі 1 377,18 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі (Орджонікідзе), 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Прогрес" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 49, прим. 317, ідентифікаційний код 36041366) втрати від інфляції у сумі 9 832 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 51 коп., три відсотки річних у сумі 2 710 (дві тисячі сімсот десять) грн. 58 коп., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 18 коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М. Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 15.09.2016