Рішення

від 07.09.2016 по справі 910/11809/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2016Справа №910/11809/16

За позовом: Приватного підприємства "Губницький завод будівельних матеріалів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕРБУД КАПІТАЛ"

про про стягнення 29 748,57 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Гопанчук Р.Л., за довіреністю №б/н від 01.04.2016

Від відповідача: Омельченко В.С. за довіреністю № б/н від 26.07.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного підприємства "Губницький завод будівельних матеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕРБУД КАПІТАЛ" про стягнення 23 680,00 грн. основного боргу, 5 683,20 грн. пені, 385,37 грн. нарахованих відсотків, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 05/08 від 05.08.2015.

Ухвалою суду від 30.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11809/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.08.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 03.08.2016 представник позивача повідомив суду, що не готовий до судового засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.08.2016 надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Суд, оголосив перерву у судовому засіданні до 22.08.2016, для витребування у сторін належних та допустимих доказів перерахунку коштів на рахунок позивача та у позивача документів на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2016.

У судовому засіданні 22.08.2016 представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та просив відкласти розгляд справи, для надання можливості сторонам вирішити спір мирним шляхом.

Представник позивача також просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості підготуватися до судового засідання.

Суд розглянувши дані клопотання, задовольнив їх та відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву у судовому засіданні до 31.08.2016, для повторного витребування у позивача документів на виконання вимог ухвал суду від 30.06.2016.

У судовому засіданні 31.08.2016 представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву, який суд долучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2016 подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив.

Ухвалою господарського суду продовжено строк розгляду спору та призначено судове засідання 07.09.2016.

У судовому засіданні 07.09.2016, представник позивача просив суд відкласти розгляд справи для надання йому можливості підготуватися до судового засідання.

Представник відповідача заперечів проти даного клопотання та подав письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши дене клопотання, суд його відхилив, осільки для забезпечення права позивача на підготовку до судового засідання, розгляд справи вже неодноразово відкладався судом.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечів проти даного позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Губницький завод будівельних матеріалів» (надалі за текстом - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІПЕРБУД КАПІТАЛ" (надалі за текстом - відповідач) було укладено договір поставки № 05/08 від 05.08.2015 р. (надалі за текстом - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати цеглу керамічну повнотілу марки М125 (далі - товар) у порядку, визначену цим договором.

Відповідно до п.4.1. договору, поставка товарів здійснюється постачальником протягом двох днів з дня отримання ним від покупця відповідної заяви. Поставка товару може бути здійснена постачальником достроково за умови наявності згоди покупця.

Згідно зі п. 4.2. договору, покупець зобов'язаний оплатити вартість товару протягом трьох банківських днів з дня поставки товару.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару - цегли керамічної

повнотілої марки М-125 в кількості:

- у серпні 2015 року - 15 200 штук на загальну суму 33 440, 00 гривень;

- у вересні 2015 року - 13 500 штук на загальну суму 29 700, 00 гривень;

- у листопаді 2015 року - 7 200 штук на загальну суму 31 680, 00 гривень.

Товар було поставлено з дотриманням умов про кількість, якість, асортимент,

строки згідно умов договору та специфікації № 1 до нього, що була підписана сторонами в якості додатку № 1 до договору одночасно з підписанням основного тексту договору.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними: 1) № КГ1 від 06 серпня 2015 року на суму 15 840, 00 гривень та товарно-

транспортною накладною до неї; 2) № КГ2 від 26 серпня 2015 року на суму 17 600, 00 гривень та товарно-транспортною накладною до неї;

3) № КГЗ від 02 вересня 2015 року на суму 13 860, 00 гривень та товарно- транспортною накладною до неї;

4) № КГ4 від 14 вересня 2015 року на суму 15 840, 00 гривень та товарно- транспортною

накладною до неї;

5) № КГ5 від 15 листопада 2015 року на суму 15 840, 00 гривень та товарно- транспортною

накладною до неї;

6) № КГ6 від 30 листопада 2015 року на суму 15 840, 00 гривень та товарно- транспортною накладною до неї.

Представник позивача пояснив суду, що оскільки відповідач так і не виконав зобов'язання за договором та товар у встановлений строк не поставив, то Приватне підприємство «Губницький завод будівельних металів» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕРБУД КАПІТАЛ" про стягнення 23 680,00 грн. основного боргу, 5 683,20 грн. пені, 385,37 грн.

нарахованих відсотків, за договором про поставку № 05/08 від 05.08.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання за договором та не оплатив за поставлений товар на загальну суму 23 680,00 грн. , у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З наданих суду доказів вбачається, що позивач відповідно договору поставки № 05/08 від 05.08.2015 свої зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач своє зобов'язання виконав частково.

Судом було встановлено, що основний борг за договором поставки №05/08 від 05.08.2015, у розмірі 4 840,00 грн. був погашений відповідачем до звернення позивачем з даним позовом до суду (до 24.06.2016), а основний борг у сумі 18 840,00 грн. - після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у даній справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 18 840,00 грн. основного боргу за договором поставки №05/08 від 05.08.2015 підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4 840,00 грн. основного боргу не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕРБУД КАПІТАЛ" пеню за неналежне виконання зобов'язання в сумі 5 683,20 грн.

Приймаючи до уваги викладені умови договору, дослідивши поданий позивачем детальний розрахунок позовних вимог, господарський суд визнає позовні вимоги про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому позивачем не було взято до уваги вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно зі ст. 3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У преамбулі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Проте, варто звернути увагу на те, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» на даний час є чинними і повинні застосовуються до правовідносин сторін у даному спорі, встановлюючи обмеження стосовно пені, яка може бути стягнута з боржника за рішенням суду.

Враховуючи наведене, поданий позивачем розрахунок пені із застосуванням ставки у розмірі 22% є необґрунтованим у зв'язку з невірним застосуванням ним ставки неустойки, оскільки за спірний період, за який позивач просить стягнути пеню, облікова ставка НБУ неодноразово змінювалася, що позивачем не було враховано.

Крім того, навіть перевіряючи розрахунок позивача, в якому він застосовував ставку пені у розмірі 22%, господарський суд встановив, що нарахована сума пені не знайшла свого підтвердження і була значно завищена, оскільки розраховувалася відносно загальної суми заборгованості, а не відносно кожного порушеного зобов'язання окремо, і представник позивача з цього приводу обґрунтованих пояснень суду не надав.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався для надання можливості позивачу подати суду обґрунтований розрахунок пені, проте позивачем він до цього часу не виконаний.

При цьому господарський суд не в змозі виконати власний розрахунок пені з урахуванням вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки позивачем не надано господарському суду рахунків, на які ідуть посилання у банківських виписках про сплату відповідачем коштів за спірний період.

Враховуючи тривалість господарських відносин між сторонами, та зважаючи, що проплати відповідачем періодично здійснювалися, проте неможливо встановити по сумам окремо, в рахунок оплати яких поставок вони здійснювалися, то суд самостійно не може виконати обґрунтований розрахунок пені.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки товару №05/08 від 05.08.2015, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України , за розрахунком позивача, перевіреним судом, не підлягають стягненню 5 683,20 грн. пені.

Також, позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕРБУД КАПІТАЛ" 385,37 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України , особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України , що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 05/08 від 05.08.2015, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України , за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 385,37 грн. трьох відсотків річних.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає позов Приватного підприємства «Губницький завод будівельних матеріалів» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕРБУД КАПІТАЛ" таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 18 840 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІПЕРБУД КАПІТАЛ" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд.4-В, офіс 415, ідентифікаційний код 37602198) на користь Приватного підприємства «Губницький завод будівельних матеріалів» (23746, Віницька область, Гайсинський район, с. Губник, вул. Комсомольська, 53, ідентифікаційний код 34671693) 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 37 коп. трьох відсотків річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. У позовних вимогах про стягнення 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу та 5 683 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн.20 коп. пені відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 12.09.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина