Рішення

від 13.09.2016 по справі 902/683/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2016 р. Справа № 902/683/16

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 - директор згідно розпорядження;

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3- представники за довіреностями.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом :Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до :Вінницької обласної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос" (21020, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, буд. 3)

про стягнення 5 704,30 грн.

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з Вінницької обласної дитячо-юнацької спортивної школи «Колос» на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5704,30 грн., з яких: 3245,37 грн. пені, 691,94 грн. 3% річних та 1766,99 грн. інфляційних.

Ухвалою від 12.08.2016р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07 вересня 2016 р..

В судовому засіданні 07.09.2016 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 13 вересня 2016 року.

В судове засідання 13.09.2016 року з'явились представники відповідача, позивач правом участі в судовому засіданні не скористався хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, що вбачається з протоколу судового засідання від 07.09.2016 року.

За таких обставин, суд ухвалив про розгляд справи у відсутність позивача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представники відповідача в судовому засіданні, проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві та просили суд застосувати позовну давність щодо пені, або максимально зменшити її.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, далі позивач) та Вінницькою обласною дитячо-юнацькою спортивною школою «Колос» (покупець, далі відповідач) укладено договір № 13/2247-БО-1 купівлі-продажу природного газу та 17 грудня 2012 року до даного договору укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно п. 2.1. Договору, продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 74,0 тис. куб. м..

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку п. 2.1.1 Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 грн..

Як зазначено в п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем передано відповідачу протягом 2013 року, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 65,586 тис. куб м. на загальну суму 304 283,86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач за природній газ розрахувався в повному обсязі однак не в зазначений в договорі термін, що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Зважаючи на те, що відповідачем свої договірні зобов'язання за договором не виконано належним чином (за поставлений природний газ здійснено розрахунок не своєчасно), позивачем заявлено до стягнення з нього 3245,37 грн. пені, 691,94 грн. 3% річних та 1766,99 грн. інфляційних.

Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, пені та інфляційних дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою розрахунку індексу інфляції судом виявлено помилку стосовно періодів їх нарахування, в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню частково в сумі 1657,64 грн. - інфляційних.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом виявлено помилку стосовно періодів їх нарахувань, в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню частково в сумі 671,59 грн. за загальний період з 14.02.2013 р. по 21.05.2014 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3245,37 грн. - пені, слід зазначити наступне.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3245,37 грн.. Перевіркою розрахунку пені судом виявлено помилку стосовно періодів їх нарахувань, в зв'язку з чим правильною є сума 3123,65 грн. - пені за загальний період з 14.02.2013 р. по 21.05.2014 року.

У відзиві відповідач просить суд максимально зменшити розмір пені та 12.09.2016 року подав клопотання про застосування позовної давність щодо стягнення пені.

Як встановлено судом, зобов'язання виникли у відповідача в період з 14.02.2013 року по 21.05.2014 року.

За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3. Договору сторони збільшили строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань та встановили його тривалістю у 5 років.

Початок перебігу позовної давності почався з 14.02.2013 р., а тому строк позовної давності передбачений п. 9.3. Договору позивачем не пропущений.

З огляду на це клопотання відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення пені задоволенню не підлягає.

Водночас, відповідач у своєму відзиві на позов та в усних пояснення його представників, просить суд, зважаючи на те, що відповідач має статус закладу освіти, фінансується за рахунок коштів бюджету, має скрутний фінансовий стан, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини його не виконання, максимально зменшити розмір заявленої позивачем пені.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)В» від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 5023/3165/12).

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені), суд взяв до уваги наступні обставини:

- відповідач має статус закладу освіти;

- фінансується за рахунок коштів бюджету;

- має скрутний фінансовий стан;

- незначну кількість днів прострочення виконання основного зобов'язання .

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін. Крім того і те, що позивач в повному обсязі погасив основну заборгованість, хоч і не встановлені договором строки.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню на 90,0% (від суми перерахованої судом) та стягує з відповідача 312,37 грн. пені.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Вінницької обласної дитячо-юнацької спортивної школи «Колос» (21020, Вінницька обл., м. Вінниця, вул.. Генерала Арабея, буд. 3, код 20097757) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 671,59 грн. - 3 % річних, 1657,64 грн. - інфляційних; 312,37 грн. - пені та 1317,26 грн. витрат зі сплати судового збору.

В позові у частині стягнення 20,35 грн. - 3% річних, 109,35 грн. - індексу інфляції та 2933,00 грн. - пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 вересня 2016 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)