Рішення

від 13.09.2016 по справі 910/14210/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016Справа №910/14210/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ММК Холдінг" До Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КО" Простягнення 9 489,28 грн. Ярмак О.М.

Представники:

від позивачаГоянюк Р.М. (за довіреністю від 16.03.2016) від відповідачане з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ММК Холдінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КО" про стягнення заборгованості за договором поставки № 141014 від 01.04.2016 у розмірі 9 489,28 грн, з яких: 7 190,61 грн - основний борг, 129,67 грн - пеня, 2 157,18 грн - штраф, 11,82 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14210/16 та призначено розгляд справи на 30.08.2016.

Ухвалою від 30.08.2016 судом відкладено розгляд справи на 13.09.2016.

В судове засідання 13.09.2016 відповідач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував, хоча про дату, час та місце судового засідання у справі відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідач вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи судом, зважаючи на відсутність його відзиву в матеріалах справи, з метою уникнення порушення процесуального строку розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КО" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ММК Холдінг" (постачальник) укладено договір поставки № 191014 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати у власність покупцю м'ясну сировину (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати за нього оплату на умовах даного Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору товар поставляється партіями згідно замовлень покупця (замовлення), в яких зазначається асортимент, ціна, строк та умови поставки.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна на товар який постачається є договірною і встановлюється відповідно до погоджених покупцем та постачальником замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість.

Оплата кожної партії товару здійснюється на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару. (п. 4.1 Договору).

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 32 499,80 грн, підтвердженням чого є видаткові накладні № 526 від 11.04.2016, № 980 від 18.04.2016, № 1405 від 25.04.2016, № 1653 від 28.04.2016, № 2422 від 13.05.2016, № 2945 від 23.05.2016, № 3209 від 26.05.2016, № 3490 від 31.05.2016, № 4176 від 09.06.2016, № 4281 від 10.06.2016, № 4397 від 13.06.2016, № 4755 від 17.06.2016, № 5034 від 23.06.2016, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Як вбачається з банківської виписки, покупцем було перераховано на користь постачальника оплату за отриманий товар частково у розмірі 25 309,19 грн., решта суми поставки в розмірі 7 190,61 грн залишилася непогашеною.

Зважаючи на несплату заборгованості за поставлений товар відповідачем у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Обставини наявності заборгованості за Договором відповідачем не заперечені та не спростовані.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки з встановлених обставин вбачається наявність невиконаних грошових зобов'язань розміром 7 190,61 грн у відповідача перед позивачем за Договором, строк погашення яких настав, факт чого боржником не спростований, то позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 11,82 грн 3% річних, 2 157,18 грн штрафу та 129,67 грн пені, нарахованих на суму основного боргу за час прострочення боржника.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунками позивача, здійсненими в період прострочення відповідача по сплаті заборгованості, а саме, з 30.06.2016 по 19.07.2016, розмір 3% річних становить 11,82 грн.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи цивільного законодавства, перевіривши здійснений позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та визначення періодів прострочення, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 11,82 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 7.5 Договору сторони погодили за несвоєчасну оплату товару який поставлений, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення оплати товару який поставлений більше ніж 10 календарних днів з моменту настання платежу, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми неоплаченого в строк товару.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені та штрафу, здійснений у період прострочення відповідача, суд вважає його арифметично правильним та таким, що співвідноситься з нормами чинного законодавства та умовами Договору, тому вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 129,67 грн та штрафу у розмірі 2 157,18 грн підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ КО" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 7-А, кв. 53, ідентифікаційний код 39960922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ММК Холдінг" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 5, ідентифікаційний код 39982239) 7 190 (сім тисяч сто дев'яносто) грн 61 коп. основного боргу, 11 (одинадцять) грн 82 коп. 3% річних, 129 (сто двадцять дев'ять) грн 67 коп. пені, 2 157 (дві тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 18 коп. штрафу та 1 378 (одну триста сімдесят вісім) грн по сплаті судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.09.2016

Суддя О.М. Ярмак