Постанова

від 07.09.2016 по справі 910/8149/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р. Справа№ 910/8149/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Хрипуна О.О.

Власова Ю.Л.

За участі представників сторін:

Від позивача: Потапова А.Ю.

Від відповідача: Кривошея Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 по справі №910/8149/16 (суддя: Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітекс- Сервіс"

до Міністерства оборони України

про стягнення 800 347, 08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 по справі №910/8149/16 позов задоволено повністю, а саме: присуджено до стягнення з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТЕКС-СЕРВІС" (04073, м. Київ, вулиця Сирецька, будинок 9, корпус 1-Ф, ідентифікаційний код 39304165) 800 347 (вісімсот тисяч триста сорок сім) грн. 08 коп. заборгованості, 12 005 (дванадцять тисяч п'ять) грн. 21 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт наявності боргу у відповідача за Договором в сумі 800 347,08 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому суд першої інстанції задовольнив заявлені позовні вимоги.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 по справі №910/8149/16, апелянт звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт наголошував на тому, що судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що позивачем товар за умовами договору поставлено, однак всупереч умовам договору не проведено наладку обладнання, будь-яке документальне підтвердження проведення наладки обладнання позивачем не надано. Крім того, заборгованість яку позивач просить стягнути не була зареєстрована у органах Державної казначейської служби України, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів на те, що проведено наладку обладнання, будь-які відмітки про проведення таких робіт у актах приймання відсутні.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 по справі №910/8149/16 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 апеляційну скаргу по справі №910/8149/16 прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи № 910/8149/16 на 07.09.2016.

Розпорядженням від 07.09.2016 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. та судді Михальської Ю.Б., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустках, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 910/8149/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 по справі №910/8149/16 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О., розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 07.09.2016.

В судовому засіданні 07.09.2016 представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2016 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 16.10.2015 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТЕКС-СЕРВІС" (постачальник) укладено про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2115/87 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику холодильники та морозильники; машини пральні; електроковдри; вентилятори, а саме: камера морозильна, камера холодильна, спліт система для морозильної камери, моноблок для холодильної камери, прилавок холодильний, шафа холодильна, спліт система середньо температурна з виносним конденсатором (об'єм від 15 м. куб.), спліт система низькотемпературна з виносним конденсатором (об'єм від 6 м. куб.), спліт система середньо температурна з виносним конденсатором (об'єм від 21 м. куб.), спліт система низькотемпературна з виносним конденсатором (об'єм від 20 м. куб.) (товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості та строки, які визначені у специфікації товару.

Згідно з пунктом 1.2. Договору ціна товару з ПДВ становить: 999 999,00 грн. і включає доставку, наладку та пусконаладку обладнання. Зазначений у специфікації товар є технологічними засобами, які використовуються для обладнання їдалень.

Приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання, який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 29.10.2012 року № 704 є підтвердженням приймання товару (пункт 2.4. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що ціна цього Договору становить: 999 999,00 грн., у тому числі : без ПДВ - 833 332,50 грн., ПДВ 166 666,50 грн.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 20 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання товару та на підставі надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства. До рахунка-фактури додаються: акт приймання; видаткова накладна постачальника; повідомлення-підтвердження.

Згідно з пунктом 6.1.1. Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари протягом 20 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1. Договору).

Додатковою угодою № 2 від 03.11.2015 року сторони погодили викласти пункт 4.1. Договору у наступній редакції: розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання товару та на підставі надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку позивачу товару загалом на суму 999 999,00 грн., що підтверджується Актом прийому № 77 від 10.12.2015 року, Актом прийому № 81 від 22.12.2015 року, Актом прийому № 83 від 23.12.2015 року, видатковою накладною № 223 від 07.12.2015 року, видатковою накладною № 245 від 21.12.2015 року, видатковою накладною № 247 від 23.12.2015 року, повідомленням-підтвердженням № б/н до видаткової накладної № 223 від 07.12.2015 року та акту-приймання № 77 від 10.12.2015 року, повідомленням-підтвердженням № б/н до видаткової накладної № 245 від 21.12.2015 року та акту приймання № 81 від 22.12.2015 року, повідомленням-підтвердженням № 703 до видаткової накладної № 247 від 23.12.2015 року та акту приймання № 83 від 24.12.2015 року.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 458 від 09.11.2015 року на суму 199 651,92 грн., рахунок на оплату № 617 від 21.12.2015 року на суму 494 833,80 грн., рахунок на оплату № 618 від 23.12.2015 року на суму 305 513,28 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 199 651,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 286/2/3745 від 12.11.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2115/87 від 16.10.2015 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивачем товар за умовами договору поставлено, однак всупереч умовам договору не проведено наладку обладнання, будь-яке документальне підтвердження проведення наладки обладнання позивачем не надано. Крім того, заборгованість яку позивач просить стягнути не була зареєстрована у органах Державної казначейської служби України, оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів на те, що проведено наладку обладнання, будь-які відмітки про проведення таких робіт у актах приймання відсутні.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

П. 1, 2 статті 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Додатковою угодою № 2 від 03.11.2015 року сторони погодили викласти пункт 4.1. Договору у наступній редакції: розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання товару та на підставі надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства.

Відповідач у встановлені строки за поставлений товар розрахувався частково на суму 199 651,92 грн., внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 800 347,08 грн.

Отже, факт наявності боргу у відповідача за Договором в сумі 800 347,08 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження у справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновокм місцевого господарського суду про те, що відповідачем було порушено умови Договору (з урахуванням умов додаткових угод) щодо своєчасного виконання зобовґязання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Специфікація товару, узгоджена сторонами у пункті 1.2 Договору (з урахуванням Додаткових угод), містить перелік товару, який поставляється по Договору і зазначено вартість окремо по позиціях та вказано загальну вартість товару в розмірі 999 999,00 грн., який було поставлено позивачем відповідачу та прийнято останнім без будь-яких зауважень та заперечень, а також здійснено його часткову оплату в сумі 199 651,92 грн.

Доводи апелянта щодо завищеної вартості товару - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки по-перше, ціна товару була узгоджена між сторонами у Договорі шляхом його підписання представниками та посвідчення печатками юридичних осіб, а по-друге, Договір було укладено між позивачем та відповідачем на підставі рішення комітету конкурсних торгів Міністерства оборони України за результатами проведеної процедури закупівлі, тобто Міністерством оборони України обрано позивача, як особу яка запропонувала до поставки товар за вигідною ціною, а належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України того, що ціна за Договором є завищеною відповідачем не надано ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження.

При цьому, відсутність реєстрації існуючої заборгованості у органах Державної казначейської служби України жодним чином не спростовує та не звільняє відповідача від обов'язку сплатити існуючу заборгованість за Договором (з урахуванням додаткових угод).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно приписів ст. 251, п. 1,2 ст. 252 Цивільного кодексу України, надходження коштів з державного бюджету не є подією яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати. Вказана позиція узгоджується зокрема з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у остаточній постанові від 31.08.2011 у справі № 47/81.

Таким чином, посилання відповідача як на підставу відмови у задоволенні позову на затримання бюджетного фінансування - є безпідставним та необґрунтованим.

Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що відповідач не позбавлений права вимагати у встановленому законом та договором порядку здійснення позивачем наладки поставленого обладнання.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 800 347,08 грн. (999 999,00 грн. (вартість поставленого товару) - 199 651,92 грн. (часткова оплата) = 800 347,08 грн.), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 800 347,08 грн. за поставлений, але не оплачений у повному обсязі та у встановлений договором строк товар - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 по справі №910/8149/16 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 по справі №910/8149/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2016 по справі №910/8149/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8149/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.О. Хрипун

Ю.Л. Власов