Рішення

від 06.09.2016 по справі 910/13240/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016Справа №910/13240/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек індастріал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролбіофарм»

про стягнення 76 453,92 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники сторін:

Від позивача: Подчаха О.В. представник за довіреністю;

Від відповідача: Соломенко О.Ю. представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача 76 453, 92 грн. заборгованості за договором поставки № 048-13 від 25.04.2013, в тому числі: 41 1774, 40 грн. основного боргу, 6 556, 72 грн. пені, 25 887, 59 грн. інфляційних втрат, 2 235, 21 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2016 порушено провадження у справі №910/13240/16, розгляд справи призначено на 23.08.2016.

23.08.2016 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву у судовому засіданні до 06.09.2016 .

06.09.2016 через відділ діловодства суду відповідач надав відзив на позовну заяву з додатками, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, в зв'язку з наявністю форс - мажорних обставин, просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітек Індастріал», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіролбіофарм», як покупцем, укладено договір поставки № 048-13, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю лабораторне обладнання та витратні матеріали згідно із специфікаціями, що є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах Договору. Специфікації повинні бути складені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками і скріплені печатками обох сторін.

Пунктом 1.3 договору визначено, що передача покупцю товару здійснюється партіями. Терміни постачання, вартість, асортимент конкретної партії визначаються в специфікаціях до даного Договору.

Постачальник поставляє покупцю товар, в обсягах і в кількості відповідно до замовлення покупця, на конкретну партію товару, що повинна бути підтверджена постачальником. Заявка формується з урахуванням комерційної пропозиції постачальника. Кількість та номенклатура товару встановлюється сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору. (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.5 зобов'язання постачальника по постачанню вважається виконаними у момент передачі товару, що підтверджується підписанням видаткових накладних. З цього моменту настає перехід ризиків відповідальності за товар.

Датою постачання товару є дата фактичної передачі товару, зазначена у видатковій накладній. Товар за даним Договором поставляється на склад покупця: м. Горлівка, вул. Горловської дивізії, буд. 97 (п. 2.6 Договору).

Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару (Compri Sugar M3 (сахароза)) за договором поставки підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортною накладною №2014 237 від 17.09.2014 та видатковими накладними:

-№ ВН-1524 (1) від 17.09.2014 на суму 92 383,20 грн.;

-№ ВН-1524 (2) від 17.09.2014 на суму 41 774, 40 грн.

Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Постачальник має право затримати відвантаження покупцю наступних партій товару, якщо розрахунок за попередні партії не здійснений (п. 2.9 Договору).

В матеріалах справи міститься банківська виписка, яка підтверджує, що станом на 09.07.2014 відповідач здійснив часткову попередню оплату товару у сумі 92 383, 20 грн.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів оплати суми 41 774, 40 грн. суду не надано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що зобов'язання не виконуються у зв'язку із проведенням у м. Горлівка антитерористичної операції, що має ознаки форс-мажору, тому на підставі п. 5.2 Договору він має бути звільнений від відповідальності.

Відповідач вказує, що його виробничі потужності знаходяться в м. Горлівка Донецької області. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р і від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Горлівка.

Згідно ч.1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

На підстав ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За загальним правилом, наведеним у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України , боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Разом з тим, сторони не позбавлені права самостійно передбачити у договорі умови, підстави та порядок застосування положення про форс-мажор, спосіб його підтвердження та наслідки, в тому числі й щодо грошових зобов'язань.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що сторона, що постраждала від дії непереборної сили (форс-мажорних обставин) повинна довести наявність обставин, що звільняють її від відповідальності, достовірними документами.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що при настанні форс-мажорних обставин, сторона, яка їх зазнала, повинна сповістити про них іншу сторону. При виникненні обставин непереборної сили, що мають тривалий характер, погоджують між собою заходи для забезпечення подальшого виконання зобов'язань за цим Договором.

Суду не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин форс-мажору (непереборної сили).

Наданий відповідачем сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України №610, якими засвідчується факт виникнення обставин непереборної сили з 15.07.2014, стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів та не є належним доказом у справі в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки не засвідчує, що невиконання грошового зобов'язання за спірним договором трапилося внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Вимогами п. 6.2 Регламенту «Про засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 26.04.2016 №11 (6) передбачено, що обставини непереборної сили (форс-мажору) засвідчуються Торговою промисловою палатою окремо по кожному конкретному випадку і поширюються на конкретні правовідносини.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 235, 21 грн. та 25 887, 59 грн. інфляційних втрат.

Суд перевірив наданий позивачем обрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, який є арифметично правильним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, ст. ст. 230, 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати за поставлений товар він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеня за період з 19.09.2014 по 19.03.2015 у сумі 6 556, 72 грн.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Враховуючи викладене суд зазначає, що на момент звернення до суду позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені, про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, а відтак суд відмовляє позивачу в частині стягнення пені за пропуском строку позовної давності з підстав передбачених ч.3 ст. 267 ЦК України.

За таких обставин суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги частково в сумі 41 774,40 грн. основного боргу, 2 235, 21 грн.3% річних, 25 887, 59 грн. інфляційних втрат, в решті позову відмовити.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролбіофарм» (01004, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 14-Б, оф. 26, код ЄДРПОУ 32781921) 41 774 (сорок одну тисячу сімсот сімдесят чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 21 коп. 3% річних, 25 887 (двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 1259 (одну тисячу двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 83 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2.В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 14.09.2016

Суддя О.М. Ярмак