Рішення

від 06.09.2016 по справі 910/12605/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016Справа №910/12605/16

За позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄТК ТРЕЙД" Пророзірвання договору та стягнення 401 276,64 грн.

Суддя О.М. Ярмак За участю представників:

від позивачаГніздицька Л.В. (представник за довіреністю від 17.05.2016) від відповідача Беседіна Т.І. (представник за довіреністю 10.06.2016), Таранець К.А. (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄТК ТРЕЙД" про розірвання договору 51/13НПЦВРЕФЮ-У (обслуговування орендованого майна) від 21.05.2013 та стягнення 401 276,64 грн заборгованості (331 994,40 грн - основний борг, 45 106,34 грн - пеня, 3 175,73 грн - 3% річних, 21 000,17 грн - штраф 7%).

Ухвалою Господарського суду міста Києва 14.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12605/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.08.2016.

В судовому засіданні 16.08.2016 судом оголошено перерву до 06.09.2016.

30.08.2016 від відповідача надійшли доповнення до відзиву.

В судовому засіданні 06.09.2016 представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги.

Представник відповідача пояснив, що визнає вимоги в частині розірвання договору та стягнення 299 465,35 грн.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2016 між Державним підприємством «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄТК ТРЕЙД" (замовник) укладено договір 51/13НПЦВРЕФЮ-У (обслуговування орендованого майна) (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає зобов'язання здійснювати технічне обслуговування та ремонт рухомого складу (вагонів), що орендуються по договору № 2/13ОРЦВРЕФЮ-У від 21.05.2013 замовником у виконавця.

Відповідно до п. 1.2 Договору, замовник використовує орендований рухомий склад для перевезення вантажів залізницями України, СНД, Балтії (Естонії, Латвії, Литви), Польщі, Угорщини, Румунії, Словакії, Болгарії.

Згідно з п. 2.1 Договору виконавець зобов'язується: 2.1.1) здійснювати технічне обслуговування орендованого рухомого складу (вагонів) встановленим порядком згідно інструкції заводу-виробника; 2.1.2) здійснювати ремонт орендованих вагонів по заявці замовника.

Сплата коштів за технічне обслуговування орендованих вагонів здійснюється замовником по наданому рахунку виконавця, згідно кошторису і протоколу, який є невід'ємною частиною договору. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору замовник сплачує кошти за технічне обслуговування орендованих вагонів, шляхом щомісячних перерахувань, у термін, не пізніше 15 числа поточного місяця, виходячи із зобов'язань попереднього місяця.

Остаточні розрахунки здійснюються на підставі рахунка, виставленого виконавцем.

У Додатку № 1 до Договору сторонами погоджено вартість послуг за технічне обслуговування власного орендованого критого вагону з 21.05.2013 у розмірі 103,20 грн доба.

Додатковою угодою № 1 від 03.06.2016 до Договору пункт 2.1 було доповнено пунктами 2.1.3 та 2.1.4, якими визначено обов'язок виконавця щомісячно підписувати акти звірок та проводити відшкодування витрат замовника на проведення деповських та капітальних ремонтів на підставі повного комплекту документів (в тому числі копії актів виконаних робіт, кошторисів, ВУ-36, дефектних відомостей про ВЧД, якими виконані такі ремонти), шляхом перерахування кошів на поточний рахунок протягом 5 банківських днів або шляхом підписання акту закриття взаємних розрахунків.

У зв'язку із утворенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яке стало правонаступником Державного підприємства "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс", додатковою угодою № 5 від 01.12.2015 до Договору сторонами внесено відповідні зміни до преамбули та реквізитів Договору.

За твердженням позивача, станом на 01.06.2016 у відповідача наявна заборгованість за Договором у розмірі 331 994,40 грн, а саме: за вересень 2015 року - 40 428,00 грн, жовтень 2015 року - 41 589,60 грн, листопад 2015 року - 38 803,20 грн, грудень 2015 року - 38 390,40 грн, січень 2016 року - 38 390,40 грн, лютий 2016 року - 35 913,60 грн, березень 2016 року - 35 707,20 грн, квітень 2016 року - 30 960,00 грн, травень 2016 - 31 992,00 грн.

На підтвердження вказаних заборгованостей позивачем подано до суду рахунки № 363 від 08.09.2015, № 401 від 07.10.2015, № 462 від 09.11.2015, № 485 від 17.11.2015, № 17 від 08.12.2015, № 4 від 11.01.2016, № 29 від 09.02.2016, № 59 від 10.03.2016, № 78 від 18.03.2016, № 98 від 11.04.2016, № 109 від 10.05.2016, та докази їх направлення відповідачу для здійснення остаточних розрахунків.

Оскільки відповідач не сплачував кошти за технічне обслуговування вагонів, а ні самостійно, а ні на підставі виставлених позивачем рахунків, у нього утворилась заборгованість за Договором в розмірі 331 994,40 грн.

Відповідач частково заперечує вказану заборгованість на суму 101 811,29 грн, з яких 80 221,75 грн - заборгованість позивача перед відповідачем за ремонтні роботи, проведені у вагоні № 24339541 на ст. Марцево РЖД, 14 760,80 грн - пеня, 5 615,52 грн - 7% штрафу, 1 213,22 грн - 3% річних.

З приводу вказаних заперечень суд зазначає, що наявність заборгованості позивача перед позивачем не є предметом оцінки в межах розгляду даної справи, а підлягає вирішенню в окремому спорі, тому не може впливати на суму боргу відповідача перед позивачем за договором № 51/13НПЦВРЕФЮ-У від 21.05.2016.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи наведене вище, суд вважає доведеним позивачем, документально підтвердженим та не спростованим відповідачем факт наявності основної заборгованості за Договором за період з вересня 2015 року по травень 2016 року у сумі 331 994,40 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 45 106,34 грн пені, 21 000,17 грн 7% штрафу, 3 175,73 грн 3% річних за порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 175,73 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 4.1 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату у встановлені цим Договором терміни замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, починаючи з 1-го числа місяця, наступного за звітним.

У зв'язку із допущенням відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання, то правомірним є притягнення його до відповідальності, встановленої вказаним положенням договору, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунками позивача в розмірі 45 106,34 грн, які перевірено судом та визнано вірними.

Відповідно до положень ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

На підставі вказаного положення законодавства позивачем було розраховано до стягнення з відповідача суму штрафу у розмірі 7% від вартості робіт, що становить 21 000,17 грн та за наслідками перевірки судом на предмет арифметичної вірності підлягає стягненню.

Що стосується позовних вимог про розірвання Договору, суд зазначає таке.

За п. 7.1 Договору він діє з моменту підписання до 31 грудня 2018 року.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Частиною другою ст. 651 ЦК України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Отже, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

Оскільки вище по тексту судом встановлено факт несплати відповідачем на користь позивача коштів за виконану ним роботу, на отримання яких позивач розраховував, укладаючи Договір, суд вважає таке порушення істотним та таким, що тягне за собою задоволення позовних вимог про розірвання Договору.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 7 397,15 грн. (1 378,00 грн+6 019,15 грн).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір № 2/13ОРЦВРЕФЮ-У (Обслуговування орендованого майна) від 21.05.2013, укладений між укладений між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄТК Трейд".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄТК Трейд" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, оф. 1, код ЄДРПОУ 37641441) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 331 994 (триста тридцять одну тисячу дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 40 коп. боргу, 3 175 (три тисячі сто сімдесят п'ять) грн 73 коп. 3% річних, 45 106 (сорок п'ять тисяч сто шість) грн 34 коп. пені, 21 000 (двадцять одну тисячу) грн. 17 коп. 7% штрафу, 7 397 (сім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 15 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 13.09.2016

Суддя О.М. Ярмак