Рішення

від 13.09.2016 по справі 910/14331/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016Справа №910/14331/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" До Товариства з обмеженою відповідальністю "V СЕРВІС" Простягнення 344 896,00 грн. Ярмак О.М.

Представники:

від позивачаШкундра Д.О. (представник за довіреністю від 23.08.2016) від відповідачане з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "V СЕРВІС" про стягнення 344 896,00 грн заборгованості за договором комісії № КП0000409/15 від 02.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14331/16 та призначено розгляд справи на 30.08.2016.

Ухвалою від 30.08.2016 судом відкладено розгляд справи на 13.09.2016.

В судове засідання 13.09.2016 відповідач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував, хоча про дату, час та місце судового засідання у справі відповідач повідомлявся належним чином.

Оскільки відповідач вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи судом, зважаючи на відсутність його відзиву в матеріалах справи, з метою уникнення порушення процесуального строку розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи відповідно до ст. 75 ГПК України.

Що стосується поданого позивачем клопотання про забезпечення позову, поданого позивачем 30.08.2016, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Натомість, вимога позивача про накладення арешту на належні відповідачу транспортні засоби та грошові кошти не підтверджується належними та достатнім доказами. Так, заявником не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а тому заява позивача про позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "V СЕРВІС" (комісіонер) укладено договір комісії № КП0000409 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого комісіонер прийняв на себе зобов'язання за дорученням комітента за плату укладати угоди від свого імені, але за рахунок комітента.

В п. 1.2 Договору сторони дійшли згоди, що під терміном "укладати угоди" розуміти укладання комісіонером договорів (угод) на продаж (здійснення комісіонером продажу) товарів, отриманих комісіонером від комітента в рамках цього договору, третім особа (будь-якій особі, яка забажала отримати товар комітента - потенційному споживачу) за ціною та на умовах, вказаних комітентом в тому акті прийому-передачі на комісію, за яким комісіонер отримав конкретну одиницю товару (або сукупність товарів), здійснювати весь комплект передпродажної підготовки і після продажного супроводу і передати все набуте за вказаних договорах на продажу комітенту на умовах цього договору.

Комісіонер зобов'язаний не пізніше трьох календарних днів з дати отримання товару від комітента здійснювати переказ на поточний рахунок комітента грошових коштів, отриманих від третіх осіб в якості оплати такими третіми особами вартості товарів, продаж яких здійснений комісіонером за договором комісії. (п. 3.8 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору факт виконання доручення комітента підтверджується звітом комісіонера.

За твердженнями позивача, згідно з поданими комісіонером звітами в період з 01.03.2015 по 29.02.2016 ним було продано товар комітента на загальну суму 9 015 264,00 грн., проте, перераховано позивачу кошти у розмірі 8 670 368,00 грн.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання згідно з п. 3.8 Договору у повному обсязі, не переказавши комітенту решту суми коштів за проданий товар розміром 344 896,00 грн, позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

На підтвердження своїх доводів позивачем подано до суду щомісячні звіти комісіонера за період березень 2015 року - лютий 2016 року, підписані сторонами акти звірки розрахунків, відповідно до останнього з яких станом на 29.02.2016 заборгованість відповідача становить 344 896,00 грн.

Обставини наявності заборгованості за Договором відповідачем не заперечені та не спростовані.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії .

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З поданих позивачем доказів вбачається, що у встановлений у п. 3.8 Договору строк не виконав у повному обсязі свої зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 344 896,00 грн., факт чого боржником не спростований, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "V СЕРВІС" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, корп. 2, ідентифікаційний код 38398776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" (49100, м. Дніпро, бульвар Слави, 6Б, кім. 413, ідентифікаційний код 36962487) 344 896 (триста сорок чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. боргу та 5 173 (п'ять тисяч сто сімдесят три) грн. 44 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.09.2016

Суддя О.М. Ярмак