Рішення

від 12.09.2016 по справі 910/14564/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.09.2016Справа № 910/14564/16 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу за позовомТовариства  з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" доПриватного підприємства "Кола-Імпекс" простягнення 15 400 грн 00 коп. Представники: від позивача:      не з'явились від відповідача:  не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 09.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства  з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" з вимогами до Приватного підприємства "Кола-Імпекс" про стягнення 15 400 грн 00 коп. вартості втраченого обладнання. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки товару № 1947 від 31.01.2012 не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення торгового обладнання, у зв'язку з чим в останнього виник обов'язок щодо відшкодування вартості втраченого майна у розмірі 15 400 грн 00 коп. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14564/16, розгляд справи призначений на 12.09.2016. Представники сторін в судове засідання 12.09.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, вимоги суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином за адресами, зазначеним на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch. У судовому засіданні 12.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ: 31.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Аква"  (постачальник за договором) та Приватним підприємством "Кола-Імпекс" (покупець за договором) укладено договір поставки товару № 1947, відповідно до умов якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на мовах та в порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за урнами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору. Відповідно до додатку № 1/524 до договору поставки № 1947 від 31.01.2012 з метою стимулювання та збільшення збуту (продажу) товару, що постачається сторони дійшли згоди про надання покупцю торгового обладнання у користування виключно для зберігання та реалізації продукції, яка поставляється постачальником покупцю. Згідно з пунктом 1.2 додатку № 1/524  до договору обладнання передається в комплекті. Склад кожного окремого комплексу узгоджується сторонами та шляхом підписання акту прийому-передачі, що є невід'ємними частиною цього договору. У відповідності до пункту 2.2.8 додатку № 1/524 до договору покупець зобов'язаний повернути обладнання у справному стані по закінченню терміну дії договору протягом 5 (п'ять) календарних днів з моменту розірвання строку дії договору, або за вимогою постачальника згідно письмової вимоги постачальника в термін 10 (десять) календарних днів з дати направлення такої вимоги на юридичну адресу покупця, зазначеному в договору поставки продукції. Сторони домовились, що в разі неповернення обладнання в строк, зазначений в пункті 2.2.8 даного додатку, обладнання вважається втраченим (пункт 2.2.9 додатку № 1/524 до договору). Положеннями пункту 2.2.10 додатку № 1/524 до договору сторони погодили, що в разі втрати, пошкодження або знищення обладнання, покупець зобов'язується сплатити штраф в розмірах, передбачених пунктом 3.4, 3.5 цього додатку. Відповідно до пункту 3.3 додатку № 1/524 до договору у випадку, якщо постачальником буде виявлено відсутність торгового обладнання у покупця за місцем встановлення, покупець зобов'язаний сплатити не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати складання представником постачальника відповідного акту штраф за кожну одиницю відсутнього торгового обладнання в розмірі, передбачено пунктом 3.4 цього додатку. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, в якому містяться елементи договорів поставки та оренди. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Як встановлено судом, на виконання умов укладеного додатку № 1/524 до договору поставки товару № 1947 від 31.01.2012 позивач передав, а відповідач отримав у користування наступне обладнання: Холодильник шафа-вітрина "Icestresm Super Large" вулична "Миргородська"(зима-літо) Type= "RDO" ID="73", заводський № 131200.14394.127, кількість 1, рік випуску 2013; Брендова антивандальна констр. Для 2-дверних хол. Миргородська (май 2013), инв. № ЗА10319, кількість 1, рік випуску 2013, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі торгового обладнання № 3106 від 30.09.2015. Відповідно до акту про порушення умов використання/про відсутність торгового обладнання від 06.05.2016 представником позивача встановлено факту порушення, а саме відсутність двухкамерного холодильника за адресою встановлення. 24.05.2016 та 13.06.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогами про повернення торгового обладнання та сплату штрафу. Проте зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Приватного підприємства "Кола-Імпекс" 15 400 грн 00 коп. вартості втраченого торгового обладнання. Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення сплачених за товар коштів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за повернутий товар у розмірі 84 258 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення сплачених за товар коштів у розмірі 84 258 грн 00 коп. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 4 статті 285 Господарського кодексу України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря. Згідно з частиною 2 статті 779 Цивільного кодексу України, у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно зі статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. У відповідності з вимогами частини 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі. Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. Відповідно до частини 3 статті 623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Тобто, вказаною нормою передбачено право суду на задоволення вимоги про відшкодування збитків за ринковими цінами на день ухвалення рішення за відсутності у договорі іншого порядку формування цін. У відповідності до пункту 3.4 додатку № 1/524 до договору розмір штрафу (вартості) торгового обладнання, а саме  холодильник дводверний зовнішній складає 14   000 грн 00 коп., антивальдальна конструкція – 1   400 грн 00 коп. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вищевикладене та враховуючи встановлення самого факту порушення відповідачем зобов'язання, наявність причинного зв'язку, збитки, що у зв'язку з цим були завдані позивачу, а також розмір цих збитків, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 400 грн 00 коп. вартості втраченого обладнання визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного підприємства "Кола-Імпекс" (03039, м. Київ, пр-т Науки, буд. 53, ідентифікаційний код 24092610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 37-41, ідентифікаційний код 36800559) вартість втраченого обладнання у розмірі 15 400 (п'ятнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп. та  1   378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва. Повне рішення складено: 15.09.2016 Суддя                                                                                                           Н.Б. Плотницька