Рішення

від 08.09.2016 по справі 916/1717/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2016 р.Справа № 916/1717/16

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

Відповідач 1: товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот"

Відповідач 2: товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот-ЮГ"

про стягнення 69 208,10 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

Від відповідача 1: ОСОБА_2 (за довіреністю)

Від відповідача 2: ОСОБА_2 (за довіреністю)

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.09.2016р. до 15 год. 30 хв. 08.09.2016р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" та товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот-ЮГ" основну суму заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00004235 від 19.01.2012р., що складається з плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 25 856,23 грн., збитки у розмір і43 351,87 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2016р. позовну заяву (вх.№1832/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1717/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

14.07.2016р. на адресу суду надійшло клопотання ТОВ "Патріот" (вх.№17589/16) про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

21.07.2016р. представник ТОВ "Патріот" звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи (вх.№18286/16) судом було задоволено.

Письмове клопотання представника ТОВ "Патріот" про продовження строку розгляду справи (вх.№2-4019/16 від 28.07.2016р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ "Патріот" заявлені позивачем позовні вимоги визнає частково, однак письмовий відзив на позов під час розгляду справи суду не надав.

Представник відповідача ТОВ "Патріот-ЮГ" заявлені позивачем позовні вимоги визнає частково, однак письмовий відзив на позов під час розгляду справи суду не надав.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

05 червня 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот" (ОСОБА_3) та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець) було укладено договір про фінансовий лізинг №00005155, згідно умов п.1. якого, вбачається, що ці загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий спільно іменується як "Контракт") являють собою угоду між Сторонами щодо придбання компанією Порше Лізінг Україна, а також передачі Об'єкту лізингу ОСОБА_3 (у відповідності до визначених у цьому Контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими застосованими положеннями українського законодавства.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Договору об'єктом контракту є транспортний засіб, зазначений у Договорі про фінансовий лізинг (надалі - "Об'єкт лізингу"). Об'єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації ОСОБА_3 та в повній мірі відповідає вимогам ОСОБА_3. Порше Лізинг Україна придбаває Об'єкт лізингу (отримує право власності на Об'єкт лізингу) та передає Лізнгоодержувачу Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту. ОСОБА_3 користується Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та забезпечує експлуатацію Об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту. Після завершення строку дії цього контракту ОСОБА_3 придбаває Об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати ОСОБА_3 лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим контрактом, Порше Лізинг Україна може прийняти рішення про визначення купівельної ціни у розмірі у розмірі вартості Об'єкта лізингу, як це визначено у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а сплачені ОСОБА_3 авансовий платіж та платежі, що відшкодовують частину вартості Об'єкта лізингу, будуть зараховані у сплату купівельної ціни. У разі неповної сплати ОСОБА_3 платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшений.

Із змісту п.4.1., Договору, вбачається, що Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як ОСОБА_3 матиме право на екплуатацію Об'єкт лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

У відповідності до п.6.1. Договору для експлуатації Об'єкта лізингу ОСОБА_3 щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Щомісячний лізинговий платіж включає в себе:

· суму, яка відшкодовує частину вартості Об'єкта лізингу;

· проценти;

· комісії;

· покриття витрат, пов'язаний з оплати та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом (включаючи, окрім іншого, витрати на ремонт Об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або пов'язані з контрактом).

ОСОБА_3 також сплатить Порше Лізинг Україна Адміністративні платежі, як це передбачено Договором про фінансовий лізинг.

Нижчезазначені витрати не включаються до лізингових платежів:

· податок з власників транспортних засобів;

· будь-які інші податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому;

· інші витрати та платіжні зобов'язання.

Такі витрати підлягають сплаті ОСОБА_3 на користь Порше Лізинг Україна. У разі, якщо Порше Лізинг Україна понесло такі витрати, ОСОБА_3 зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги ОСОБА_3.

За приписами п.6.17. Договору, податок на додану вартість буде включено до суми всіх платежів, виплат, нарахувань, вартості послуг та будь-яких інших видів платежів, які підлягають сплаті або можуть стягуватись у примусового порядку за цим Контрактом за умови, що не вимагається чинним законодавством України, за діючою ставкою на дату виставлення відповідного рахунку. Сторони погоджуються, що у випадку розірвання Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.

Умовами п.п.12.6., 12.6.1. Договору передбачено, Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/ відмовитися від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення Об'єкта лізингу, в наступних випадках: ОСОБА_3 не сплатив 1 (один) наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк, і строк не виконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів.

Відповідно до п.12.7. Договору, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від Контракту, визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає ОСОБА_3 письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від Контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням ОСОБА_3 (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання ОСОБА_3 повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, ОСОБА_3 вважається належним чином повідомленим.

Згідно п.12.9. Договору у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту відповідно до пункту 12 Контракту, відмови Лізингодержувача придбати Об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, ОСОБА_3 зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою: місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк ОСОБА_3 сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю Об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу Об'єкту лізингу або, якщо Об'єкт Лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими ОСОБА_3 відповідно до Контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована ОСОБА_3 відповідно до умов Контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання Лізингоодердувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання Контракту.

Зі змісту п.12.13. Договору у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12, Контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншого сторони.

На виконання умов вищенаведеного договору позивач на підставі акту прийому-передачі передав товариству з обмеженою відповідальністю "Патріот" об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1,6 1 benzin, шасі № XW8ZZZ61ZCG057942, 2012 року виробництва.

01.01.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець), товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот Юг" (Поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот" (ОСОБА_3) було укладено договір поруки, згідно умов якого Поручитель несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов'язань ОСОБА_3 на підставі або у зв'язку з цим Контрактом або будь-якою його невід'ємною частиною, а також за будь-якого ОСОБА_3, в разі переводу боргу/заміни особи ОСОБА_3 чи смерті ОСОБА_3.

Згідно п.8 Договору, цей Договір поруки вступає в силу з дня його підписання сторонами та залишається в силі до його зміни або припинення.

Під час дії договору фінансового лізингу №00005155, ТОВ "Патріот" свої грошові зобов'язання виконувало не своєчасно та не в повному обсязі, що призвело до порушення останнім умом наведеного договору.

З підстав неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот" умов договору фінансового лізингу №00005155, 16.10.2015р. позивач звернувся до відповідачів з вимогами (№№00005155) про сплату заборгованості разом із штрафними санкціями, повернення об'єкту лізингу та про відмову від договору.

Докази направлення вимог наявні в матеріалах справи.

З врахуванням наведеного, а також приписів договору фінансового лізингу №00005155, зазначений договір припинив свою дію 20.11.2015р.

Відповідно до п.6.17. Договору фінансового лізингу, у випадку розірвання договору за ініціативою позивача відповідно до п.12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єкту лізингу.

Приймаючи до уваги те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот" не було повернено об'єкт лізингу, позивачем останньому було нараховано до сплати за березень - червень 2016р. несплачені щомісячні платежі за фактичне користування об'єктом лізингу на загальну суму 25 856,23 грн. в порядку п.6.17. Договору.

З врахуванням тривалої несплати ТОВ "Патріот" лізингових платежів та неповернення об'єкту лізингу, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з приводу повернення об'єкту лізингу у безспірному порядку.

25.01.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, було вчинено виконавчий напис №48 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а також про повернення відповідачем автомобіля марки VW Polo Sedan 1,6 1 benzin, шасі № XW8ZZZ61ZCG057942, 2012 року виробництва, у зв'язку з чим, позивачу було виставлено рахунок №05 від 25.01.2016р., який було сплачено останнім в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №50027653 від 01.02.2016р.

З врахуванням наведеного, позивач зазначає, що сплачуючи послуги приватного нотаріуса за вчинення виконавчого напису в сумі 3 250,00 грн. без ПДВ, він зазнав збитків в сумі 3 250,00 грн.

На підставі зазначеного виконавчого напису, державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5, 25.03.2016р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48625240.

28.04.2016р. начальником відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції ОСОБА_6 було винесено постанову про розшук майна боржника №50995184.

Як зазначає позивач, об'єкт лізингу, повернуто від ТОВ "Патріот" на користь позивача не було, у зв'язку з чим, ТОВ "Порше Лізинг Україна" було вимушено звернутись до ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" на підставі укладеного 03.02.2011р. між ними договору про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу).

Відповідно до п.1.1. зазначеного Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по здійсненню діяльності, спрямованої на забезпечення повного та своєчасного виконання умов Договорів лізингу, укладених між Замовником та ОСОБА_3, щодо повернення/вилучення об'єктів лізингу, що належать Замовнику і на час звернення Замовника до Виконавця, не були поверненні ОСОБА_3 всупереч умов Договорів лізингу та вимогам законодавства.

Згідно до п.п.2.1.1., 2.1.5. зазначеного Договору Виконавець зобов'язаується:

Здійснити діяльність, спрямовану на забезпечення виконання умов Договорів лізингу, укладених між Замовником та Лізигоодержувачами, що проживають на території України, а саме, на забезпечення повернення Об'єктів лізингу через невиконання умов Договорів лізингу та/або під час здійснення виконавчого провадження, яке спрямоване на вилучення у ОСОБА_3 об'єктів лізингу.

Здійснювати вилучення майна протягом двох календарних місяців з дня одержання від Замовника заявки на вилучення/повернення. У випадку нездійснення такого вилучення/повернення, Виконавець надає Замовнику звіт про виконані ним дії та про підстави невиконання умов цього Договору. У такому випадку Замовник не має зобов'язань щодо сплати вартості послуг Виконавця відповідно до розділу 4 Договору.

За приписами п.4.2. Договору, якщо в результаті дій Виконавця Лізингоодержувач-боржник сплатив на користь Замовника частину суми боргу, що унеможливлює вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі фінансового лізингу згідно чинного законодавства, Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми заборгованості, що була сплачена ОСОБА_3 на користь Замовника, за результатами дій Виконавця (після надання замовлення та передачі відповідних матеріалів/документів).

Якщо в результаті дій Виконавця Лізингоодержувач-боржник сплатив Замовника борг у повному обсязі та поновив сплату лізингових платежів відповідно до умов Договору лізингу Замовнику сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від суми заборгованості, що була сплачена ОСОБА_3 на користь Замовника за результатами дій Виконавця (після надання замовлення та передачі відповідних матеріалів/документів).

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що на виконання зазначеного договору про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" надало позивачу послуги на загальну суму 5 285,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг до договору про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) від 03.02.2011р.:

№62 від 31.07.2015р.;

№74 від 31.08.2015р.;

№78 від 30.09.2015р.;

№83 від 30.10.2015р.;

№93 від 05.01.2016р.;

№06 від 29.01.2016р.;

Вартість зазначених послуг позивачем була сплачена ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями:

№50027916 від 05.02.2016р. на суму 104 743,00 грн.;

№50127204 від 13.01.2016р. на суму 81 109,46 грн.;

№50025717 від 05.11.2015р. на суму 83 516,01 грн.;

№50025046 від 06.10.2015р. на суму 134 436,52 грн.;

№50024357 від 07.09.2015р. на суму 145 387,60 грн.;

№50023906 від 07.08.2015р. на суму 252 916,57 грн.

Позивач зазначає, що сплачена вартість послуг ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" в сумі 5 285,05 грн. без ПДВ, є його прямими збитками в сумі 5 285,05 грн.

З підстав не оплати відповідачем платежів за фактичне користування об'єктом лізингу та не повернення об'єкту лізингу та протиправної поведінки ТОВ "Патріот", позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Патріот" умов договору про фінансовий лізинг №00005155, був змушений звернутись до ТОВ "Юридична фірма "Вернер", у відповідності до умов про надання юридичних послуг №17/2010, укладений між сторонами, з врахуванням додаткових угод №47 від 15.01.2013р. та №206 від 10.05.2015р. до нього.

На виконання умов вищезазначеного договору, ТОВ "Юридична фірма "Вернер" надало позивачу відповідні послуги на загальну суму 10 000,00 грн. без ПДВ, що підтверджується актом №754 від 10.06.2016р. та звітом про надані юридичні послуги.

Отримані від ТОВ "Юридична фірма "Вернер" послуги позивачем сплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №50031098 від 21.06.2016р., вартість яких позивачем також віднесено до його збитків.

Як зазначає позивач, протиправні дії ТОВ "Патріот" порушують його права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку із чим, з метою їх захисту позивач звернувя до господарського суду Одеської області із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Крім того, суд зазначає, що підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Як правило, підстава має складний фактичний склад.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується вимога позивача.

Встановивши при вирішенні корпоративного спору наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 25 856,23 грн., суд зазначає наступне:

У відповідності зі ст. 204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що , свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що договір про фінансовий лізинг №00005155, укладений між позивачем та ТОВ "Патріот" припинив свою дію 20.11.2015р.

Доказів повернення товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот" об'єкту лізингу станом на момент розгляду даної справи, матеріали справи не містять та сторонами не заперечується.

За приписами п.6.17. Договору, податок на додану вартість буде включено до суми всіх платежів, виплат, нарахувань, вартості послуг та будь-яких інших видів платежів, які підлягають сплаті або можуть стягуватись у примусового порядку за цим Контрактом за умови, що не вимагається чинним законодавством України, за діючою ставкою на дату виставлення відповідного рахунку. Сторони погоджуються, що у випадку розірвання Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.

Згідно ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Умовами ст.3 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 ст.11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З огляду на неповернення ТОВ "Патріот" об'єкту лізингу позивачу у встановлений договором термін, незважаючи на припинення договору фінансового лізингу, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати стягнення несплачених лізингових платежів за фактичний час (з березня по червень 2016р. включно) користування лізингоодержувачем об'єктом лізингу в сумі 25 856,23 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів збитків в сумі 3 250,00 грн. понесені позивачем, у зв'язку із необхідністю вчинення виконавчого напису нотаріуса та понесених збитків в сумі 10 000,00 грн. сплачених ТОВ "Юридична фірма "Вернер" , суд зазначає наступне:

Згідно п.13.7. Договору, якщо Порше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено цьому пункті 13, вона матиме право на вилучення об'єкту Лізингу у ОСОБА_3 в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Частиною 2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють виконавчі написи.

За приписами ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Умовами п.13.6. Договору встановлено, що ОСОБА_3 відшкодовую всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта Лізингу, у тому числі, витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані із вилученням об'єкта Лізингу.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право: вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Приписами статті 224 Господарського кодексу України установлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди передбачено статтею 22 ЦК .

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлюється, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Дослідивши матеріали справи, умови договору про фінансовий лізинг №00005155 та приписи чинного Законодавства України, судом встановлено наявність всіх складових цивільно-правового правопорушення, що полягає у наступному:

1) протиправна поведінка Відповідача, яка виражалась у невиконанні умов договору та закону (ТОВ "Патріот" не повернув Об'єкт лізингу позивачу у визначений умовами Договору строк);

2) збитків, а саме витрати Позивача, пов'язані з стягненням заборгованості за Договором та поверненням Об'єкта лізингу;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою ТОВ "Патріот" та збитками (саме через порушення умов Договору щодо оплати лізингових платежів, а згодом і повернення Об'єкта лізингу, позивач самостійно був змушений вчинити дій спрямовані на спонукання відповідача виконати свої зобов'язання за Договором, проте такі дії не мали наслідком виконання своїх зобов'язань Відповідачем. В зв'язку з цим, позивач був змушений звернутись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з приводу повернення об'єкту лізингу у безспірному порядку та спеціалізованої організації ТОВ "Юридична компанія "Вернер" з метою супроводження процесу стягнення заборгованості та повернення Об'єкта лізингу);

4) вина ТОВ "Патріот", яка підтверджується явним невиконанням прямих вимог закону та договору про фінансовий лізинг.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також те, що у відповідності до пункту 13.6 договору лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесені ТОВ В«Порше Лізинг УкраїнаВ» у зв'язку з вилученням об'єкта лізингу, позовні вимоги про стягнення 13 250,00 грн. збитків суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів збитків в сумі 5 285,05 грн., понесених у зв'язку з оплатою послуг ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", суд зазначає наступне:

Відповідно до п.1.1. Договору про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по здійсненню діяльності, спрямованої на забезпечення повного та своєчасного виконання умов Договорів лізингу, укладених між Замовником та ОСОБА_3, щодо повернення/вилучення об'єктів лізингу, що належать Замовнику і на час звернення Замовника до Виконавця, не були поверненні ОСОБА_3 всупереч умов Договорів лізингу та вимогам законодавства.

Згідно до п.п.2.1.1., 2.1.5. зазначеного Договору Виконавець зобов'язаується:

Здійснити діяльність, спрямовану на забезпечення виконання умов Договорів лізингу, укладених між Замовником та Лізигоодержувачами, що проживають на території України, а саме, на забезпечення повернення Об'єктів лізингу через невиконання умов Договорів лізингу та/або під час здійснення виконавчого провадження, яке спрямоване на вилучення у ОСОБА_3 об'єктів лізингу.

Здійснювати вилучення майна протягом двох календарних місяців з дня одержання від Замовника заявки на вилучення/повернення. У випадку нездійснення такого вилучення/повернення, Виконавець надає Замовнику звіт про виконані ним дії та про підстави невиконання умов цього Договору. У такому випадку Замовник не має зобов'язань щодо сплати вартості послуг Виконавця відповідно до розділу 4 Договору.

За приписами п.4.2. Договору, якщо в результаті дій Виконавця Лізингоодержувач-боржник сплатив на користь Замовника частину суми боргу, що унеможливлює вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі фінансового лізингу згідно чинного законодавства, Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми заборгованості, що була сплачена ОСОБА_3 на користь Замовника, за результатами дій Виконавця (після надання замовлення та передачі відповідних матеріалів/документів).

Якщо в результаті дій Виконавця Лізингоодержувач-боржник сплатив Замовника борг у повному обсязі та поновив сплату лізингових платежів відповідно до умов Договору лізингу Замовнику сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від суми заборгованості, що була сплачена ОСОБА_3 на користь Замовника за результатами дій Виконавця (після надання замовлення та передачі відповідних матеріалів/документів).

Суд, ретельно дослідивши матеріали справи та умови договору та про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) та докази на підтвердження виконання цього договору зазначає, що за умовами договору ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" надає послуги із забезпечення повернення Об'єкта лізингу або вилучення майна.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується, що об'єкт лізингу позивачу повернуто не було.

Крім того, позивачем на підтвердження виконання ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" послуг направлених на повернення або вилучення об'єкту лізингу надав суду акти приймання-передачі наданих послуг: №62 від 31.07.2015р.; №74 від 31.08.2015р.; №78 від 30.09.2015р.; №83 від 30.10.2015р., хоча вимоги про сплату заборгованості, повернення об'єкту лізингу та про відмову від договору про фінансовий лізинг мають дату складення 16.10.2015р.

При цьому, суд зазначає, що підстави для сплати ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" винагород у розмірі 10% або 15% відсутні, з огляду на те, що останнім не було вчинено заходів, які унеможливили вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорі фінансового лізингу згідно чинного законодавства або повної оплати заборгованості ОСОБА_3, оскільки 25.01.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, було вчинено виконавчий напис №48 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а також про повернення відповідачем автомобіля марки VW Polo Sedan 1,6 1 benzin, шасі № XW8ZZZ61ZCG057942, 2012 року виробництва.

Отже, з врахуванням того, що акти приймання-передачі наданих послуг: №62 від 31.07.2015р.; №74 від 31.08.2015р.; №78 від 30.09.2015р.; №83 від 30.10.2015р. мають дату, що передує даті добровільного повернення ТОВ "Патріот" об'єкту лізингу, та враховуючи умови п.2.1.5. Договору про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу) у позивача не виникло обов'язку щодо сплати ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" вартості наданих послуг.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів 21 109,80 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зазначає наступне:

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною 2 ст.224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст.623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Отже, неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Вимогами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження існування реальної можливості отримання ним очікуваного доходу у разі належного виконання лізингоодержувачем прийнятих на себе зобов'язань.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди з відповідачів.

Поряд з цим, судом не надається правова оцінка письмовим запереченням ТОВ "Патріот Юг" та доказам на їх підтвердження, з огляду на їх отримання судом після завершення справи по суті.

Суд зазначає, що розгляд справи по суті - це така частина стадії судового розгляду справ, завданням якої є встановлення і перевірка всіх фактичних обставин справи.

Судовий розгляд, як стадія цивільного процесу, це система процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямована на розгляд і вирішення цивільно-правового спору.

Стадія судового розгляду є головною стадією судочинства, тобто в ній найбільш повно реалізуються завдання і принципи процесуального права, що стоять перед судом.

Судове засідання є процесуальною формою судового розгляду.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВГСУ України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням того, що ТОВ "Патріот Юг" подало заперечення на позов та докази на їх підтвердження, після завершення розгляду даної справи судом по суті, у суду відсутні законні підстави для дослідження зазначених доказів та надання їм правової оцінки.

Проте, суд звертає увагу сторін, що такі докази мають бути враховані сторонами при виконанні судового рішення.

З огляду на наведені матеріали справи, проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд вбачає частково доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", які підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути солідарно з відповідачів плату за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 25 856,23 грн. та збитки в сумі 13 250,00 грн.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 778,71 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити - частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" (65007, АДРЕСА_1, код ЄДРЮОФОПГФ 32165596), товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот-ЮГ" (75500, Херсонська обл., м. Генічеськ, пр-т. Миру, буд. 87, код ЄДРЮОФОПГФ 36016502) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пров. Павла Тичини, 1В, офіс В, код ЄДРЮОФОПГФ 35571472) плату за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 25 856 (двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 23 коп., збитки в сумі 13 250 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 71 коп.

3. В іншій частині позовну - відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13 вересня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський