Постанова

від 07.09.2016 по справі 910/8639/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р. Справа№ 910/8639/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Експерт" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2016р.

у справі № 910/8639/16 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Експерт"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Еталон"

про стягнення 3 144, 00 грн.

В судовому засіданні 07.09.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "БК-Експерт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 3% річних за користування грошовими коштами та інфляційних втрат, всього у розмірі 3 144, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на несвоєчасне виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014р. у справі № 910/11863/14, відповідно до якого з відповідача на користь позивача стягнуто страхове відшкодування в розмірі 12 320,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2016р. у справі №910/8639/16 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки місцевий господарський суд помилково встановив, що на правовідносини між сторонами не поширюються приписи ст. 625 ЦК України та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Експерт" 08.07.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.09.2016р.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 07.09.2016р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини їх неявки суду не відомі, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014р. у справі №910/11863/14, 19.10.2011р. між Відокремленим підрозділом Закритого акціонерного товариства «Добробут» «Регіональне управління» (в подальшому перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут») та Представництвом "Берлін-Хемі АГ" було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 30/32 500, відповідно до якого об'єктом договору страхування був транспортний засіб «Шкода», д.н. НОМЕР_1.

01.02.2012р. в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля "Хонда", д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля "Шкода", д.н. НОМЕР_1, який на момент ДТП був застрахований у ПрАТ "НФСК "Добробут" "Регіональне управління".

Згідно з умовами договору страхування № 30/32 500, на підставі заяви страхувальника, страхового акту №р18/12, звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 22.02.2012р. ПрАТ "НФСК "Добробут" "Регіональне управління" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 12 820,68 грн.

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Страховик, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

01.11.2012р. ПрАТ "НФСК "Добробут" "Регіональне управління" відступлено належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб, що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами добровільного страхування, укладеним між ПрАТ "НФСК "Добробут" "Регіональне управління" та страхувальниками, на користь ТОВ "БК-Експерт" (далі - позивач).

05.11.2012р. між первісним та новим кредиторами було підписано Акт приймання-передачі регресних прав, відповідно до якого новий кредитор набув права вимоги, зокрема, за регресною справою по страховому акту №р18/12.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2012р. у справі № 3-1278/12, встановлено вину ОСОБА_2 (водій транспортного засобу «Хонда») у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно полісу № АА/5006014 цивільно-адміністративна відповідальність водія автомобіля "Хонда", д.н. НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" (далі - відповідач).

16.08.2013р. Позивачем надіслано на адресу Відповідача претензію № L 299/08/2013 про відшкодування витрат.

У зв'язку з укладенням відповідачем Полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АА/5006014, ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" прийняло на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Хонда", д.н. НОМЕР_2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2014р. у справі №910/11863/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Експерт" страхове відшкодування у розмірі 12 320,68 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 755, 75 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Вказане рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обстави.

У вищезазначеному рішенні судом встановлено факт наявності у відповідача обов'язку щодо виплати позивачу страхового відшкодування та факт направлення позивачем відповідачеві заяви про виплату страхового відшкодування.

Як зазначає позивач у даній справі, граничний строк для виплати страхового відшкодування, з урахуванням положень ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", закінчився 19.10.2013р., тобто зі спливом 90 днів після отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 720,71 грн. інфляційних втрат та 423,29 грн. 3 % річних за користування грошовими коштами.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що строк позовної давності для подання позову про відшкодування шкоди в порядку регресу закінчився 16.02.2015р.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статті 16 цього Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини першої статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною третьою статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між винуватцем ДТП та відповідачем договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 6-927цс16.

Відповідно до частини першої статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов'язанням, оскільки відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про страхування" в разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, ухвалення судового рішення про задоволення вимог кредитора не є підставою припинення зобов'язання.

Відтак, зобов'язання відповідача з виплати страхового відшкодування за рішенням суду припинене лише 12.12.2014р.

З огляду на викладене, при заявлених позовних вимогах про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 20.10.2013р. по 11.12.2014р., нарахованих на суму боргу, яка підлягала стягненню за рішенням суду від 30.07.2014р. у справі №910/11863/14, посилання місцевого господарського суду на закінчення строку позовної давності 16.02.2015р. не узгоджуються з положеннями чинного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 229 ГК України, ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих з 20.10.2013р. по 11.12.2014р., вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2 720,71 грн. інфляційних втрат та 423,29 грн. 3 % річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Експерт" з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2016р. у справі № 910/8639/16 підлягає скасуванню у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1378, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача з відповідача на його користь підлягає стягненню 1515, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Експерт" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2016р. у справі № 910/8639/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2016р. у справі №910/8639/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Експерт" задовольнити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Експерт" (03035, м. Київ, вул. Кавказька, 13, кв. 94, код ЄДРПОУ 36530730) 2 720,71 грн. інфляційних втрат, 423,29 грн. 3% річних та 1378, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ., вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Експерт" (03035, м. Київ, вул. Кавказька, 13, кв. 94, код ЄДРПОУ 36530730) 1515, 80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи № 910/8639/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова