Рішення

від 16.09.2016 по справі 903/537/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2016 р. Справа № 903/537/16

за позовом приватного підприємства В«Торговий дім В«ТиверіяВ» , с. Вікторяни, Луцький район, Волинська область

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«ВишгородтранссервісВ» , Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород

про стягнення 70848,49грн.

Суддя Шум М. С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - директор

від відповідача : н/з.

Суть спору: позивач - приватне підприємство В«Торговий дім В«ТиверіяВ» , с. Вікторяни, Луцький район, Волинська область звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЛуцьккондитерВ» , м. Луцьк та просить суд стягнути 70848,49грн., в т.ч. 26000,00грн. основного боргу, 26000,00грн. штрафу, 13105,31грн. інфляції, 1200,99грн. 3% річних, 4542,19грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2016р. розгляд справи призначено на 16.08.2016р.

В судовому засіданні директор ПП В«ТДВ»ТиверіяВ» подав лист від 16.08.2016р. у якому просив суд врахувати при розгляді справи перейменування відповідача та зміну місцезнаходження відповідача.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що 02.08.2016р. найменування юридичної особи відповідача ОСОБА_2 В«Торговий дім В«ЛуцьккондитерВ» змінено на найменування товариство з обмеженою відповідальністю В«ВишгородтранссервісВ» та змінено місцезнаходження адреса: 07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вул. Школуденка 1, що підтверджується витягом з Єдиного з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.08.2016р.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 90 ЦК України , найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Згідно п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 роз'яснено, що господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" . У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Таким чином, враховуючи зміну найменування юридичної особи та адреси відповідача ОСОБА_2 В«Торговий дім В«ЛуцьккондитерВ» , суд прийшов до висновку вважати товариство з обмеженою відповідальністю В«ВишгородтранссервісВ» відповідачем по справі №903/537/16.

Ухвалою суду від 16.08.2016р. розгляд справи відкладено на 13.09.2016р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не подав.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене обов'язок суду щодо повідомлення відповідача про дату та час судового засідання є виконаним.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на розгляд справи за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом докази відповідачем не подано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив:

04.01.2013р. між приватним підприємством В«ТиверіяВ» (далі-продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЛуцьккондитерВ» (далі-покупець) укладено договір №1 (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору продавець зобов'язався передати товар (продукти харчування), а покупець зобов'язався прийняти товар на умовах даного Договору.

Згідно п. 1.2 Договору асортимент, кількість та ціни на товар, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних на відпуск товару.

Згідно п. 1.3 Договору ціни на товар узгоджуються сторонами додатково у відповідності до діючих на момент відпуску на товар ринкових цін та підтверджуються накладними на відпуск продукції.

Згідно п. 6.1 Договору розрахунки за поставлену партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку в термін не пізніше 14 банківських днів з моменту передачі партії товару, шляхом перерахування вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно п. 5.1 Договору товар повинен бути переданий продавцем у відповідності до періоду його передачі, вказаному в замовлені покупця.

Позивач на виконання умов договору виконував взяті на себе зобов'язання, а саме передавав відповідачу товар в обсягах згідно наданих покупцем замовлень.

Всупереч умов договору відповідач не здійснював оплату за прийнятий товар у встановлені п.6.1 договору строки.

У зв'язку з неоплатою товару позивачем на адресу відповідача надіслано лист №24/1 від 02.04.2014р. з пропозицією погодження графіку протермінованої заборгованості.

Листом №45 від 02.04.2014р. ТОВВ«ТД В«ЛуцьккондитерВ» погодилось зі складеним приватним підприємством В«ТиверіяВ» графіком погашення заборгованості.

Однак всупереч погодженому графіку погашення заборгованості відповідач лише частково сплатив наявну заборгованість.

Приватне підприємство В«ТиверіяВ» листом №53 від 19.09.2014р. повідомило ТОВ ТОВВ«ТД В«ЛуцьккондитерВ» . що станом на вересень 2014р. залишилась заборгованість в сумі 40030 грн. та попросило до кінця вересня 2014р. вжити всіх заходів для погашення існуючої заборгованості.

Вимогою №64 від 10.11.2014р. ППВ«ТиверіяВ» попросило ТОВВ«ТД В«ЛуцьккондитерВ» протягом 7-ми днів з дня отримання вимоги перерахувати на р/р приватного підприємства В«ТиверіяВ» суму боргу в розмірі 76060 грн.. а вразі незадоволення даних вимог справа про стягнення боргу буде передана до суду.

Однак ТОВВ«ТД В«ЛуцьккондитерВ» на сплатило суму боргу в розмірі 76060грн. в 7-ми денний строк.

24.12.2014р. між ППВ«ТиверіяВ» та ТОВВ«ТД В«ЛуцьккондитерВ» був підписаний та скріплений печатками акт звірки взаємних розрахунків згідно з яким залишилась заборгованість в сумі 38030,00грн.

25.12.2014р. між приватним підприємством В«ТиверіяВ» в особі директора ОСОБА_3 та приватним підприємством В«Торговий дім В«ТиверіяВ» укладено Договір відступлення права вимоги.

Згідно п. 1.1 Договору відступлення права вимоги приватне підприємство В«ТиверіяВ» відступило а приватне підприємство В«Торговий дім В«ТиверіяВ» прийняло право вимоги згідно з Договором №1 від 04.01.2013р. укладеного між приватним підприємством В«ТиверіяВ» та товариством з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«ЛуцьккондитерВ» на суму 38030,00грн..

26.05.2015р. ТОВВ«ТД В«ЛуцьккондитерВ» частково сплатило ППВ«Торговий дім В«ТиверіяВ» заборгованість в сумі 3000 грн.

31.12.2015р. між ППВ«Торговий дім В«ТиверіяВ» та ТОВВ«ТД В«ЛуцьккондитерВ» підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків згідно з яким залишилась заборгованість в сумі 35030 грн.

ТОВВ«ТД В«ЛуцьккондитерВ» частково сплатило в погашення заборгованості перед ППВ«Торговий дім В«ТиверіяВ» : 31.03.2016р.-3000,00грн.; 08.04.2016р.-3000,00грн.; 13.04.2016р. - 3030,00грн.

Отже. неоплаченою залишилась сума заборгованості в розмірі 26000,00грн.

На час розгляду справи заборгованість у розмірі 26000,00грн. відповідачем не заперечена та не сплачена. Контррозрахунку заборгованості відповідачем не подано.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України (далі ГК України ), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідност.ст. 526 , 527 , 530 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу станом на день подачі позову становить 26000,00грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Позивач просять стягнути з відповідача 1200,99грн. річних та 13105,31грн. втрат від інфляції.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки, надані позивачем, суд вважає нараховані 1200,99грн. річних та 13105,31грн. інфляції підставними та такими, що підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 470, 50 грн. суд зазначає наступне.

Згідно п. 10.3 договору у випадку невиконання покупцем строків, передбачених п. 6.1 покупець зобов'язується сплатити продавцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі суми неоплаченого товару та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару, за кожен день прострочення платежу.

Суд перевіривши правильність нарахування штрафу та пені приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 26000,00грн. та 4542,19грн. пені підставна та підлягає до задоволення.

В силу ст. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України , відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 1378грн. в порядку ст.ст. 44 , 49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 526 , 527 , 530, 625, 655 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 82-85 ГПК України , господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«ВишгородтранссервісВ» (Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород _1, вул. Школуденка 1, код 35495109) на користь приватного підприємства В«Торговий дім В«ТиверіяВ» , с. Вікторяни, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 36699438) 26000,00грн. основного боргу, 26000,00грн. штрафу, 13105,31грн. інфляції, 1200,99грн. 3% річних, 4542,19грн. пені, а також 1378,00грн. сплаченого позивачем судового збору.

Повний текст рішення

складено 16.09.2016

Суддя М. С. Шум