Постанова

від 09.12.2010 по справі 13/12/09-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.12.10 № 13/12/09-АП

суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства В«Запорізький завод феросплавівВ» , м. Запоріжжя

До відповідача:

1. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

2. Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про визнання дій СДПІ протиправними та стягнення з Державного бюджету 4 200 000,00 грн.

За участі прокурора Запорізької області

Суддя В.Г. Серкіз

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1довіреність № 18-40від 03.09.10 Від відповідача-1: ОСОБА_2довіреність №б/нвід 18.10.10 ОСОБА_3довіреність №б/нвід 09.11.10 Від відповідача-2:не з'явився Прокурор:не з'явився

Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства В«Запорізький завод феросплавівВ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області про стягнення з Державного бюджету України суму податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за грудень 2007р. у розмірі 4 200 000,00грн.

До вирішення спору по суті позивач уточнив свої вимоги та просив суд, крім стягнення вказаної суми, визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, яка виразилася у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007р.

Заява про збільшення позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб, забезпечена судовим збором, тому судом приймається до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що як платник податку на додану вартість ВАТ В«Запорізький завод феросплавівВ» подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року, якою (код рядка 25, 25.1.) визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 25 932 965,00 грн. Але, на момент звернення з даним адміністративним позовом до суду зазначена сума ПДВ на рахунок ВАТ В«Запорізький завод феросплавівВ» надійшла не у повному обсязі - 4 200 000,00 грн. позивачу не перераховані. Стверджує, що порушення його права на своєчасне отримання з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сталося внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача-1, яке полягає у неподанні до органу державного казначейства висновку про відшкодування податку на додану вартість.

Просить адміністративний позов (уточнений) задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 проти задоволення адміністративного позову заперечив, при цьому стверджує, що вимога про визнання бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі не відповідає нормам кодексу адміністративного судочинства України та Закону України В«Про податок на додану вартістьВ»

Крім цього, відповідач-1 вважає, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі не може бути відповідачем у позові про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, оскільки не є розпорядником бюджетних коштів.

Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідач-2 проти адміністративного позову також заперечує, при цьому зазначив, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства на підставі висновків згідно з реєстрами суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість податкових органів або за рішенням суду.

У зв'язку з тим, що на час подання відзиву до Головного управління не надходило відповідного висновку та реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування позивачу податку на додану вартість за грудень 2007 року, то і підстави для перерахування коштів у Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області відсутні.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію відповідачів.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 7.7. ст. 7 Закону визначений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до абзаців 1 і 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до п. 7.7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» ВАТ В«Запорізький завод феросплавівВ» подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року для одержання бюджетного відшкодування в сумі 25 932 965,00 грн.

На момент звернення з даним адміністративним позовом до суду частково сума ПДВ у розмірі 4 200 000,00 грн. на рахунок ВАТ В«ЗЗФВ» не надійшла.

В період з 16.07.2008р. по 28.07.2008р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі невиїзну документальну перевірку ВАТ «ЗФЗ»з питання правових відносин з ВАТ «Приват Холдінг»за період: листопад, грудень 2007 року, за результатами якої складено відповідний акт № 532/08- 01/00186542 від 29.07.2008 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ВАТ «ЗФЗ» (ЄДРПОУ 0018654) з питання правових відносин з ВАТ «Приват Холдінг»(ЄДРПОУ 20217492) за період листопад, грудень 2007 року.

На підставі цього Акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі винесено податкове повідомлення-рішення № 0001260801/0 від 06.08.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлену ВАТ «ЗФЗ»у податковій декларації по ПДВ за грудень 2007 року, у розмірі 4 200 000, 00 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001260801/0 від 06.08.2008 року, за результатом розгляду якої постановою господарського суду Запорізької області у справі № 23/246/08-АП від 20.10.2008 року вирішено позовні вимоги задовольнити повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0001260801/0 від 06.08.2008 року, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за грудень 2007 року у розмірі 4 200 000,00 грн.

За результатами апеляційного та касаційного оскарження постанова господарського суду Запорізької області у справі № 23/246/08-АП від 20.10.2008р. залишена без змін, а апеляційна та касаційна скарги СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя -без задоволення.

Оскільки податкове повідомлення-рішення № 0001260801/0 від 06.08.2008р., яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за грудень 2007 року у розмірі 4 200 000,00 грн. скасовано, позивач вважає, що відповідач не надаючи органу державного казначейства висновок про відшкодування ПДВ порушує право ВАТ В«ЗЗФВ» на своєчасне отримання з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Саме це слугувало підставою для звернення ВАТ В«Запорізький завод феросплавівВ» з позовною заявою про визнання протиправною діяльності відповідача-1 та стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Господарський суд не погоджується з обраним позивачем способом захисту порушеного права, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Звернення до адміністративного суду можливо згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом пред'явлення адміністративного позову.

Необхідно розрізняти право на позов у матеріальному розумінні і право на позов у процесуальному розумінні.

Право на позов у процесуальному розумінні -це право на подачу позовної заяви з метою захисту порушеного права в принципі.

У матеріальному розумінні право на позов - це право вимагати від суду винесення рішення про захист порушеного суб'єктивного права і право отримати такий захист.

При цьому, в теорії права ці поняття розглядаються неоднозначно.

За своєю структурою право на позов, як право на судовий захист складається з права на пред'явлення позову і право на його задоволення.

Так у відповідності з пп. 7.7.3 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в редакції чинній до 31.03.2005р., підставою для отримання відшкодування були данні тільки податкової декларації за звітний період. Платник податку мав право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Водночас, в чинній редакції Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» наведені вище правила відсутні, Законом право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету не передбачається.

Наведене кореспондується зі змістом ч.3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначена стаття містить вичерпний перелік вимог адміністративного позову, зокрема адміністративний позов не може містити вимоги про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з Державного бюджету України коштів.

В ч.1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що В«у позовній заяві зазначаються:

4) зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги...В»

Адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача -суб'єкта владних повноважень, коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Крім того, слід зазначити, що статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено:

« Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

1) операцій з коштами державного бюджету...В» .

Статтею 50 Бюджетного кодексу України встановлено:

В«Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до Державного бюджету податків, зборів, (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.В»

Крім того, відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Тобто на цей час законодавством не передбачене право органів державної податкової служби виступати від імені держави у питаннях, що стосуються розпорядження бюджетними коштами. Діяльність та повноваження органів державної податкової служби, як органів державної влади регламентовано Законом України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» , якій містить вичерпний перелік завдань (ст. 2) та функцій (ст. 10), покладених на державну податкову службу, серед яких відсутні будь-які, пов'язані з розпорядженням бюджетними коштами.

За таких обставин, задоволення позову про визнання незаконної бездіяльності СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя та стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не видається можливим.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова підготовлена у повному обсязі і підписана 13.12.2010р.

Суддя В.Г. Серкіз