Рішення

від 13.09.2016 по справі 904/6451/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.16 Справа № 904/6451/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінокор", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення суми боргу

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: ОСОБА_1 - представник відповідача за дов. №14 від 29.01.2016

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінокор" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Дзержинського" про стягнення 17453, 85 грн., з яких: основний борг - 12031, 20 грн., інфляційні втрати - 643, 41 грн., три відсотки річних - 309, 36 грн. та пеня - 4469, 88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 14-2044-02 від 08.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 12.09.2016.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив. Про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 41).

12.09.2016 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав контррозрахунок трьох відсотків річних, зазначив, що до нарахування інфляційних втрат заперечень не має, а щодо нарахування позивачем пені зазначив, що стягнення пені не передбачено спірним договором.

У судовому засіданні 12.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінокор" (далі - позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 14-2044-02 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію (далі - товар). Кількість, номенклатура, ціна, строки поставки товару, умови поставки (відповідно до ІНКОТЕРМС - правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної ОСОБА_2 в редакції 2010 року) та умови оплати визначені в специфікаціях, прикладених до даного договору, що становлять його невід'ємну частину. Згідно з п. 2.1 договору договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору.

Датою поставки автомобільним транспортом вважається дата, зазначена покупцем у товарно-транспортній накладній або видатковій накладній (п. 3.1 договору).

Специфікацією № 1 до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 70441, 44 грн. Умови поставки: СРТ м. Дніпродзержинськ склад покупця. Умови оплати: по факту поставки вподовж 20-ти банківських днів. Оплата здійснюється на підставі рахунка (арк. с. 15).

Додатковою угодою № 1 сторони погодили доповнити договір специфікацією № 2, якою погодили поставку товару на загальну суму 14669, 88 грн. Умови поставки: по факту поставки впродовж 20-ти банківських днів (арк. с. 16).

додатковою угодою № 2 сторони погодили доповнити договір специфікацією № 3, якої погодили поставку товару на загальну суму 12031, 20 грн. Умови оплати: по факту поставки впродовж 20-ти банківських днів (арк. с. 17).

На виконання умов договору та специфікацій до нього, позивач поставив, а відповідач, на підставі довіреностей (арк. с. 21-24), прийняв товар на загальну суму 26030, 32 грн., що підтверджується видатковими накладними від 10.07.2015 № 593 на суму 13999, 12 грн. та від 14.12.2015 № 1403 на суму 12031, 20 грн., підписаними обома сторонами (арк. с. 19-20).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого твару, у зв'язку з чим несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі 12031, 20 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленим видатковими накладними та не надано доказів повної його оплати на суму 12031, 20 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 12031, 20 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 30.07.2015 по 01.07.2016 у розмірі 309, 36 грн. та інфляційні втрати за період 30.07.2015 по 01.07.2016 у сумі 643, 41 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги частково, а саме три відсотки річних у розмірі 269, 73 грн. та інфляційні втрати у сумі 482, 76 грн., оскільки позивачем при здійсненні їх нарахування невірно визначено дату початку прострочення оплати поставленого товару. Так, позивачем за видатковою накладною від 10.07.2015 № 593 визначено дату початку прострочки - 30.07.2015, тоді як з урахування 20-ти банківських днів вірною датою початку прострочення оплати є 08.08.2015. За видатковою накладною від 14.12.2015 № 1403 позивачем визначено дату прострочення - 03.01.2016, тоді як правильно - 19.01.2016.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4469, 88 грн. за період з 30.07.2015 по 01.07.2016.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, нарахування неустойки, зокрема пені, можливе лише на підставі договору. Однак, спірним договором не передбачено забезпечення невиконання або неналежного виконання зобов'язання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій, а саме, пені.

У зв'язку з вищевикладеним, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 4469, 88 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1009, 29 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат імені ОСОБА_3" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, буд. 18-б; ідентифікаційний код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінокор" (49126, м. Дніпро, ж/м СокілАДРЕСА_1; ідентифікаційний код 34499484) основний борг у розмірі 12031, 20 грн., три відсотки річних у сумі 269, 73 грн., інфляційні втрати у сумі 482, 76 грн. та 1009, 29 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.09.2016

Суддя ОСОБА_4