Рішення

від 08.09.2016 по справі 922/1808/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р.Справа № 922/1808/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Мамалуй О.О. , Ємельянова О.О.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський завод "Оргтехніка", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юртап-Консалтінг", м.Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 12500,00 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 15.01.2016р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківський завод "Оргтехніка", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юртап-Консалтінг", м. Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 13878,00 грн. за договором на юридичне обслуговування № 133/Д-15 від 13.05.2015р., укладеного між сторонами даного спору. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.06.2016р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2016р. для розгляду справи № 922/1808/16 призначено колегію суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 08.08.2016р., визначено персональний склад колегії суддів: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Ємельянова О.О., Мамалуй О.О.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2016р. справу призначено до розгляду на 08.09.2016р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 08.09.2016р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Додаткових доказів по справі суду не надав.

Представник відповідача у судове засідання 08.09.2016р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 13.05.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Харківський завод «Оргтехніка» (клієнт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юртап-Консалтінг» (виконавець, відповідач) було укладено договір на юридичне обслуговування №133/Д-15.

Відповідно до умов п.1.1. договору, виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення юридичного обслуговування клієнта, а саме ввести в експлуатацію, узаконити нежитлову забудову (котельна), розташовану за адресою: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 20, загальною площею до 45 м.кв., а також здійснювати представництво інтересів клієнта в державних органах, інспекції ДАБК, БТІ, судах України, перед фізичними та юридичними особами та інше.

Пунктом 3.1. договору передбачена загальна сума за договором. яка складає 25000,00 грн.

Розрахунок здійснюється в порядку 50% передоплати (п. 3.3 договору).

Остаточний розрахунок між сторонами здійснюється після підписання сторонами акту виконаних послуг (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, строк дії договору - до 31.12.2015р.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2015р. до договору, термін дії договору було пролонговано до 31.03.2016р.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання згідно умов п.3.3 зазначеного договору на юридичне обслуговування виконав, а саме 15.05.2015 р. здійснив 50 % передоплату від загальної суми і розмірі 12 500,00 грн.

Як зазначає позивач, станом на 22.03.2016р., відповідачем зобов'язання, відповідно до умов п.1.1. договору, не були виконані.

Позивач листом-вимогою вих. №101 від 22.03.2016 р. вимагав відповідача повернути перераховану згідно п.3.3. договору передоплату в розмірі 12 500,00 грн.

Однак, відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором від 13.05.2015р., не виконав, суму передоплати в розмірі 12500,00 грн. позивачу не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до матеріалів справи, 13.05.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Харківський завод «Оргтехніка» (клієнт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юртап-Консалтінг» (виконавець, відповідач) було укладено договір на юридичне обслуговування №133/Д-15.

На виконання умов договору, у відповідності до п. 3.3., позивачем було перераховано відповідачу суму передоплати в розмірі 12500,00 грн.

В порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та не надав до суду доказів, які б спростували викладене у позові.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 903 ЦК України виконавець послуг у разі неможливості виконати договір має право вимагати від замовника плати за відповідним договором лише тоді, коли така неможливість виникла не з вини виконавця або ж з вини замовника.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невиконання відповідачем укладеного сторонами договору про юридичне обслуговування з вини позивача (клієнта), а так само про відсутність вини виконавця у такому невиконанні укладеного сторонами договору.

Враховуючи те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, до суду не було надано акту виконаних робіт, сплачена позивачем платіжним дорученням сума грошових коштів в розмірі 12500,00 грн., що були сплачені в якості передоплати на підставі договору про юридичне обслуговування від 13.05.2015р., підлягає поверненню відповідачем позивачу.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ "Харківський завод "Оргтехніка" законодавчо обґрунтовані, доведені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 65, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юртап-Консалтінг" (61109, м. Харків, вул. Драгомирівська, 35, код ЄДРПОУ 37766248) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський завод "Оргтехніка" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 20, код ЄДРПОУ 00225911) суму боргу за договором від 13.05.2015р. в розмірі 12500,00 грн., судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

справа № 922/1808/16