Рішення

від 13.09.2016 по справі 902/719/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2016 р.

Справа № 902/719/16

за позовом :приватного підприємства "ТОПАЗ-ТРАНС" ( 21100. м. Вінниця, вул. Примакова, 72-А)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "КСД-ТРАНС" ( 24000, Вінницька обл., м. Могилів - Подільський, вул. Грецька, буд. 20, офіс 1)

про стягнення 39 663,15 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Топаз-Транс" (позивач) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КСД-ТРАНС" про стягнення 39 663,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні на підставі замовлення № 25 від 02.02.2016 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області 22.08.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №902/719/16, розгляд справи призначено на 13.09.2016 року.

В судове засідання призначене на 13.09.2016 року, з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 22.08.2016 року (повернення конверту до суду із зазначенням "За зазначеною адресою не проживає"), яка надсилались останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідним спеціальним витягом з ЄДРЮОФОП.

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 лютого 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 25.

Відповідно до п.1.1. договору предметом цього договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з перевезенням вантажів у міжнародному сполученні, відповідно до Цивільного кодексу України, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), Конвенції про міжнародні дорожні перевезення (МДП) та інших міждержавних актів, ратифікованих Верховною радою України, та інших державних органів.

Згідно із п. 1.2. договору Перевізник зобов'язується прийняти і доставити ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу, а Замовник зобов'язується оплатити перевезення вантажу, відповідно до умов цього договору.

Вартість перевезення, форма, і схема оплати вказуються в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною договору ( п.1.4. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2016 року.

Відповідно до заявки № 65 від 14 березня 2016 року приватне підприємство "Топаз-Транс" (позивач, Перевізник) зобов'язався надати товариству з обмеженою відповідальністю «КСД-Транс» (відповідачу, Експедитор) послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту Німеччина (Бендорф) - Україна (Дніпропетровськ), а відповідач зобов'язався здійснити оплату наданих послуг.

Заявкою № 65 від 14 березня 2016 року визначено, що завантаження здійснюється за адресою: м. Бенфорд (Німеччина).

У відповідності до заявки № 65 від 14 березня 2016 року, вартість перевезення складає 1340 Євро по курсу НБУ на день митного оформлення по оригіналам документів 10-15 днів.

На виконання умов замовлення позивачем надано відповідачу послугу із перевезення вантажу у міжнародному сполученні по маршруту Німеччина (Бендорф) - Україна (Дніпропетровськ) транспортними засобами визначеними у замовленні, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 046608.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 194 від 21 березня 2016 року, згідно із яким, вартість наданих послуг у гривневому еквіваленті складає 39663,15 грн.

Позивач 20.07.2016 року направив на адресу відповідача оригінал заявки № 65 від 14 березня 2016 року, рахунок-фактуру № 194 від 21 березня 2016 року, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 14 від 21 березня 2016 року та товарно-транспортної накладної (СМR) №046608, що підтверджується повідомленням експрес-накладною № 59000194207632.

Натомість відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно Закону України № 57-V від 01.08.2006 "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З огляду на вищевстановлені обставини, суд вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт надання послуг з перевезення вантажу на підставі заявки № 65 від 14 березня 2016 року, а також, отримання документів відповідачем (21.07.2016 року), у зв'язку із чим, строк оплати, відповідно до заявки № 65 від 14 березня 2016 року, настав 05.08.2016 року.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства "Топаз-Транс" до товариства з обмеженою відповідальністю "КСД-ТРАНС" про стягнення 39 663,15 грн. грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСД-ТРАНС" ( 24000, Вінницька обл., м. Могилів - Подільський, вул. Грецька, буд. 20, офіс 1; код ЄДРПОУ 40179502) на користь приватного підприємства "Топаз-Транс" (21100, м. Вінниця, вул. Примакова, будинок 72-А, код ЄДРПОУ 35200825) заборгованість у розмірі 39663,15 грн., судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 15 вересня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( 24000, Вінницька обл., м. Могилів - Подільський, вул. Грецька, буд. 20, офіс 1)